Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Більше ніж півтора роки без антикорупційної стратегії

16 липня, 2019 - 11:37

Починаючи з кінця 2017 року, Україна не має антикорупційної стратегії, яка визначає пріоритети та окреслює загальне бачення державної політики у сфері запобігання та протидії корупції. Разом із тим, цей документ є підставою для розробки і затвердження Державної програми з впровадження антикорупційної стратегії, де вже більш чітко і конкретизовано прописано план дій кожного з уже створених державних органів антикорупційної інфраструктури та інших органів державної влади. Через відсутність стратегії, відповідно, і антикорупційні органи діють незлагоджено, навіть, якщо не брати до уваги конфлікти і розбіжності, які у них періодично виникають. Питання розробки і затвердження антикорупційної стратегії, а потім і державної програми у сфері антикорупції, є системним, і таким, в якому зараз відчувається певний «штиль».

Причиною цього «штилю» стало Національне агентство з питань запобігання корупції, яке по суті саботувало аналіз виконання попередньої стратегії і нормальну розробку нової, актуалізованої. Саме на агентстві лежить відповідальність за аналіз і розробку стратегії. Так, згідно з текстом минулої програми з реалізації антикорупційної стратегії, НАЗК мало почати аналіз реалізації минулої стратегії в червні і до вересня напрацювати стратегію на новий період, провести громадські обговорення та провести міжнародну експертизу нової стратегії. Таким чином, до кінця 2017 року Верховна Рада встигла б затвердити стратегію на новий період і країна, разом з антикорупційними органами увійшли у 2018 рік зі стратегічним баченням у сфері запобігання і боротьби з корупцією.

Незважаючи на чітко визначені строки, НАЗК закінчило експертизу виконання стратегії лише у вересні 2017-го. Невідома й доля міжнародної експертизи щодо розробленої в НАЗК стратегії. Так, всього 10 днів знадобилось НАЗК після узагальнення результатів дослідження стану корупції в Україні, щоб затвердити проект Закону України «Про Антикорупційну стратегію на 2018—2020 роки». Законопроект не був опублікований, навіть, на офіційному сайті НАЗК, а громадські і експертні обговорення проводились лише формально, всупереч тому, що заявляло НАЗК на презентації стратегії 20 жовтня 2017 року.

Після презентації експерти ознайомились з проектом стратегії і зробили висновок, що в такому форматі, який представили в НАЗК ця стратегія не виконує стратегічних завдань із запобігання і боротьби з корупцією. Структурно, в представленій стратегії прописані кроки із запобігання корупції для різних рівнів органів державної влади. Так, у розділі щодо представницьких органів влади вказується на необхідність більшого контролю за партійними фінансами, ухвалення закону про лобізм і чомусь згадуються місцеві референдуми, які ніяк не закріплені в законодавстві. Для місцевих органів влади пропонується розробляти нові антикорупційні програми, а також розвивати центри надання адміністративних послуг. Основною проблемою в НАЗК бачать некомпетентність уповноважених осіб із запобігання корупції на місцях. Розділ із стратегічним баченням політики в судовій системі та відповідальності за корупцію взагалі частково вже втратив актуальність через те, що Вищий антикорупційний суд вже сформовано і  попередньо має запрацювати 5 вересня.

В цілому запропонований проект стратегії «сирий» і не забезпечує сталість антикорупційної реформи. Ще у середині жовтня 2017 року до НАЗК був направлений лист з висновками і зауваженнями щодо представленої стратегії. Після цього одразу декількома організаціями був розроблений і надісланий до НАЗК та уряду Об’єднаний експертний висновок. Щодо реформи політичних фінансів свої рекомендації до НАЗК надіслали свої рекомендації Міжнародна фундація виборчих систем (IFES). Незважаючи на кількість зауважень до розробленої стратегії, НАЗК врахувало найменш критичні і направило документ на розгляд до Кабінету Міністрів.

Уряд у свою чергу, теж саботував роботу над цим документом протягом півроку і не направляв його до Верховної Ради, де в межах профільного комітету можливо було внести важливі і необхідні зміни для актуалізації антикорупційної стратегії. Уряд ігнорував звернення щодо утворення спеціальної комісії з доопрацювання проекту Закону. Лише наприкінці квітня 2018 року Кабінет Міністрів схвалив проект стратегії і направив його наступного дня до Верховної Ради фактично в тому самому неякісному і неактуальному вигляді, що надійшов до них із НАЗК.

Парламент через місяць повернув законопроект на доопрацювання, оскільки профільний комітет з питань запобігання і протидії корупції, а також Головне науково-експертне управління надали негативні висновки стосовно законопроекту. Зауваження у висновках в цілому збіглися з зауваженнями, наданими громадськими організаціями ще після презентації стратегії в НАЗК.

Через рік після провалу з ухваленням проекту стратегії, НАЗК згадало, що саме вони відповідальні за це і анонсували початок роботи над доопрацюванням законопроекту, який було повернуто Кабінету Міністрів. Проте через активну фазу Президентських виборчих перегонів, яка перетекла в активну фазу парламентських і активне артикулювання тези про перезапуск НАЗК ніхто ні серед громадськості, ні серед донорських організацій не захотіли долучитись до цього доопрацювання. Скоріше за все, антикорупційну стратегію ухвалить вже нова Верховна Рада, а доопрацьовувати чи розробляти заново стратегію буде вже перезапущене НАЗК. Розробка і ухвалення нової антикорупційної стратегії є одним із пунктів «Порядку денного встановлення справедливості», який було запропоновано підтримати політичним партіям перед позачерговими парламентськими виборами.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments