Емоційний розрив із Зеленським
Володимиру Зеленському вдалося вийти сухим із води з багатьох скандалів і незручних ситуацій. Ще донедавна здавалося, що його рейтинг так і не почне падати, хоча він і не виконав майже нічого з обіцяного. Платіжки росли, інфляція посилювалася, люди не стали заробляти більше чи жити краще, в країні не запрацювали нові суди, а корупція й далі процвітає, але палкі прихильники чинного президента, його, так би мовити, електоральне ядро, не ставили це Зеленському в провину. Відтак і рейтинг суттєво не падав.
Це відбувалося не через якийсь особливий талант Зеленського, навпаки – весь секрет у самих його виборцях. Адже це люди, які раніше взагалі часто не ходили на вибори, не могли визначитися, ухвалювали рішення про голосування в останній момент, а в 2019 році завдяки ефективній технології їх вдалося захопити політичною грою й привести на виборчі дільниці. Аморфні, індиферентні до політики люди чи не вперше вишикувалися в черги, щоб віддати свій голос за щасливе, як їм здавалося, майбутнє. Оскільки своє рішення вони ухвалювали нераціонально, то протягом наступних двох років раціональні аргументи не могли похитнути їхню віру в Зеленського. Їм, за великим рахунком, байдуже, що економіка не показує 40% зростання, що у вчителів не 4 тисячі доларів зарплатня, війна не закінчена, а обіцяний сезон «посадок» так і не почався. Їм байдуже на брак професіоналізму в Зеленського, численні скандали, ймовірну корупційну складову навколо «Великого будівництва» - бо вони його просто нераціонально люблять, вірять йому.
Але тепер це може змінитися. Не через провали в економіці чи нашумілий «вагнергейт», зовсім ні. Виборців Зеленського такі серйозні теми не цікавлять, а у відповідь на критику вони завжди можуть сказати, що оточення погане, а сам Зеленський – чесна й порядна людина. Принаймні так було до цього тижня.
Але після історії з вертольотами й держдачею в Карпатах усе може змінитися. Навіть якщо там не було порушення закону, бо Зеленський і Єрмак цілком можуть мати право на безкоштовні перельоти по країні й перебування на держдачі. Важливо інше: емоційна складова. Уся ця історія виглядає огидно й ницо саме через те, що від Зеленського чекали іншого – велосипедів і відмов від держдач. Він може бути нікудишнім керівником держави, але чесною «простою» людиною – і його виборці це йому вибачать. Натомість перельоти спецавіацією на державну дачу для того, щоб там святкувати якісь ювілеї – це те, що викликає злість і гнів. Бо ж нас обманули, він не такий! І саме ця емоція злості, яка згодом атрофується до банального розчарування, може стати початком емоційного розриву з Зеленським. І його політичним кінцем.
