...коли дві нації борються, то білі рукавички треба скинути.
Юрій Горліс-Горський, український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР

«Ластівки» прилетіли

Те, що можна було локалізувати в зародку рішучими діями, тепер доведеться долати іншими засобами
5 вересня, 2014 - 12:23
Валентин Торба
УВЕСЬ ЦЕЙ ТИЖДЕНЬ МАРІУПОЛЬ ГОТУВАВСЯ ДО ОБОРОНИ ВІД МОЖЛИВОГО НАСТУПУ ПРОТИВНИКА. НА ФОТО: ТРЕНУВАННЯ ВОЛОНТЕРІВ НА БАЗІ БАТАЛЬЙОНУ «АЗОВ». А КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР, СТАЛО ВІДОМО, ЩО РОСІЙСЬКІ ТАНКИ ПОЧАЛИ ОБСТРІЛЮВАТИ СЕЛО ШИРОКИНЕ, ЩО ЗА 23 КІЛОМЕТРИ ВІД МАРІУПОЛЯ. ПРО ЦЕ НА СТОРІНЦІ У «ФЕЙСБУЦІ» ПОВІДОМИЛИ БІЙЦІ БАТАЛЬЙОНУ «АЗОВ», ЯКІ ВСТУПИЛИ В БІЙ / ФОТО РЕЙТЕР

Одного луганського немирного ранку мені довелось стояти на зупинці в старому центрі міста. Чекав маршрутку, щоб перекладними добратись у свій район. Зупинка порожня, навколо зачинені ларьки, неподалік понівечений будинок, а сама вулиця Карла Маркса порешечена мінами та гранатами, наче хтось прошив її голкою. Окрім мене на зупинку заблукав ще один самотній чоловік. Свист мін і гуркіт вибухів лунав десь далеко і це вже заспокоювало. Те, що здавалось навесні неймовірним і жахливим, сьогодні відійшло за межу сприйняття. Планка цього сприйняття піднялась кудись дуже високо і вже не здригається серце, коли чуєш свист мін. Замість маршрутки по вулиці проїхався величезний джип із написом «Ласточка ДНР», начинений озброєними кавказцями. Я озирнувся і побачив, як чоловік пригнувся, відвернувши голову від джипу, якось нервово сконцентрувавшись, наче очікуючи чого неминучого і страшного. Джип проїхав і я спитав, що з ним. Він розповів, як став свідком того, як ця ж сама «Ласточка ДНР» розстріляла із гранатометів цивільний будинок і потім ще й постріляла вікна з автоматів, терміново поїхавши з міста злочину, так що невідомо, чи помітив ще хтось цих бандитів із переляканих мешканців самого будинку, що поховалися під ліжками. Чоловік просто злякався, що вони будуть навмання стріляти і по зупинці, адже кавказці їхали з автоматами в бойовій готовності.

Цей епізод я приводжу як фотографію, як зліпок дійсності, яка має наштовхувати на думки. По території так званої ЛНР їздить джип із ДНР і з явно найманими провокаторами-вбивцями. Нагадаю, що в липні саме ті бандити, які відступили із Слов’янська, пограбували Луганську філію Приватбанку, взявши в заручники частину персоналу. Коли точились перші бої в Рубіжному, навіть місцеві бойовики помічали, що є сила, яка стріляє і в Нацгвардію, і в так званих «еленерівців». Для себе я давно зробив висновок, і далі лише знаходив чергові підтвердження тому, що на тлі бандитських розборок, фанатичного російського шовінізму, триколорів і червоних ганчірок у Луганську реалізується цинічна операція російських спецслужб. «Здорово Путин на вас чеченов натравил!» — пише один росіянин мені в соцмережі. Той випадок, коли я не можу з ним посперечатись. І в пам’яті виринає образ сватівського чеченця, який один із перших записався до українського визвольного батальйону, пояснюючи це тим, що в Росії, а тим паче в Чечні йому життя не буде. Чому? — спитав я його. «Життя того, хто мислить інакше, там не цінується вище за життя барана», — відповів він і додав: «Мене там просто заріжуть». До цього він описав те, як проводяться в Чечні мітинги з одностайною підтримкою Кадирова, і що буває з тими, хто в гарячому запалі наважився вигукнути щось всупереч. Середньовіччя серед відбудованого міста, злидні біля трас, по яких на шаленій швидкості мчаться розкішні, довжелезні кортежі й усюди гіркий присмак смерті. Саме цей присмак привнесли вони і в Україну ще задовго до того, як російські війська розпочали відвертий наступ на Україну.

На Заході визнали 27 серпня днем військової інтервенції Росії в Україну. Виходить, що Заходу потрібні майже півроку крові, загарбання, наводнення території сусідньої держави бандитами для того, щоб угледіти відвертий напад. Роздивитись на супутникових знімках пересування російської військової техніки на українську землю виявилось можливим лише за умови повного нехтування Путіним всіх принципів міжнародної безпеки. Дійсно, Захід, мабуть, гадав, що лихо минулось і Путін схаменувся після катастрофи Боїнга. Цівки танків, що сочились через кордон на терени Луганської і Донецької областей з РФ, просто не помічались. Не їхня це справа помічати такі «дрібниці». Тоді була ясна перевага українських збройних сил над бандитами і російськими найманцями. Та щось пішло не так. Виявляється, Путін таки агресор світового масштабу, і плювати він хотів на Боїнги, засудження, санкції і навіть Містралі, які Франція таки вирішила не поставляти до Росії (в український Крим). І питання вже стоїть інакше. Те, що можна було локалізувати в зародку рішучими діями, а не дитячими погрозами «я з тобою дружити не буду», тепер доведеться вирішувати іншими засобами. Багатьом стало ясним, особливо після промов Жириновського, що Україною справа не скінчиться, — і от Обама вже вилітає до Прибалтики. Жириновський клоун? Можливо. Але не забуваємо, що Росія — це кривавий вертеп, де здоровий глузд підмінений манію величі, істина пропагандою, а імперські хвороби видаються за чесноти.

Звичайно, не роздивитись із супутника джип «Ласточка ДНР». Навіть ті в Луганську, хто не побачив його в дії, вважають таких «гостей» примарами. Ну, а знайти в книжкових магазинах Луганська (ще коли вони працювали) книжку вбитого російськими спецслужбами Андрія Литвиненка під назвою «ФСБ взрывает Россию» просто неможливо. Більше того — її ж треба читати! Куди простіше послухати теревені баби Мані або «осведомленного» колишнього ДАІшника про «украинских карателей». Того самого колишнього «мента», який тепер став частиною продуманої провокації, коли ціле місто було майже винищено зсередини і зроблено це так, наче це Нацгвардія дивним чином просочилась у межі міста з мінометами і побила виключно мирні будівлі, перехрестя з пішохідними переходами, ресторани та кав’ярні (щоправда, окрім тих, які належать росіянам) і все це лише для того, щоб «поработить вечно кормящий страну Донбасс». Треба зазначити, що одним із елементів цього плану є зухвалість. Чим зухваліша провокація, чим нахабніша поведінка бойовиків, тим безвольніші люди, які, як сонна курка, вже давно не мають ні волі, ні голосу, ні головного — власної думки.

Газета: 
Новини партнерів