«Гібридна війна» з корупцією
Виправдовуючись за економічну та соціальну кризу в країні, за останні три роки у владі звикли всю провину звалювати на воєнний конфлікт на сході. Це універсальне виправдання перетворилося на кліше, яке вже нікого не переконує. Свинцеві кулі, вибухи гранат, залпи «градів» забирають в України найкращих її синів. Однак за економічну кризу відповідальні, в першу чергу, самі українці разом зі своєю владою. Виною цьому антикорупційний фронт, який у нас хоч і відкрили, але вагомих перемог тут поки що не спостерігається.
Поки ключові реформи гальмуються, у більшості владних (і не тільки) кабінетах злочинний процес, на ймення корупція, навіть не збирається пригальмовувати. Далі дають і беруть хабарі, відкривають офшори, а гроші з державної казни банально розкрадають… Найбільше українській державі шкодить саме внутрішня корупційна недуга, а не зовнішній чинник російської агресії. Україну буквально з’їдає зсередини корупція.
«Інвестори бачать три головні проблеми в Україні: корупція, корупція і ще раз корупція», – стверджує авторитетне бізнес-видання Bloomberg. Подібних цитат і висновків впливових зарубіжних та вітчизняних експертів можна навести ще з декілька десятків.
Ось уже третій рік, як чиновники розповідають нам про активну боротьбу з корупцією. «Затримано чиновника при отриманні хабара, розміром у 300 тис. грн.», «На гарячому зловили помічника народного депутата при спробі отримати хабар у $100 тис» – такими заголовками рясніють новинні стрічки українських сайтів. А якщо зайти на сайт Генеральної прокуратори, то в подібних новинах можна буквально втонути. Створюється враження, що в питанні боротьби з корупцією в Україні цілковита #перемога. Насправді, якщо заглибитися в деталі та спробувати простежити окремі резонансні і не дуже справи, то виявляється, що тут у нас тотальна #зрада. Не вірите? Також би дуже хотілося, щоб це було неправдою, проте цифри й статистичні дані – річ вперта. Журналісти-розслідувачі з проекту «Наші гроші» вивчили всі корупційні справи, що потрапили в суд за період з липня 2015 по липень 2016, аби зрозуміти, що відбувається з фігурантами резонансних арештів. Як виявилося – не відбувається практично нічого. За проаналізований період вироки по корупційних справах отримали 952 людини, але лише 33 з них опинилися у в'язниці.
Поки правоохоронці імітують активну діяльність, аналітики з міжнародної організації Transparency International констатують, що Україна не здійснила стрибка у боротьбі з корупцією. У складеному ними рейтингу сприйняття корупції в 2016-му році Україна посіла 131 сходинку серед 176 держав. На цьому самому місці також Росія, Іран, Казахстан і Непал. Підсумковий бал України виявився трішечки вищим, ніж позаторік. Це, м’яко кажучи, небагато як для країни, влада котрої називає боротьбу з корупцією своїм пріоритетом. На покращення оцінки вплинуло просування антикорупційних реформ, зокрема запуск електронної системи державних закупівель ProZorro та перші розслідування Національного антикорупційного бюро. Водночас вкрай негативними явищами залишаються відсутність дієвої судової системи та фактична безкарність осіб, котрі сприяють корупції в країні.
Що ми маємо сьогодні? Які останні новини з антикорупційного фронту? Можна знайти з десяток заміток про затримання корупціонерів, на які вже люди (і суди, здається) банально не звертають уваги. Натомість перед очима всього світу в Україні розігрується цирк із призначенням незалежного аудитора ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України. Крім того, нещодавно був ухвалений скандальний законопроект, згідно з яким члени антикорупційних громадських організацій зобов'язані подавати електронні декларації. І США, і ЄС, і Велика Британія назвала це цей закон «серйозним кроком назад» для України. Громадськість закликала Президента не підписувати закон, а він… взяв і підписав. Про реформу на законодавчому рівні та створення, наприклад, антикорупційних судів, на яких наголошують громадські активісти і самі чиновники НАБУ, ніхто там «зверху» навіть не згадує.
У нас зараз із Росією повноцінна гібридна війна, в умовах якої бойові дії є другорядними, а на перший план виходять інформаційні операції та інші важелі впливу. На українському антикорупційному фронті зараз також іде своєрідна гібридна війна. Тільки значення цього терміну тут дещо інше. Бойові дії проти корупції практично не ведуться, але в інформаційному полі, в уявленні звичайних українців і наших західних партнерів влада намагається створити образ держави, яка бореться і перемагає потужну гідру корупції. А насправді голови корупціонерів, голови цієї міфічної гідри, ніхто не відрубує. Корупція пристосувалася до нових умов. І за лаштунками цієї показової антикорупційної постановки їй досить комфортно.
На жаль, гібридними методами з корупцією воює не лише влада, а й звичайні українці. Головне в боротьбі з корупцією – усвідомлення проблеми на людському рівні у звичайних жителів. Революція гідності дала поштовх для позитивних зрушень у суспільстві, проте цього поки не достатньо. Для того, аби в цьому переконатися, достатньо просто озирнутися та уважно придивитися. Українці без упину нарікають на корупціонерів у чиновницьких кабінетах, але самі не гидують хабарями. Нещодавно в «Дні» був опублікований чудовий матеріал, в якому соціолог Євген Головаха наводить результати соціологічного опитування, відповідно до якого українці посідають друге місце в Європі щодо засудження політичної корупції і водночас останнє щодо засудження побутової. Такі дані є результатом «подвійної моралі».
Не завтра, не післязавтра, а вже сьогодні Україні треба завершувати гібридний етап боротьби з корупцією та переходити до повномасштабного наступу на хронічну недугу нашої держави. Для цього потрібна не лише політична, а й звичайна людська, побутова воля. На якій стороні в цій боротьбі воюватиме ви? На стороні корупції чи свідомого громадянського суспільства? Вибір доведеться зробити кожному.
