Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Чи має Україна чим захищати своє узбережжя?

15 січня, 2022 - 13:34

Зазвичай політики й експерти ведуть мову про загрозу російського наступу на суходолі – на операційних напрямках Харків-Дніпро, Чернігів-Київ, Луцьк-Львів (якщо завдавати удар з Білорусі) тощо. Микола Семена у статті ««Кримсько-Азовська» війна? Цілком можливо…» («День», №1-2, 2022) слушно нагадав, що Україна, якщо називати речі своїми іменами, надзвичайно вразлива з моря – і в суто воєнному, і в політично-економічному сенсі. Власне, «гібридна» війна на морі вже точиться, і почалася вона не з 2014 року, а раніше, коли російські війська захопили маяки не тільки в Криму, а й на Азовському морі (Генічеськ). Мовляв, маяки належать Чорноморському флоту РФ, і крапка! Чи, може, ще раніше, під час відомих подій навколо острову Тузла у Керченській протоці…

Але при цьому впродовж останніх років президентства Кучми та впродовж президентських термінів Ющенка і Януковича Військово-Морські Сили України не тільки не посилювалися, а руйнувалися. Так, за Кучми і Ющенка безпідставно порізали на металобрухт три українські фрегати, хоча вони, за оцінками офіцерів ВМСУ, з якими автор цих рядків особисто спілкувався, мали потенціал для модернізації. За Ющенка, втім, наче домовилися про отримання трьох виведених із складу US Navy фрегатів типу «Oliver H. Perry», але це не переросло у щось реальне (а Польща взяла два таких фрегати). Крім того, ще на початку 2000-х були розроблені берегові ракетні батареї, здатні «накрити» флот потенційного противника, але тільки в останні роки тут справа, нарешті, зрушила з місця. При цьому складається враження, що як влада, так і командування ВМСУ не чекають на напад із боку Росії та сподіваються на розбудову флоту у спокійному режимі мирного часу.

Що наразі мають у своєму складі ВМСУ? Фрегат «Гетьман Сагайдачний», який перебуває на ремонті й модернізації; колишній ракетний катер «Прилуки», з якого зняті протикорабельні ракети; чотири патрульні катери типу «Island»; одинадцять артилерійських катерів, з них сім проекту «Гюрза-М», тобто здатні діяти тільки за тихої погоди; протидиверсійний катер і рейдовий тральщик. Мали би стати в стрій три десантно-штурмові катери проєкту «Кентавр-ЛК», але два з них заарештувало ДБР (адже будувала їх «Кузня на Рибальському», яка раніше належала Петру Порошенку), з третім коїться щось незрозуміле. На випробуваннях іще один катер типу «Гюрза-М». Закладений 11 років тому корвет «Володимир Великий» готовий на 17%, його збираються добудувати як фрегат із використанням чи то британських, чи то турецьких технологій. От і все, що будує Україна, маючи солідні корабельні традиції. Все інше будується за кордоном. Перший корвет типу ADA, який будують у Туреччині для України, за словами командувача ВМСУ контрадмірала Олексія Неїжпапи, готовий на 80%. Начебто його добудують в Україні, проте ще не вирішено, на якому заводі, й 2024 року він має ввійти у стрій. Цілу купу патрульних катерів типу «Mark VI» та «Island» готують для України у США, а Велика Британія будує два ракетних катери, які мають надійти до України у 2025 році (ще шість таких катерів заплановано згодом збудувати на українських корабельнях).

Ситуації могло б зарадити розгортання берегових ракетних комплексів, але… У 2021 році військовикам був переданий лише перший дослідний зразок берегового ракетного комплексу з протикорабельними ракетами РК-360МЦ «Нептун». На 2022 рік заплановане розгортання 65-го ракетного дивізіону ВМСУ у складі шести пускових установок УСПУ-360 з 24 крилатими ракетами і такої ж кількості транспортно-заряджаючих і транспортних машин. Перша батарея дивізіону має стати у стрій навесні.

Іншими словами, для відсічі російським агресорам, які останнім часом ретельно відпрацьовують висадку десантів, ВМСУ наразі не мають нічого. Артилерійські катери типу «Гюрза-М» здатні вести бій тільки на близькій відстані, патрульні катери у цьому плані не набагато боєздатніші.

Шанси підійти до десантних кораблів противника ледь не впритул у них мінімальні, якщо не сказати нульові (надія хіба що на перманентний російський бардак). На кому лежить відповідальність за такий стан справ? Як на мене, на обох главах держави та за сумісництвом верховних головнокомандувачах – і колишньому, і нинішньому. Петро Порошенко нав’язав ВМСУ катери типу «Гюрза-М», які витримують морські хвилі не більші за 2-3 балів, а за своєю швидкістю й дальністю пострілу 30-мм автоматичної гармати нездатні протистояти російським кораблям навіть радянської побудови. А тим часом альтернатива була. Це – швидкохідні ракетні катери проєкту «Лань». За словами попереднього командувача ВМСУ Ігоря Воронченка, «основою бойового потенціалу повинен стати ракетний катер типу «Лань», який буде чинником стримування агресора в Чорному морі». Цей катер за морехідними даними належить до категорії ocean going (це не теоретичні розрахунки: у Миколаєві цей проєкт був переформатований на замовлення В’єтнаму як артилерійський катер. В’єтнам побудував уже 4 таких катери океанського типу і 2 полегшеного річкового. Серед завдань катерів – знищення десантних кораблів і корветів противника (головний потенційний противник В’єтнаму – Китай) та забезпечення операцій основних сил флоту. З 2014 року в Україні можна було побудувати до десятка таких катерів, але… Практичні кроки з реалізації проєкту «Лань» розпочалися лише тоді, коли базовою корабельнею для них була визначена «Кузня на Рибальському». ВМСУ мали одержати три таких катери, але змінився президент, змінився командувач ВМСУ, і «Лань», ясна річ, була забута – мовляв, вона замала для встановлення на ній зенітних засобів. От дурні в’єтнамці, для них ці катери не малі…

Отож маємо те, що маємо. В Україні є кому захищати чорноморсько-азовське узбережжя. Але чим його захищати, крім героїзму та самопожертви?

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ

Новини партнерів