Не робіть собі кумирів...
Не розумію, чому всі так сильно сперечаються та переймаються через багаточасове інтерв'ю президента Володимира Зеленського?
Це ж просто спілкування з журналістами, а не прийняття стратегічних доленосних для країни рішень. Одні пишуть: "Все пропало! Нам кінець!", інші пишуть: "Як круто! Десакралізація посади президента!" Одні очікують апокаліпсису, як напередодні закінчення календаря Майя (якщо пам'ятаєте, що то було таке), інші очікують настання загальнодержавної благодаті в країні.
Як людина, що все своє свідоме життя працює з сакральним та десакралізованним, з благодатю та "апокаліпсисами", я вам авторитетно повідомляю, що внаслідок вчорашньої прес-конференції президента Володимира Зеленського Кінця Світу в окремо взятій країні не відбудеться, як і не настане загальнодержавної благодаті та процвітання.
Я не дуже вас засмутив?
Багаточасова прес-конференція президента, це всього-навсього спроба державного посадовця комунікувати зі ЗМІ у новому форматі. Вдала, чи не вдала спроба; є з цього зиск, чи його немає; у кого був вищий рівень: у журналістів, які багато часів ставили однакові питання, чи у пана Зеленського, який ризикнув спілкуватись у такому форматі - це окрема розмова, і до стану, та до майбутнього країни вона відношення не має. Нагадаю, що рішення в країні приймає не лише президент, але і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів, і Конституційний Суд, і навіть громадянське суспільство, що обов'язково має контролювати дії влади.
По наслідках оцінок події, я постійно переконуюсь, що в багатьох з наших співгромадян, ще архаїчне монархічне мислення, коли своє майбутне люди пов'язують виключно з особою "царя", а не з законами, ідеями, цінностями, та власною громадянською активністю. І ці очікування доброго "царя-батюшки" притаманні як прихильникам чинної влади, так і прихильникам опозиції. Як починається розмова, так всі відразу пристають до обговорення конкретних політиків, ніби поза цими політиками нікого і нічого не існує.
Розширюйте свої горизонти. Розвивайте мислення. Позбавляйтесь від персоналізації та ототожнювання України з особою президента, хто б він не був. Наше спільне майбутне залежить від нас самих, від того, як ми самі будемо захищати інтереси України.
А то щось у багатьох спостерігається якась майже релігійна віра у президентів, ви вірете в них, як у месію, який зробить всім гарно. Ось я вам чесно кажу, такий фанатизм схожий на релігійний культ. Ну ви ж дорослі освічені люди, не робить собі кумирів, та не обожнюйте їх!