Małopolska Wschodnia, капітулянти з Банкової та плани Кремля
Свіжа новина: Варшава не може вказувати Києву, яких героїв обирати, але про «злочини УПА» проти поляків мовчати теж не може. Про це в інтерв’ю виданню wPolityce заявив голова Інституту національної пам’яті (IPN) Польщі Ярослав Шарек. «IPN не може визначати українському народу, яких героїв він повинен собі вибрати. Однак інститут не може мовчати про злочини проти поляків, здійснених на Волині та у східній Малопольщі», - заявив Шарек. На його думку, Степан Бандера, який під час трагічних подій на Волині в 1943 році перебував у німецькому концтаборі, теж несе відповідальність за ці події. «Лідер завжди несе політичну відповідальність за роботу підлеглих. Я можу навести приклади політиків, які керували тоталітарними державами і не вбили жодну людину», - наголосив Шарек. Але разом із тим, українців і поляків можуть об’єднувати інші герої, наприклад, Симон Петлюра чи генерал Марко Безручко, який захищав у 1920 році Замостя від більшовиків. Об’єднувальними темами голова IPN вважає також Голодомор в Україні, підпільну діяльність католицької Церкви, дії антикомуністичних активістів у 1970-х роках.
І ще одна новина на цю саму тему. Україна і Польща домовилися спільно оптимізувати, тобто скоротити список українців, яким заборонений в'їзд до Польщі. Про це заявив заступник глави адміністрації президента України Костянтин Єлісєєв в ефірі телеканалу ICTV. За його словами, у списку – українські чиновники, історики та громадські діячі. Єлісєєв зустрівся з главою канцелярії президента Польщі Кшиштофом Щерським 17 листопада та обговорював із ним зняття проблем у відносинах між двома державами.
Що випливає з цих новин? Передусім те, що влада України офіційно визнала право уряду Польщі забороняти українським держчиновникам, в тому числі й достатньо високого рангу, в’їздити до цієї країни. І не тільки їм, а й «неправильним» (з погляду Варшави) історикам і громадським діячам. Оскільки ж «неправильність» ця полягає, як можна судити, у визнанні факту польської окупації Галичини й Волині та у ставленні до УПА як національно-визвольної сили, а не зграї різунів, то «правильними» в Україні виявляться хіба що спритники, які «сидять» на польських грантах, експерти з про радянськими поглядами та агенти Росії. І вони безперешкодно їздитимуть до Польщі та не виглядатимуть «сумнівними особами» в усьому Євросоюзі (хоча заборона на в’їзд до однієї з держав ЄС не означає заборони на в’їзд до всього ЄС, однак європейські чиновники мають звичку пильно приглядатися до тих, хто вже одержав «чорну мітку» від якогось уряду). Чудово, чи не так? А влада України подає як велике досягнення те, що цей список «спільно (!) оптимізуватимуть» (!!!), тобто Банкова стає співучасником репресивних санкцій проти здебільшого далеко не найгірших українських громадян…
Що ж, капітулянтська позиція Банкової була належним чином оцінена. Чи ви звернули увагу, що керівник IPN Ярослав Шарек ужив у своєму інтерв’ю термін «східна Малопольща»? Що це таке? А це населена українцями східна Галичина, або ж нинішні Львівщина, Тернопільщина й Івано-Франківщина. Ці землі традиційно звалися східною Галичиною (Galicja Wschodnia), але в період польського владарювання у 1919-39 роках були перейменовані й стали зватися Małopolska Wschodnia. Сама ця назва засвідчує намагання другої Речі Посполитої колонізувати ці окуповані нею землі (а факт окупації засвідчує хоча б те, що вони лежали на схід від встановлених Радою Антанти кордонів Польщі). Як на мене, відсутня принципова різниця між російськими діячами, які називають північне Причорномор’я «Новороссией» і офіційними особами Польщі, які звуть східну Галичину «Małopolska Wschodnia». І перші, і другі заперечують український характер цих територій – з усіма наслідками, які звідси випливають. Але офіційний Київ мовчить – так, як він мовчав, коли у Москві цвьохкали на всіх рівнях про «Новороссию»…
І що цікаво: не так давно очільник МЗС Польщі Вітольд Ващиковський говорив про те, що не взірцевими є відносини з Білоруссю, з якою, мовляв, відсутні розбіжності на ґрунті розуміння минулого. Авжеж, відсутні, бо у державі, яка живе під ледь зміненим прапором радянських часів і в якій лютує місцевий КҐБ, на офіційному рівні зберігається радянське ставлення до УПА. В чому це виявляється? На початку цього року КҐБ розсекретив матеріали про «звірства УПА», до числа яких, зокрема, включене й знищення Хатині, й інші злочини набраної переважно з українців німецької поліції. Але відверта й нахабна фальсифікація історії білоруським КҐБ, який продовжує радянські традиції цього органу не викликає протестів пана Ващиковського – як, до речі, й київських можновладців з Банкової. І тут капітуляція, чи не так?
А разом із тим – маємо ще й третю важливу новину. Під час перебування в Канаді міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич висловив думку, що недавні масштабні російські військові навчання «Захід-2017» засвідчують, що Російська Федерація готується до наступальних операцій, а не оборони. «Навчання "Захід-2017" закінчилися два місяці тому. Вони відбувалися в просторі між Північним Льодовитим океаном і Чорним морем і включали навіть пуски балістичних ракет "Іскандер", які можуть нести ядерні боєголовки. Росіяни готувалися не до оборони, а до агресії… Польща має погодитися з припущенням, що це не нова "холодна" війна, а підготовка до "гарячої" війни», - заявив він. Ось так. А це означає, що Польщі потрібні надійні союзники, які не інфіковані пацифістськими настроями, як-от деякі провідні держави ЄС, бо ж відомо, що пацифізм потенційних жертв тільки заохочує агресорів. Натомість дії Варшави ведуть до того, що не Україна втрачає останніх союзників, як заявив нещодавно Вітольд Ващиковський, – їх втрачає третя Річ Посполита. То чи випадково президент Європейської Ради, знаний польський політик Дональд Туск заявив, що він стурбований політикою правлячої в Польщі партії «Право і справедливість», написавши у Twitter: «Тривога! Гостра суперечка з Україною, ізоляція в Європейському Союзі, відхід від верховенства права і незалежності судів, нападки на недержавний сектор і вільні медіа – стратегія ПіС чи план Кремля?»
