Чи злякається Навальний?
Якщо він вважатиме за краще залишитися за кордоном, його політичну кар’єру в Росії напевно буде закінчено
Надійшла сумна звістка про смерть Петра Юрійовича Офіцерова, бізнесмена, друга та ділового партнера одного з лідерів російської непримиренної опозиції Олексія Навального. Йому було всього лише 43 роки, й у нього залишилася вдова і шестеро дітей — чотири сини і дві дочки. Разом із Навальним Офіцерова було засуджено у резонансній справі «Кировлеса», причому в ході слідства й суду жодних свідчень проти Навального він не дав.
Як відомо, 23 лютого 2016 року Європейський Суд з прав людини опублікував рішення, в якому визнав, що під час розгляду справи «Кировлеса», явно політично інспірованої чинною владою, 2013 року було порушено права Навального та Офіцерова на справедливий розгляд і на покарання виключно на підставі закону. Після цього Верховний суд Росії змушений був скасувати перший вирок. Але, як і очікувалося, 8 лютого 2017 року Ленінський районний суд Кірова повторно засудив Навального та Офіцерова до 5 і 4 років ув’язнення умовно з випробувальним терміном у півтора року. Слідство й суд пройшли в ударному темпі, щоб новий вирок встиг набути чинності до президентських виборів у березні 2018 року. При цьому, не мудруючи лукаво, суддя дослівно повторив вирок 2013 року, що дає великі шанси на нове позитивне рішення щодо нього ЄСПЛ (13 листопада 2017 року Навальний подав туди скаргу на другий вирок). Але Петру Офіцерову це, на жаль, вже не допоможе. 9 липня 2018 року, в перший день після закінчення випробувального терміну, зі свого будинку в поселенні Первомайське (Нова Москва) він потрапив до лікарні в непритомному стані через струс мозку й черепно-мозкову травму в результаті епілептичного нападу (за іншою версією, черепно-мозкова травма стала наслідком інсульту), і 13 липня помер, так і не прийшовши до тями.
Петро Юрійович дійсно страждав на епілепсію. Але вже дуже символічним і зловісним виглядає той факт, що смертельні травми він отримав у перший день свободи, якраз після закінчення терміну обмежень, пов’язаних з умовним покаранням. Давно вже помічено, що в Росії вбивство політичних осіб супроводжується якимись символічними деталями. Так, відому опозиційну журналістку Анну Політковську застрелили 7 жовтня 2006 року, якраз у 54-й день народження Володимира Володимировича Путіна як своєрідний подарунок тому, кого вона так різко критикувала. Очевидно, кілери й замовник поспішали і до круглої дати — 55-річчя президента чекати не стали. Так само Бориса Нємцова, найпопулярнішого лідер тієї частини антипутінської опозиції, яка представлена «РПР-ПАРНАС» і «Солидарностью», і єдиного серед вождів цієї, ліберальної частини опонентів Кремля, здатного виводити маси на демонстрації та мітинги протесту, було вбито 27 лютого 2015 року біля Василівського спуску. Це місце розташовано якраз на півдорозі між Кремлем та Болотною площею. Очевидно, за задумом замовника вбивства це мало символізувати, що Нємцов виявився зрадником з погляду чинної влади. Адже колись він був першим віце-прем’єром і навіть розглядався як вірогідний наступник Бориса Єльцина на посаді президента Росії. А потім ось переметнувся до табору позасистемної опозиції. За це, безумовно, слід було помститися, оскільки Борис Юхимович став найнебезпечнішим противником Путіна на ліберальному фланзі опозиції, і його вбили саме в тому місці, щоб ні в кого не було сумніву, що політик поплатився за свій перехід із партії влади у стан ворогів президента .
Не виключено, що з Петром Офіцеровим традиція «символічних» політичних вбивств продовжилася. Така версія на разі має право на існування. Звичайно, сам Петро Юрійович якоїсь певної широкої популярності й відомості не мав. Хоча, отримавши після закінчення випробувального терміну велику свободу пересування, він отримав би і можливість активніше допомагати фонду Навального із боротьбі з корупцією. Але, якщо це дійсно було політичне вбивство, його зміст, вірогідно, полягав не стільки в усуненні Офіцерова як такого, скільки у попередженні самому Навальному.
Він, як відомо, зараз перебуває за кордоном, але збирається повернутися до Росії незабаром після завершення Мундіалю, щоб взяти найактивнішу участь в організації протестів проти реформи щодо підвищення пенсійного віку. Можливо, усунувши його близького друга, влада дає зрозуміти Олексію Анатолійовичу, що йому краще на разі затриматися за межами Росії довше, принаймні до того часу, поки не вщухнуть пристрасті, викликані непопулярною пенсійною реформою. Інакше його самого може спіткати та сама доля, що й Офицерова. Влада дуже побоюються масових протестів і напевно хотіла б, щоб у цей гарячий період лідера непримиренної опозиції не було в країні. Зараз усі зусилля пропаганди спрямовані на те, щоб задурити людям голову й презентувати реформу як таку, що відповідає їхнім інтересам. Зокрема народ, і особливо пенсіонерів, лякають тим, що, якщо не підвищити пенсійний вік найближчими роками, розмір пенсій почне неухильно скорочуватися.
Ми ще не знаємо багатьох подробиць, пов’язаних із загибеллю Офіцерова. Зокрема — чи був він під час отримання фатальної травми (або травм) у будинку один. Судячи з усього, що представники родини кажуть про отримання травм під час епілептичного нападу, ймовірно, швидше за все, у мить фатальної трагедії їх вдома не було. Також не викликає сумніву, що такими нападами Петро Юрійович дійсно страждав, інакше б ця тема не виникла. Але як у ФСБ, так і в ГРУ вистачає умільців, які за необхідності так завдадуть людині смертельної травми голови, що вона буде виглядати так, наче її було отримано під час нападу епілепсії. Або за допомогою різного штибу отрут можуть спровокувати або напад такого роду, або інсульт. «Новачка», звичайно, на своїй території застосовувати ніхто не буде, а ось інші отрути суворо індивідуальної дії застосовувати спецслужбам Путін ніколи не забороняв. Слідство напевно буде контролювати теж ФСБ, тому можна бути впевненим, що версія насильницької смерті розглядатися не буде.
Найближчі дні покажуть, наскільки Навальний насправді є керований Кремлем. Якщо він вважатиме за краще залишитися за кордоном, його політичну кар’єру в Росії напевно буде закінчено. А якщо повернеться, наслідки теж можуть бути не дуже радісними...
Борис СОКОЛОВ. Професор, Москва
