Курильська багатоходівка
Що означає оголошення про те, що Росія протягом року розмістить на Курильських островах ще одну дивізію незрозуміло якого роду військ? Та за великим рахунком нічого. Російських військ на Курилах і без нової дивізії вистачає. Зараз спірні Південно-Курильські острови обороняє 18-та кулеметно-артилерійська дивізія, єдина дивізія такого роду в структурі російської армії. У період Другої світової війни такі дивізії називалися інакше — Укріпленими Районами (УРами).
Можна припустити, що бійці 18-ї дивізії займають доти, що залишилися ще від японців, щоб будь-якої хвилини відбити японський, або американо-японський, десант на Курильські острови. Зрозуміло, будь-яка розсудлива людина скаже, що такий сценарій є абсолютною маячнею. Настільки ж абсурдно виглядає і сценарій, згідно з яким одна чи дві російські дивізії з Південних Курил з боєм висаджуються на Хоккайдо.
Всі чудово знають про американо-японський договір безпеки. Він у принципі виключає виникнення окремої російсько-японської війни. Російський напад на Японію відразу ж призведе до втягнення у війну США із веселенькою перспективою глобального термоядерного конфлікту. Але так само Японія не може напасти на Росію з метою повернення Південних Курил, не попередивши США й не отримавши на те американську згоду. А значить, японський напад на Південні Курили, якщо навіть чисто теоретично уявити собі його можливість, неодмінно буде за участю з США і з тим самим неминучим глобальним термоядерним конфліктом. Адже та сторона, що програє сутичку звичайних збройних сил, неодмінно скористається допомогою термоядерної зброї.
Тверезо оцінюючи співвідношення звичайних збройних сил, важко поставити під сумнів той факт, що країною, яка першою використає термоядерні ракети, буде Росія. І Путін, якщо велика війна розпочнеться, навряд чи буде довго розмірковувати, чи треба хапатися за ядерну палицю. Для нього головне — щоб не програти. Але оскільки Путін чудово знає всі можливі сценарії розвитку конфлікту з Японією, нападати на Японію він не буде, принаймні, доти, доки вона перебуває під американською ракетно-ядерною парасолькою. А останній візит японського прем’єра до Америки доводить, що новий американський президент прибирати цю парасольку не збирається, а навпаки, має намір її всіляко зміцнювати, зокрема з урахуванням китайської загрози. Однак так само російський президент усвідомлює, що японський напад на Росію в принципі неможливий.
Але навіть якщо припустити неймовірне — виникнення нової світової війни, за участю і Росії, і Японії, то можна не сумніватися, що Південні Курили (як і Курили загалом, разом із Сахаліном) абсолютно жодної ролі у такій війні не відіграваимуть, і ніхто туди не буде висаджуватися (радше вже спробують атакувати Владивосток). Результат війни буде вирішуватися іншими засобами і в інших місцях. Тому Росії було б достатньо тримати на Курилах, на додачу до прикордонників, не просто дивізію, а один батальйон тільки для того, щоб окреслити свою військову присутність. Але замість цього у Москві планують до вже наявної на Курилах дивізії додати ще одну. І вже підшукують їй нові місця дислокації на островах Матуа та Парамушир. Ото вже російські призовники й контрактники зрадіють! Хоча, напевно, на Курилах служити все-таки легше, ніж в Арктиці, куди Путін і Шойгу зі своїми наполеонівськими планами теж збираються загнати кілька дивізій.
Таким чином, жодного військового значення ймовірне формування нової дивізії на Курилах не має. Отже, значення цього демаршу — чисто політичне. Оголошуючи устами Шойгу про нарощування російського військового потенціалу на спірних островах, Путін ясно дає зрозуміти Сіндзо Абе, що повертати Південні Курили Японії Росія не збирається ні повністю, ні частково. І, крім того, Кремль вирішив полякати найбільш вразливу частину японської громадської думки.
Чого ж домагається Путін? Він хоче, щоб ідея Абе про спільне господарське опанування спірних островів реалізувалася у такий спосіб: Японія вкладає у Південні Курили свої гроші й технології, які Радянському Союзу та Росії за більш ніж 70 років, що минули від часу закінчення Другої світової війни, вкласти було все ніколи. Росія ж милостиво погоджується не розміщувати на Курилах ще одну дивізію, якій ще навіть і назву не дали.
Тобто, швидше за все, нову дивізію насправді ніхто там розміщувати не збирався, а її лише використовують для політичного розміну. Ось уже Японія цілком очікувано висловила протест проти планів розміщення нової дивізії: «Якщо розміщення має на меті посилити військову присутність на «північних територіях» (так в Японії називають Південні Курили), то це суперечить позиції нашої країни, яка полягає в тому, що це споконвічні території Японії. Ці дії викликають жаль». І японців відразу ж поспішили заспокоїти, але вельми своєрідно, в російській Раді Федерації. Глава комітету Ради Федерації з оборони та безпеки заявив, що Росія не має наміру використовувати дивізію на Курилах проти Японії. Залишається припустити, що потенційними противниками цього з’єднання є марсіани, які планують висадитися на Землю саме в районі Курильських островів. Але Озеров негайно попередив, що японські протести з приводу нарощування російської військової присутності на Південних Курилах недоречні, оскільки «не мають під собою жодного міжнародного юридичного ґрунту».
До речі, після демаршу з дивізією Сіндзо Абе виявив бажання відвідати Росію двічі цього року, причому перший візит він планує здійснити вже у квітні-травні. Не виключено, що саме цього й домагався Путін. Для японського прем’єра тут важливою є не військова загроза, оскільки він чудово знає, що її не існує, а знак, який подав Путін, що проблему Південних Курил він має намір вирішувати тільки на своїх умовах. Абе ж життєво необхідний хоч якийсь прогрес у справі підписання мирного договору з Росією, оскільки у внутрішній політиці він багато поставив на цю карту. Ось Абе і рветься до Москви у спробі досягти хоч якогось компромісу. А Путіну цей візит потрібен, щоб хоч якось урівноважити нещодавній візит Абе до Амеріки. Проте дуже сумнівно, що їм з Путіним вдасться домовитися про будь-що серйозне. Швидше за все, візит японського прем’єра до Москви залишиться таким самим символічним жестом, якою є російська заява про розміщення дивізії на Курилах.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва