Кирило Серебренніков: другий акт драми
Арешт відомого російського режисера Кирила Серебреннікова і пред'явлення йому офіційного звинувачення у справі про нібито в очолюваному ним «Гоголь-центрі» розкрадання державних коштів, виділених на реалізацію програми «Платформа», - подія знакова. Влада РФ посилає чіткий сигнал майстрам культури: сидіти тихо і не висовуватися. Не випадково в якості мішені обрано фігуру, добре відому не тільки в Росії, але і за її межами. Не беруся сказати, чи є Серебренніков великим режисером рівня Станіславського, Мейєрхольда або Гордона Крега, чи просто модним і затребуваним режисером. Відповідь на це питання може дати тільки час. Не всім професіоналам, які вважають, що режисер епатує публіку, подобаються театральні та кінематографічні експерименти Серебреннікова. Але це цілком природно і нормально. Суперечки в мистецтві існували завжди, і розмаїття естетичних підходів завжди було гарантією його розвитку.
Серебреннікова звинувачують у привласненні шляхом шахрайства, в тому числі за допомогою створення фірм-одноденок, 68 млн. рублів. Якщо уважно проаналізувати звинувачення, можна зрозуміти, що фактично йдеться про незаконне переведення в готівку виділених державою грошей. Однак у цьому легко можна звинуватити не тільки Серебреннікова, але і практично будь-якого художнього керівника і директора театру або центру мистецтв в Росії, які отримують у тій чи іншій формі державне фінансування. При виконанні робіт, необхідних для постановки вистави або реалізації іншого художнього проекту, масу виплат доводиться здійснювати готівкою. Це пов'язано як з тим, що перерахування безготівкових коштів у Росії пов'язано з багатьма обтяжливими бюрократичними формальностями, так і з тим, що багатьом виконавцям замовлень у рамках проектів доводиться платити «чорним налом», оскільки державні розцінки відповідних робіт занадто низькі. Все це переведення в готівку без участі художнього керівника відбуватися не може. Саме він складає звіти про отримання тих чи інших робіт, підбирає виконавців творчих завдань.
Чи може у відомих схемах переведення в готівку щось прилипати до рук директора і художнього керівника понад офіційно належну їм винагороду? Тут все залежить виключно від особистої порядності людини. Про Серебреннікова, підкреслю, понад три десятки діячів культури і мистецтва, що поручилися за нього, відгукувалися як про людину виключно порядну і в привласненні чужих коштів не помічену. Здавалося б, для того, щоб не виникало подібних ситуацій, держава могла давати театрам пільгові кредити для реалізації тих чи тих проектів без суворого контролю за витрачанням коштів, але із зобов'язанням їх повернення. Однак, як справедливо сказав Серебренніков на суді, характеризуючи проект проекту з популяризації сучасного театрального мистецтва «Платформа», «це була стартова площадка для молодих художників». А роботи молодих, особливо виконані в експериментальній манері, далеко не завжди приносять негайний комерційний успіх. Тому багато постановок у рамках «Платформи» від початку не можуть бути рентабельними, як нерентабельним, наприклад, є т. зв. «Фестивальне кіно».
Перед нами - яскравий приклад «вибіркового правосуддя», яке саме по собі є беззаконням. Чому ж для нього вибрали саме Серебреннікова? З тієї ж причини, чому серед заарештованих за корупцію губернаторів виявився Микита Бєлих. Як і він, Серебренніков для Кремля - не цілком свій. Тут і колишня участь у протестному русі, тут і нинішній захист прав сексуальних меншин, тут і відмова погодитися з офіційною версією, що прем'єру «Нурієва» було відкладено з його згоди. Тут і його слова про те, що Росія «живе в телевізійній реальності і цій реальності сліпо вірить» і «поводиться як жебрак- гопник, який від горя збожеволів». До того ж тут могла бути і особиста неприязнь когось із наближених до Путіна.
І протест проти арешту Серебреннікова з боку творчої інтелігенції і «зірок» мистецтва владою цілком прораховувався. Нехай краще протестують на захист Серебреннікова, але не на підтримку Навального. Правда, кілька людей з протестуючих затримали після суду за спів «крамольної» пісні Віктора Цоя «Ми чекаємо змін!» Головний же сенс акції з Серебренніковим - це послання перед президентськими виборами діячам культури, особливо тим, хто контролює театри чи інші культурні майданчики: сидіть тихо, проти ініціатив влади, навіть найдикіших, не виступайте і не здумайте надавати майданчики не те що опозиціонерам, а кому б то не було без санкції міністерства культури. Недоторканних серед вас більше немає, а посадити вас ми завжди зуміємо.
Думаю, сьогодні узгоджена акція театрів на захист Серебреннікова - це найдієвіше, що може допомогти режисерові, що потрапив під каток правоохоронних органів, оскільки впливає на відносно широку публіку. Листи громадськості, в тому числі театральної, які, здавалося, відвели біду від Серебреннікова в травні, на жаль, вже не приносять користі і служать лише для очищення совісті тих, хто підписали. Думаю, рішення прийнято на самому верху. Якщо свого часу Серебреннікова перевели у свідки за вказівкою Путіна, то і рішення «закрити» його напевно прийнято за погодженням з адміністрацією президента. Слідчий комітет Росії в резонансних справах самостійно не діє. А час для арешту теж обрано відповідний - театральний сезон ще ніде не розпочався, так що акції на театральних сценах на підтримку Серебреннікова можуть відбутися лише кілька тижнів по тому.
Цілком передбачувано Басманний суд за клопотанням слідства відправив Кирила Серебреннікова під домашній арешт аж до 19 жовтня, з правом відвідувати «Гоголь-центр» - але тільки з дозволу слідчого. Слідство, цілком ймовірно, триватиме щонайменше півроку і завершиться вже після російських президентських виборів. Якщо режисер поводитиметься сумирно і не припускатиметься сумнівних, з точки зору влади, висловлювань, то відбудеться умовним вироком або буде підведений під амністію. А ось якщо стане говорити щось не те, хоча б публічно підтримувати права ЛГБТ - спільноти, то домашній арешт легко перетвориться на переведення до СІЗО і реальний тюремний термін. Але в будь-якому випадку, навіть за відносно благополучного результату у вигляді умовного вироку, можна не сумніватися, що після закінчення всіх цих митарств Серебренніков віддасть перевагу можливості покинути Росію за першої ж нагоди. Що ж, у Росії любити вміють лише мертвих. Якщо, звичайно, це не черговий «великий вождь».
