Музика - мало не єдине, що ще не стало для людей яблуком розбрату.
Рей Чарльз, американський співак, музикант, один з найвідоміших у світі виконавців джазу

Любов зла…

11 грудня, 2017 - 12:47

Дослідження специфіки тоталітаризмів як в якості особливих типів політичних режимів, так і персональних тоталітарних диктатур, на жаль, залишаються серед низки актуальних наукових і політичних тем сьогодення. І з цією реальністю ризиковано не рахуватися як Україні, так і всьому світові.

Для України, яка знаходиться у ситуації неоголошеної агресії з боку по-імперському налаштованого Кремля, подібна проблематика набуває не лише теоретичного значення, але й практичного, необхідного для формування моделей спротиву новому тоталітаризмові та персональній диктатурі, що так активно утверджуються в РФ. Ось один із найяскравіших прикладів поєднання віри у всемогутність нового царя Росії – «Владивостокский рэп» з «твором» «Песня про Путина (План Путина)»: «Пускай враги наши в ярости корчатся,/Пускай испускают желчь в своём бессилии./Очень скоро их жалкие, бесплодные дни закончатся:/"План Путина" - это план возрождения России!/Конкурентов у президента давно нет, по сути./Есть один национальный лидер - Владимир Путин./Под его руководством объединится русский мир./Президент Владимир Путин - наш герой и кумир./Ему русские люди рукоплещут от счастья:/Он все может сделать, все в стране в его власти!/"План Путина" нам новые горизонты откроет,/…Послание президента - это святые слова,/Начертанные им в минуту высочайшего озаренья./Славься, Россия, славься, столица Москва!/Путин - былинный богатырь, без сомненья./…На подъеме наша великая страна православная,/С нами Путин, Господь и Единая Россия!/"План" Путина - это не блеф, не подстава,/О нем поют песни и слагают былины…», ну і так далі в тому ж пафосному стилі. Як тут не згадати точної характеристики, даної Д. Веневітіновим ще у 1826 р.: «Грязь, мерзость, вонь и тараканы/И надо всем хозяйский кнут/И вот что многие болваны/ "Священной Родиной " зовут».

Особлива тема – ставлення російських жінок до свого улюбленого фюрера і батька народу – ВВП. Розмаху істерії закоханих у фюрера жінок гітлерівської Німеччині РФ ще не досягла, але, вочевидь, вже залишилось недовго чекати. Маємо цьому чимало прикладів-підтверджень. Так, в далекому вже 2002 році вся Росія «співала» й танцювала на дискотеках разом з дівочою групою «Поющие вместе» пісню «Как Путін», де є побажання-мрія щодо «женского счастья», висловлена у таких промовистих словах: «Такого, как Путин, полного сил./ Такого, как Путин, чтобы не пил./ Такого, как Путин, чтоб не обижал./ Такого, как Путин, чтоб не убежал».

Особливо «нестримні» у своєму «любовному шалі» до Владіміра Владіміровіча співачки з глибинки. Так, Машані (псевдо співачки з Новосибірська) виконує пісню «Мой Путин», у кліпі до якої, звиваючись в еротичному екстазі, Машані звертається до свого кумира. Далі - слова пісні, хоч і бездарні, але промовисті: «Где твой страх, /Когда грозит война /На всех фронтах? / Ты видишь путь, / Идешь навстречу ветру — /И не свернуть. /Рискованно,/ Но ты в себе уверен / И будешь себе верен». Далі йдеться про особистісні переживання героїні пісні: «А я?/ Очарована, околдована/ Не могу забыть тебя/ (Да кто же он?)/ А ты… /Припев:/Ты Путин, да ты же Путин, /Я быть с тобой хочу, /Тебе я вслед кричу:/«Мой Путин, мой милый Путин!/Возьми меня с собой, /Хочу я быть с тобой» (виділ. авт.)

У пісні навіть є «програма дій» для «простого» народу. Що ж робити пересічному росіянинові? Бігти за своїм героєм! Саме так пропонує зробити героїня пісні у наступних рядках: «И как же тут быть?/ Бежать, бежать, бежать!/ Бежать?/Конечно, мы побежим за ним! /Он же Путин!» (виділ. авт.)

Однією з найпоширеніших характеристик В.В. Путіна як у ЗМІ, так і психоаналітиками, є визначення його як альфа-самця. Термін взято із розділу біологічної науки – етіології, яка вивчає причини виникнення біологічних явищ. За станом домінування у зграї тварин прийнято маркувати літерами грецького алфавіту, де буквою «альфа» позначається абсолютний домінант, а «омегою» – найслабкіший у зграї. Домінуючий («альфа-самець») виконує роль та обов’язки ватажка та захисника. Альфа-самець також є найпривабливішим у шлюбних іграх для самок зграї. Як правило він є батьком більшості потомства. Що ж стосується людських спільнот, то терміном «альфа-самець» означують мужчину, який демонструє самовпевненість і реалізує лідерські якості. Це успішний чоловік, який хоче владарювати. У сексі схильний до короткострокових стосунків з «безпроблемними» партнерками/партнерами. Як стверджують психологи, альфа-самець чоловік є найбажанішим сексуальним партнером для абсолютної більшості жінок. Лідер вказаного типу може бути успішним політиком, топ-менеджером, бізнесменом тощо. Він завжди оточений підлеглими, знаходиться на вершині соціальної піраміди. Очевидно, в таку характеристику досить добре вкладається образ В.В. Путіна. Сам же ВВП прагне афішувати лише свої стосунки з цілою країною Росією.

Можливо, справа у тому, що людство ще не знає (оскільки соціальна психологія ніколи не піднімала цього питання в якості спеціальної проблеми дослідження, окрім низки спорадичних розвідок), як діють соціопати на психічний та розумовий стан спільноти. Особливо ж варто би було знати, як діють ті з них, хто при владі і на самій вершині владної піраміди.

Гітлер, як і більшість його кліки, безумовно, належав до розряду соціопатів. Дослідник життєдіяльності А. Гітлера та впливу його особистості на німецьке суспільство доби фашистського тоталітаризму Я. Кершоу у книзі «Гітлер» задається питанням, чому і наприкінці війни влада фюрера залишалась міцною, коли вже сам Гітлер, як і його «Тисячолітній рейх» фактично став руїною. «В останні місяці війни, хоча йому було близько 55-ти років, Гітлер був схожий на діда. Волосся посивіло, руки помітно тремтіли, увесь згорблений – він міг зробити хіба що кілька непевних кроків; очі налиті кров’ю, а з рота часом капала слина». Портрет не просто хворої людини, а повної психічної та фізичної руїни. Зрештою, і нині так «любимый  русским народом Сталин» був так само соціопатом. Не виключено, що в особі Путіна сучасна Росія отримала вождя з тієї ж когорти.

Деякі парадокси життя сучасної РФ викликають зацікавленість, враховуючи «сексуальну» специфіку подій. Так, у першій декаді ХХІ століття в місті Іваново було засуджено журналіста Владіміра Рахманькова за статтю під назвою «Путин как фаллический символ»  Росії. Але парадоксальність ситуації не лише у факті появи такого тексту, а й у реакції Івановського суду, який прийняв наступне рішення: «Путин не является фаллическим символом России». Попри всю кумедність ситуації, питання про те, чи дозволив би собі будь який суд винести таке рішення у сучасній РФ, залишається відкритим. Скоріше за все – ні, бо зусиллями «ввєрєнного» йому населення, ВВП, як часто фамільярно називають свого президента його прихильники, сьогодні, вочевидь, таким і є для абсолютної більшості жіночого російського населення. Отже, ще не все втрачено, адже Верховний Суд РФ не дійшов висновку, що Путін не є фалічним символом Росії. Надія ще жива!

Воістину правду говорить прислів’я «Любов зла, полюбиш і козла».

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments