Найбільше лихо, що його може заподіяти нам ворог, - це привчити наше серце до ненависті.
Франсуа де Ларошфуко, герцог, принц де Марсіяк, видатний французький письменник-мораліст

Європеїзація кожного

28 листопада, 2013 - 11:04

Сьогодні рівно тиждень, як було організовано перший Євромайдан. Спонтанно. Тільки за закликом у соціальних мережах. Зібралося кількасот людей. Потім тисячі. Згодом — понад сто тисяч. Цього ніхто не передбачав. Жоден політолог, жоден соціолог. Був лише скепсис, апатія. Але українці зібралися. Не лише в Києві. Не лише в Україні, але й по всьому світу.

Що євромайданівці досягнули? Насамперед, показали, що українці — сила, і їх — сила-силенна. Можна скільки завгодно просторікувати, що саме по собі зібрання ще нічого не означає, оскільки потрібні конкретні досягнення. Можна критикувати євромайданівців за те, що вони наївні, а політики — як опозиційні, так і провладні — їх все одно використають. Проте за цим усім не видно головного — нових смислів нового Майдану. Українці вийшли, нарешті, не за конкретного політика. Не за конкретний інтерес. (Хоча, без сумніву, частина мітингувальників виходила і з таких міркувань.) Однак, в основному це — люди, котрі виступають за докорінні зміни всього і всіх, за тотальну європеїзацію, за окультурення й осуспільнення всього, що за останні десятиліття стрімко деградувало. Євромайдан концептуально відрізняється від Помаранчевого майдану. Люди усвідомили те, що кожен із нас МАЄ ЗНАЧЕННЯ. А головне, — що держава міняється, починаючи зі змін кожного з нас.

У 2004 році майданівці обирали політичну команду, а зараз вони стали командою самі. «Та які ми європейці?! Подивіться на це безкультур’я. Азіати ми. Совки». Чи доводилося вам чути таке самоприниження від українців? Мені доводилося. І часто. У цьому році з колегами з Інституту світової політики ми об’їздили майже двадцять українських міст. Знаєте, яке питання ставили найчастіше? «А навіщо ми ТАКІ Європі?». Нам доводилося на цих міні-євромайданчиках по всій Україні розповідати, чому ми варті Європи; чому ми можемо стати першими серед європейців. Зараз змінився кардинально дискурс. Знаєте, про що говорять на Євромайдані? «Ой, хотіла щойно сказати міцне слівце на адресу влади. Але втримаюся. Я ж європейка». «А чому ти з такою агресією говориш про це? Ти ж європеєць!». Почався процес суспільної європеїзації. З’явився стандарт на виріст. Що буде далі? Чим закінчиться Євромайдан?

Можливо, євромайданівцям так і не вдасться добитися своєї мети — підпису Угоди про асоціацію у Вільнюсі. Можливо, Євромайдан закінчиться якимось контрмайданом. І передумов для цього достатньо. Невгомонні критикани продовжують не помічати головного, а далі зосереджуються на побічному. Спершу критикували Євромайдани за те, що їх — два, за розкіл у євромайданівському русі. Євромайданівці об’єдналися. Здавалося б, що зараз не так? І тут критикани знайшлися. «Усе це технології Банкової — було два майдани, масштаб, а став один, який монополізують політики». «Тимошенко перехитрила всіх політиків. Вона перехитрить і українців». Це із найпристойнішого. Гадаю, допоки вийде цей коментар, то ви ще почуєте із десяток інших «технологій» і «сценаріїв». Конспірологія — непереможна. Нехай говорять. А караван іде далі. І навіть якщо європеїзація не почнеться згори, ми повинні починати її знизу. Кожен із себе. І спершу — повірити, що це можливо. Для того, щоб збулася мрія, потрібно, щоб ця мрія спершу з’явилася. В українців нарешті вона з’явилася. Тепер до роботи!

Газета: 
Новини партнерів