На початку червня – спливає строк дії санкцій ЄС щодо 4 з 18 фігурантів санкційного списку.
Щоб санкції стосовно Олени Лукаш, Дмитра Табачника, Сергія Клюєва не були зняті, у травні голови 28 країн-членів ЄС повинні одноголосно проголосувати за їх продовження.
Єдина умова, за якої вони можуть це зробити, чітко прописана в рішенні ЄС від 5 березня 2015 року – Україна має надати ЄС інформацію стосовноосіб: підозри у скоєнні корупційних злочинів.
Звернулися з Єгор Соболєв до Генпрокурора з зверненням чому це досі і не зроблено і які кроки заплановано.
Спільно з іншими депутатами будемо добиватися зустрічі з Шокіним. Бо бездіяльність Генпрокурора та відсутність реакції на це вищого керівництва стане ляпасом особисто керівникам країн-членів ЄС та народу Украіни.
Неспроможність України аргументувати запровадження санкцій – чіткий сигнал європейським урядам про марність роботи з пошуку та арешту активів українських високопосадовців.
Це – хрест на будь-яких спробах коли-небудь повернути награбоване екс-чиновниками. І не тільки з санкційного списку, а в принципі, усіх, хто ховає украдене в українського народу на закордонних рахунках (наприклад, понад 70 млн швейцарських франків Юрія Іванющенка або 250 млн дол Павла Лазаренка з США), у цінних паперах, в елітній нерухомості (власність Олексія Азарова в Італії) чи корпоративних правах (компанії братів Клюєвих).
Довіра до України на міжнародному рівні руйнується з кожним днем, що минає без новин від ГПУ про арешти, суди та нові розслідування щодо високопосадовців з санкційного списку ЄС.
У січні Україна опозорилася “кейсом Злочевського” і втратила шанс повернути 23 млн доларів, заблокованих британцями на рахунках екс-міністра.
Історія з індульгенціями від ГПУ може повторитися і з екс-власником Межигір'я Сергієм Клюєвим, з якого прокуратура і досі не спробувала зняти недоторканість, аби оголосити йому про підозру.
В той час, коли Європа, на вимогу України, арештовує активи росіян, які підпадають під санкції, всередині країни активи цих людей ніхто не чіпає.
Україна постійно просить гроші в ЄС – на реформи. В тому числі, на реформу прокуратури, суддів.
В той же час правоохоронна система, очолювана вже третім “новим” прокурором, демонструє перманентну нездатність розшукувати та арештовувати гроші, доводити розпочаті журналістами та громадськими активістами розслідування до логічного кінця – суду.
Кредит міжнародної довіри до чинної влади – (особливо після скандалу з Чеботарем, побиттям журналістів та відсутністю реакції вищого керівництва ) – от-от вичерпається, а разом із ним – і чисельні міжнародні кредитні лінії, з яких, фактично, уже рік живе розграбована країна.
