Моя історія з Іспанією сягає ранньої юності, кінця 1970-х.
Одного разу в "Клубе путешественников" показували сюжет про Мадрид, і серед іншого згадали, що на гербі міста зображений ведмідь, що трусить суничне дерево. Батько сказав: "Ти собі уявляєш, яка країна! Цілі суничні дерева!"
Мій батько був одержимий тоді Іспанією, купував книжки іспанської поезії, обожнював Лорку тощо.
І ось майже через 40 років я таки приїхав до Іспанії. І виявив, що суничних дерев у них там майже не лишилося, та й ведмедів у Мадриді давненько не бачили, окрім як бронзових.
Але одне суничне дерево (до речі, тут дуже здивувалися такій назві, в них воно називається "мадронья") я таки надибав. Хай і маленьке. В Мадридському ботсаді. І навіть з ним сфотографувався.
Батьку, я знайшов його саме там, де треба. Решта вже неважливо.
Дмитро Десятерик, «День», Мадрид-Київ
