Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

Мертві душі для олігархів

25 червня, 2019 - 10:50

Повідомлення про те, що президент України Володимир Зеленський зустрічався з трьома українськими олігархами, пройшло майже непомітно для суспільства. Хоча йшлося про домовленості щодо інвестицій в окремі галузі розвитку Донбасу. "Вони беруть на себе відповідальність за рішення конкретних питань. Наприклад, Пінчук забезпечить зараз же квартирами 24 родини полонених моряків і далі буде займатися проблемами соціальної допомоги всім військовослужбовцям. Це наша з ним домовленість", - заявив Зеленський на зустрічі з представниками бізнесу в Києві. З Ахметовим він домовився про скасування формули "Роттердам+", а також про інвестиції в місцеву медицину та дороги. "Пан Ігор Коломойський буде вкладати дуже великі гроші в інфраструктуру Донбасу. Але він про це ще не знає", - пожартував український президент. І хоча президент підкреслює, що жодних преференцій олігархам надано не буде, але навіть він не може заперечувати, що вкладення роблять для прибутку. У разі співпраці бізнесу та держави відсутність конкурсу - вже прибуток. Навіть ласий до гречки український виборець не повірить, що "жодних монополій" не буде.

Основне питання, яке варто поставити президенту: "А що натомість?" Що він пообіцяв олігархам за атракціон їхніх небувалих щедрот? Чи це гарантії недоторканності інших важливих для них кластерів економіки? Згадаємо, що, згідно з рейтингами Блумберга, сукупний дохід українських олігархів впав з 60 млрд доларів в 2013 році до 13,5 млрд у 2019-му. На які гроші будуть надаватися соціальна допомога, будуватися мости, лікарні, дороги? Олігархи погодилися віддати все, що у них залишилося, на благодійність? Чи сподіваються заробити на держзамовленнях? Держава та західні спонсори виділяють мільярди на цільові програми для Донбасу. Кому підуть ці гроші? Підприємцям через ПроЗорро, чи олігархам, які тепер відповідальні по країні?

Змальована Зеленським ідилія нагадує розподіл пасовищ або конференцію дітей лейтенанта Шмідта, зібрану Шурою Балагановим в московському трактирі біля Сухаревої башти. Зацікавленість в залучення інвестицій не має пересилювати обов‘язок держави в забезпеченні прозорості та конкуренції на ринку. І медицина, і розбудова інфраструктури, і соціальні програми є галузями, які досі складно реформувати саме через сильне олігархічне лобі. То навіщо створювати умови для подальшої деградації системи? А чи не станеться так, що через кілька років лікарні, школи, дитсадки та квартири повторять долю Обленерго, що сконцентрувались в одних руках? Хіба це не призведе до ще більшого закріпачення українського громадянина?

Насправді шлях України до економічного зростання неможливий без повного знищення такого ганебного явища, як олігархія. Інвестування, яке забезпечується не задля чесного заробітку в умовах ринкової економіки, настільки ж небезпечне, як накопичення ворожого війська біля кордонів. Кільком власникам регіону завжди простіше домовитися з агресором. Згадаємо, що найбільш вразливими для російського впливу виявилися регіони, які ще на початку 2000 були повністю віддані на грабунок місцевим бандитам. І в автономний Крим, і в криміналізований Донбас після того, як туди довелося вводити техніку, щоб завадити бандитським війнам та спробам сепарації, українська влада так і не прийшла. Теж були домовленості в обмін на голоси на користь Леоніда Кучми. Хіба тоді на чолі були не ті ж самі люди, з якими президент Зеленський вирішив поговорити про "благодійність"?

Віра в доброго царя, щедрого "папіка", міцного господарника багато років конвертується в Україні у передвиборчу гречку, ігровий майданчик та пофарбований під‘їзд. Саме це, і тільки це, утримує країну в нереформованому стані. Виборців ніколи не цікавило, що товстосум, який змушує їх міняти свободу на мідяки, потім здере з них три шкіри. Тому що вони вірили, що перед наступними виборами їх знову погодують та підкинуть грошенят, що буде новий кандидат і так буде забезпечена зміна влади. Прикро, що в своєму сприйнятті  побудови заможної демократичної країни президент мало чим відрізняється від свого виборця. Він також вірить у безкоштовний сир і не бачить за ним мишоловки. Найкумедніше, що це перший президент, який прямо не підкуповував виборців і нічого їм не обіцяв. Тоді чому він вирішив торгувати ними, як мертвими душами, пропонуючи олігархам "мирову"?

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ