Кримське задзеркалля...
Заперечення анексії і окупації півострова несумісне з адекватним сприйняттям світу
Коли всі в Україні почали відзначати шосту річницю анексії і окупації Криму, спікер російського «госсовета» Криму Володимир Константинов не залишився осторонь. По-перше, це єдина «заслуга», за допомогою якої він може здобути прихильність начальства в Москві. По-друге, не дарма ж наближені нарекли його «героєм кримської весни». То як же можна упустити можливість ще раз постояти на п'єдесталі?
Після лютнево-березневої психологічної кризи 2014 року історію «кримської весни» він почав писати фарбами, які не відповідали дійсним об'єктивним описам подій того періоду і нагадували, швидше за все, опис фантастичного задзеркалля, запропонованого Люїсом Керроллом. Це справжня «країна чудес» і навіть крутіше, ніж у письменника-фантаста. З кримським «спікером» російської «держради», немов з Алісою в кролячій норі, відбуваються незрозумілі речі - він бачить те, чого насправді немає, і не бачить того, що є реально. В повному розумінні слова він і багато кримських чиновників втратили адекватне сприйняття світу.
Якось ще можна було зрозуміти, коли в березні 2014 року Володимир Константинов в Москві заявляв російським журналістам, що «України як держави не існує». Це можна було пояснити «запамороченням від успіхів». Ми знаємо з історії, що таке з вождями буває. Та й чи міг він заявити, що Українська держава існує, якщо з цієї тези прямо виходила б відповідальність за зраду Батьківщині у відповідності до 111 статті українського Кримінального кодексу? Тому він дуже хотів українську державу поховати. Немає України - немає відповідальності.
Але ні в 2014-му, ні тим більше зараз, Українська держава на догоду Володимиру Константинову вмирати не збирається. Проте, фантазії такого роду не покидають російського кримського спікера і понині, і особливо вони розігралися 26 лютого на «святковій» сесії «держради».
Що міг згадати Володимир Константинов про день 26 лютого 2014 року? Що російські війська, які вже були завезені до Севастополя і Криму, ховалися по оздоровницям, казармам і кораблям Чорноморського флоту? Що і сам він, і тодішня Верховна Рада Криму, вже знаходилися не те, щоб під охороною, але вже були взяті фактично в полон і контролювалися російським спецназом? Що він втратив вплив на всі процеси в Криму, перетворився на маріонетку і робив те, що накажуть Олег Бєлавєнцев і Георгій Мурадов, які до останнього вагалися - ставити главою уряду Леоніда Грача чи Сергія Аксьонова? Обом потім Путін надав звання Героїв Росії, а Константинова нагородою обійшов. Він просив не призначати Леоніда Грача, тому, що його власну політичну вагу не можна було порівняти з можливостями досвідченого Леоніда Івановича. Він явно не вважався героєм.
День 26 лютого 2014 року став для Володимира Андрійовича таким собі «26 брюмера». Тому всупереч здоровому глузду він продовжує Україну не визнавати. «Та й немає вже тої Української держави, в якій ми колись жили, - каже Константинов. - Те, що за звичкою називається «державою Україна», повністю втратило будь-яку легітимність. І все, що там відбувається: прийняття законів, укладення договорів, проведення виборів - в правовому сенсі мізерне ...»
Легко з кримської трибуни оголосити Україну не існуючою. Але не врахував Володимир Андрійович, що не він визначає легітимність держав, а світове співтовариство і міжнародні організації. І варто було б йому спитати в ООН, або в ОБСЄ, або в Раді Європи: хто тут нелегітимний - Україна, яку визнано давно всім світом, або ніким не визнана «республіка Крим»? Варто запитати б у вітру, у сонця, у дощу, у чайок, у солов'їв: «прийняття законів, укладення договорів, проведення виборів» - нелегітимне в Україні, де вся влада і прийняті закони ніким не викликають сумніву в легітимності, або в його Криму, де всі прийняті під його керівництвом «закони» вже і зараз визнаються міжнародною спільнотою нелегітимними? І будуть визнані не дійсними з моменту прийняття, як тільки в Росії встановиться нормальна влада. Корисно іноді поговорити навіть з вітром, добре освіжає мізки, недоречні фантазії вивітрюються одразу!
Ось і в заяві Євросоюзу, оприлюдненій під час засідання Постійної ради ОБСЄ у Відні, проголошено, що «Минуло шість років відтоді, як Росія таємно застосувала своїх військових для силового захоплення української території і незаконно анексувала АР Крим і Севастополь. Цей акт, якого ми не визнаємо і ніколи не визнаємо, є повним порушенням міжнародного права і наших спільних зобов'язань та принципів. Це серйозно позначилося на заснованому на правилах міжнародному правопорядку, який захищає територіальну цілісність, єдність і суверенітет усіх держав. І це продовжує загрожувати міжнародній безпеці. З цієї причини ЄС засуджує незаконну анексію і повторює, що ми залишаємося повністю відданими втіленню політики її невизнання, в тому числі шляхом обмежувальних заходів».
Чи варто говорити, що в Європі кримська ситуація вбачається і оцінюється геть інакше, ніж це робить Володимир Константинов. Там протягом шести років спостерігають за тим, як «Росія різними способами форсує інтеграцію незаконно анексованого Криму». Своїм військовим діям Росія намагалася надати легітимності шляхом незаконного референдуму, який став кричущим порушенням Конституції України. «Ми глибоко стурбовані тим, що Росія посилено веде мілітаризацію Кримського півострова. Це продовжує впливати на ситуацію з безпекою в Чорноморському регіоні і за його межами. Ми засуджуємо будівництво Керченського мосту, що відбулося без згоди України, і закликаємо Росію забезпечити безперешкодний і вільний прохід до і з Азовського моря у відповідності до міжнародного права», - заявили в Євросоюзі.
Звичайно, в такій ситуації Володимиру Константинову нічого не залишається, як заявляти про те, що «України немає». Якби він сказав, що вона є - тоді тільки в суд. Тому Володимир Андрійович «мислить масштабно, але оригінально», продовжуючи видавати бажане за дійсне: «деградація, на жаль, торкнулася не тільки Української держави, якої по суті вже немає. Вірус деградації проник в українське суспільство, охопив широкі маси українського народу. Інакше ж не пояснити, чому ці люди не вийшли на захист конституційного ладу України, проти знесення пам'ятників, проти вбивства співгромадян на Донбасі, зате піднялися на протест через розміщення в сусідньому санаторії евакуйованих з Китаю. Це неминучий розвиток процесу нелюдськості, початок якому покладено на Майдані. І процес цей є більш небезпечнішим, ніж будь-який коронавирус».
Вочевидь, через зайнятість справами спікер не знаходить час читати, а то знав би, що в Нових Санжарах діяло не «українське суспільство», а роз'їжджає по містах група проросійських провокаторів, схожі до яких в 2014 році влаштовували мітинги і в Криму і кричали «Крим - Росія».
Якби Володимир Андрійович крім таланту спікера мав би ще й талант політолога, то він легко міг би зрозуміти, що на Майдан у 2014 році українське суспільство вийшло саме «на захист конституційного ладу України», на який здійснювала замах Москва зі своїми снайперами. І саме українське суспільство стоїть зараз за «знесення пам'ятників» тому, що не добродійники України наставили монументів ініціаторам і провідникам Голодомору, вбивцям українців під час репресій 30-х років, і тепер не дають їх зносити. Саме Українське суспільство було «проти вбивства співгромадян», які захищаюють його від російських військ. А тих, хто прийшов до нас під керівництвом Ігоря Стрєлкова, щоб вбивати наших співгромадян, зустріли за давнім російським прислів'ям «хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине!»
У «Кримських вістях» модно стало говорити про «деградацію українського суспільства». Журналіст цитує російського військового пенсіонера Юхима Фікса: «Ви в «Кримських вістях» багато міркували про деградацію українського суспільства ... А тепер по телевізору ми побачили її на власні очі. Людей варварською політикою, поширенням ідей нацизму перетворили в біомасу. Кожен дере горлянку, витріщивши очі. Біснуються тітки в хустках. І проти чого? Проти своїх же українців, зауважте, з медичним висновком «здоровий»! Б'ють скло в автобусах. Палять гуму, що поширює сморід. Я в шоці".
Звичайно, Юхим Зіс'євич Фікс, який свого часу багато говорив про «вбивства кримчан» під Корсунь-Шевченківським, що виявилися міфом від Партії регіонів, буде і тепер «в шоці». Хто, як не він знає, що виставу влаштували проросійські провокатори. Секретар РНБО України Олексій Данилов, безумовно володіє інформацією краще за Юхима Фікса, говорив на брифінгу, що «підбурювали натовп професійні провокатори ...» Тому неприваблива картинка, намальована Фіксом для «Кримських вістей», це не деградація українського суспільства, а опис поведінки «нелюдських» соратників і однодумців самого Фікса. Це вони «перетворилися в біомасу». Юхим Зіс'євич, може сам того не розуміючи, намалював точний портрет проросійських найманців: «Людей варварською політикою (російською мається на увазі! - авт.), поширенням ідей нацизму (російського - авт.) перетворили в біомасу. Кожен дере горлянку, витріщивши очі. Біснуються тітки в хустках! »
До речі, вже весь інтернет знає найманих тіток, мігруючих по містах України, і які маскуються під «місцевих». І на мітингу в Нових Санжарах впізнали платних «тітушек» з інших міст. Як не крути, але знову виявляється задзеркалля - кримські чиновники бачать світ не адекватно, і малюють його за своїми лекалами.
Звичайно, Володимиру Андрійовичу незручно визнавати, що він бачить світ не таким, яким він є в реальності. Тому йому зручніше сховатися за російське задзеркалля, де, нібито, України «вже немає», її закони, нібито, «не легітимні», а її дії, нібито, «в правовому сенсі є нікчемними». Але це в промовах спікера, призначення яких бути локшиною на вухах кримчан. В реальності - все навпаки. Україна нікуди не дінеться. Тому нелегітимному від дня обрання «спікеру» важливо пам'ятати, що відповідальність за створення окупаційних органів влади прийде не в вигаданому задзеркаллі, а в реальності, де Україна існує з усіма її законами, договорами і виборами, і не Володимиру Андрійовичу оскаржувати її легітимність. Славу Льюїса Керролла йому все одно не затьмарити. Корисніше поміркувати про легітимність так званої «республіки Крим» і її «держради» ...
