Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

Несподівана фронда

Російські військові проти вторгнення в Україну
8 лютого, 2022 - 18:08

Взагалі військовим не личить займатися політикою. Їхня справа отримати наказ і, повернувшись через ліве плече, йти і виконувати.
    І тим не менш. Ми вже деякий час спостерігаємо цікаву картину. Спочатку на сторінках спеціалізованої преси, а потім дедалі частіше у більш тиражних виданнях стали з'являтися застереження деяких політичних, а згодом військових експертів з приводу можливої війни з Україною. І навіть у святая святих російської пропаганди на телеканалі «Росія 1» запрошені великі військові фахівці, звичайно, обережно висловлювалися проти війни. Зокрема, російський військовий дипломат, генерал-лейтенант Євген Бужинський неодноразово говорив про те, що замість військового вторгнення до України треба спробувати її душити економічно. Все ж таки не війна.

У січні хвиля піднялася ще вище. Причому в ній дедалі активніше брали участь ті, кого навіть у найменших симпатіях до України запідозрити просто неможливо. У газеті "Комерсант" експерт клубу "Валдай", заступник директора Центру комплексних європейських та міжнародних досліджень НДУ ВШЕ (Національний дослідний університет "Вища школа економіки") Дмитро Суслов писав про те, як змусити США та НАТО відмовитися від політики "відчинених дверей". З ними взагалі слід поводитися як з ворогами, припинити будь-які стосунки й надалі таким чином.

Однак «… варіант гіпотетичного вторгнення Росії на Україну у відповідь на відмову США та НАТО поважати російські «червоні лінії», про який постійно говорять на Заході, справді видається абсурдним та контрпродуктивним: він не зменшить безпеку США та їхніх союзників… але лише ще більш консолідує проти Росії».

Можна навести достатню кількість таких прикладів. Причому з боку переконаних антизахідників та російських імперіалістів. Вони проти існування України як держави, сповідують безглузду теорію про три гілки російського народу, відновлення імперії під будь-якою назвою, але чудово розуміють, що війна з Україною та більшою частиною Заходу згубна.

Цікавою є така історична паралель. Взимку 1914 року, коли на горизонті все густіше ставали хмари майбутньої великої війни, ряд політиків і громадських діячів вкрай правого навіть чорносотенного напрямку, написали цареві Миколі II записку про згубність для Росії участі у війні проти Німеччини та Австро-Угорщини навіть у союзі з Францією та Великою Британією.

І ось через багато років, іншої історичної та політичної епохи проти можливої війни з Україною виступають уже не політики та експерти, а військові, хоча вже у відставці.

В авторитетному виданні «Незалежний військовий оглядач» колишній начальник групи 1-го напряму 1-го управління Головного оперативного управління Генерального штабу російської армії, полковник Михайло Ходарьонок написав статтю під промовистою назвою «Прогнози кровожерливих політологів. Про запалені захватом яструбів і квапливих зозуль». У ній він, як то кажуть, на пальцях описав авантюристичність і дурість війни з Україною, тому що «ЛЕГКОЇ ПРОГУЛЯНКИ НЕ БУДЕ» та «МАЛОЮ КРОВ’Ю, МІЦНИМ УДАРОМ» не вийде і не обійдеться.

Далі ще цікавіше. Голова «Загальноросійських офіцерських Зборів» (ЗОС) генерал-полковник Леонід Івашов написав Звернення до президента та громадян Російської Федерації «Напередодні війни».

«Застосування військової сили проти України, по-перше, поставить під сумнів існування самої Росії як держави; по-друге, назавжди зробить росіян та українців смертельними ворогами. По-третє, будуть з одного та з іншого боку тисячі (десятки тисяч) загиблих молодих, здорових хлопців, що безумовно позначиться на майбутній демографічній ситуації в наших країнах, що вимирають. На полі бою, якщо це станеться, російські війська зіткнуться не лише з українськими військовослужбовцями, серед яких буде багато руських хлопців, а й з військовослужбовцями та технікою багатьох країн НАТО, а держави-члени альянсу будуть вімушені оголосити Росії війну.

Президент Турецької Республіки Р. Ердоган чітко заявив, на чиєму боці воюватиме Туреччина. І можна припускати, що двом польовим арміям та флоту Туреччини буде наказано «звільняти» Крим та Севастополь і, можливо, вторгнутися на Кавказ.

Крім того, Росія однозначно буде занесена до категорії країн, що загрожують миру та міжнародній безпеці, обкладена найважчими санкціями, перетвориться на вигнанця світової спільноти, і ймовірно буде позбавлена статусу незалежної держави».

Наприкінці звернення вимоги до влади. «Від президента РФ, ми офіцери Росії, вимагаємо відмовитися від злочинної політики провокування війни, в якій РФ опиниться на самоті проти об'єднаних сил Заходу, створити умови для реалізації на практиці ст. 3 Конституції РФ і піти у відставку.

Звертаємось до всіх військовослужбовців запасу та у відставці, громадянам Росії з рекомендацією виявити пильність, організованість, підтримати вимоги Ради Загальноросійських офіцерських зборів, активно виступати проти пропаганди та розв'язання війни, не допустити внутрішнього громадянського конфлікту із застосуванням військової сили».

Це звернення не є простим документом офіцерів, які вийшли у відставку. Надто високі посади вони обіймали в Генеральному штабі та Міністерстві оборони, щоб їх зверненням знехтувати.

Також не варто відмахуватися від слів про можливе зіткнення з військовими та технікою країн НАТО. З технікою все зрозуміло, вона вже надходить до України і надалі цей потік лише збільшиться. Своїх військових натовські країни воювати в Україну не посилатимуть, але ж добровольцям не заборониш. У 1939-40 рр. Швеція з СРСР не воювала, але понад 8 тисяч шведських військових вирушили до Фінляндії часто зі своєю зброєю, щоб відбити радянський напад.

Щодо можливого вторгнення Туреччини до Криму висловимо скептицизм, але у разі військової поразки Росії нічого виключати не можна.

Так само не варто зневажливо ставитись до вимоги відставки Путіна. У найближчій перспективі вона навряд чи відбудеться, але факт того, що серед офіцерів не просто бродять подібні думки, але висловлюються відкрито, говорить багато про що.

Спробуємо структурувати сказане.

По-перше, у вищих прошарках російського суспільства зростає кількість тих, хто категорично проти війни з Україною. З різних причин, але результат один.

Вищі офіцери як досить компетентні військові фахівці чудово розуміють, що в умовах, що склалися, починати війну, як її не назви, злочинно, тому що немає жодних шансів на перемогу і привести це може до колапсу держави російської.

По-друге, Черчілль говорив, що «гірше, ніж воювати разом із союзниками, може бути лише одне — воювати взагалі без союзників». Росія у війні з Україною союзників і навіть партнерів не матиме. Венесуела, Куба і Нікарагуа не береться до уваги. Однак проти Москви буде практично весь Захід, а Китай тихо відійде вбік, а крадькома щось прихопить для себе.

По-третє, Захід не злякався і готовий до відповіді з усіх напрямків. Він за Україну, бо за себе. І якщо сучасний ленд-ліз реалізується повною мірою, то Україна стане вагомим воєнно-політичним чинником у Каспійсько-Чорноморському регіоні. Генерали та полковники Генерального штабу це добре розуміють.

Загалом Путін міг би скористатися такою ситуацією та відкотити назад із збереженням обличчя. Хотів воювати, імперію відновити, та ось офіцери проти.

Чи скористається? Із кожним днем ймовірність такого розвитку зростає.

Новини партнерів