У проклятому місці
Руїни так званої Телемської обителі у сицилійському містечку Чефалу — яскравий приклад можливостей, упущених з надуманих причин.
Телема (від грец. воля) — окультна течія, розвинута британським дипломатом і літератором Алістером Кроулі. Основні тези — «Твори свою волю, такий нехай буде весь закон» і «Любов є закон, любов у відповідності з волею».
Кроулі черпав натхнення у Франсуа Рабле, який у «Гаргантюа і Пантагрюелі» описує»Абатство Телеми», побудоване на слідуванні власній волі. Кроулі змішував ролі Бога і людини, стверджуючи, що людина і є бог. Звісно, це викликало осуд у християнської церкви.
Купивши віллу в Чефалу 1920 року, Кроулі спробував втілити свої ідеї на практиці. Те, що робили там новоявлені «телеміти», мало відрізнялось від дозвілля типової комуни хіпі: ритуали різного ступеня екзотичності, мистецтво, медитації, вино, секс. Проте довкола була не вільна Америка, а фашистська Італія Муссоліні. Зрештою, режим закрив «Обитель» у 1923-му.
З тих пір будинок стоїть покинутим, проте спадок Кроулі став невід’ємною частиною сучасної субкультури, тож я, зі своїм хіповським минулим, опинившись на Сицилії, подався в Чефалу.
«Обитель»удалося знайти не одразу. На огорожі висіла грізна табличка: «Приватна власність. Вхід заборонено. Небезпечно» — прямо поруч з величезною діркою в сітці.
Дивитися всередині фактично нічого. Провалені стелі, заколочені двері, купи дивного мотлоху, обдерті стіни, на яких не лишилося навіть сліду від оригінальних фресок 1920 року. В одній з кімнат я знайшов свіжу квітку олеандра — приношення від невідомого адепта.
Місцева громада могла би перетворити «Обитель» на прибутковий об’єкт туризму. На заваді стали релігійні умовності. Добрі католики не схотіли терпіти такий атракціон у себе під боком.
Але справа Кроулі перемогла. В 1960-х мільйони молодих людей по всьому світу проголосили любов законом.
І світ явно від цього явно покращав.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День». Чефалу — Палермо — Київ
