Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Німеччина озброюватиметься?

Хоча офіційний Берлін і має намір збільшити військовий бюджет у зв'язку із загрозою від Росії, спалювати мости поки що ніхто не поспішає
09 липня, 19:20

Слова федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель про те, що російська агресія проти України змушує ФРН збільшити оборонні витрати, навряд чи стали для когось громом серед ясного неба. Передумови для такого варіанту розвитку подій були, і річ не лише в загрозі з боку Москви.

Утім, голова німецького уряду і тут зберегла дипломатичність. Зауваживши, що для захисту НАТО слід «провести певні заходи, приміром, шляхом присутності у країнах Центральної і Східної Європи» (тут можна довго гадати, чи не мається на увазі Україна), вона додала: «Звичайно, ми хочемо мати відповідальні відносини з Росією. Тому ми продовжуватимемо вести перемовини у Раді РОСІЯ-НАТО». Отже, хоча офіційний Берлін і має намір озброюватися проти Росії, спалювати мости поки що ніхто не поспішає.

Суперечність тут лише удавана. Щоб її прояснити, досить згадати старий американський анекдот:

-Ваші сусіди – чесні люди?

-Авжеж!

-Тоді навіщо вам цей револьвер?

-Він підтримує в них ще більшу чесність.

Досвід останніх років засвідчує: «відповідальні відносини» з Росією можуть існувати лише тоді, коли вона позбавлена можливості поводитися безвідповідально. Інакше кажучи – коли її партнер досить сильний.

Але існує і ще одна обставина, яку також слід взяти до уваги. Як відомо, у Вашингтоні вже не перший рік обурюються: хоча НАТО і покликане гарантувати безпеку всіх своїх членів, основні витрати з оборони блоку вимушені нести США. Дональд Трамп під час своєї виборчої кампанії обіцяв покласти цьому край, але поки що не дуже досяг успіху.

Передбачається, що кожна країна, яка входить до альянсу, має витрачати на оборону не менш як два відсотки свого ВВП. Насправді ж усе трохи інакше.

Придивімося до даних за минулий, 2017 рік. Того року США витратили на оборону більше, ніж будь-яка інша країна світу, – 610 мільярдів доларів, або 3,1 відсотка ВВП. Наш грізний східний сусід виклав на це майже вдесятеро менше – 66,3 мільярда. Але й це серйозна сума, яка становить 4,3 відсотка російського ВВП. Мілітаристські настрої в Росії все ще не спадають, тож на війні вона не економить.

А що ж європейці? Німеччина асигнувала на військові потреби лише 1,2 відсотка валового продукту, тобто 44,3 мільярда доларів – приблизно у півтора рази менше, ніж ймовірний противник. Навіть менш багата Франція тут перевершила ФРН, витративши на свою армію 57,8 мільярда і посівши за цим показником шосте місце у світі. Саме ця країна, відповідно до вимог НАТО, витрачає на оборону 2,3 відсотка ВВП.

Тепер Ангела Меркель має намір змінити ситуацію, але такі зміни важко назвати радикальними. За задумом канцлера, через шість років, до 2024 року, німецький військовий бюджет має становити півтора відсотки ВВП. Нескладний підрахунок засвідчує: якщо на той час державні доходи і витрати Німеччини будуть такі ж, як 2017 року, то на оборону з них піде трохи більш ніж 55 мільярдів. Навіть тоді німці відставатимуть від войовничих галлів і щодо військової потужності не зможуть рівнятися з Росією.

Тому легко зрозуміти невдоволення, висловлене щодо цього генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. «1,5 відсотка – не два відсотки», – вказав він на очевидну річ, додавши, що економічна вага Німеччини вельми велика і від такої країни можна було б чекати цілковитої відповідності стандартам НАТО.

Тим часом голова німецького військового відомства Урсула фон дер Ляйен, зокрема, вважає, що до 2022 року військові витрати країни мають зрости на 25 мільйонів євро. Сума, на перший погляд, здається значною, проте в масштабах провідної європейської країни це крапля в морі. Оскільки і Меркель, і фон дер Ляйен належать до Християнсько-демократичного союзу, можна вважати, що такою є офіційна позиція всієї партії.

Підіб’ємо підсумки. Можна вважати очевидним, що правляча в Німеччині коаліція не налаштована на значне збільшення військових витрат – в усякому разі, не до критичних двох відсотків ВВП. Зрозуміти цих політиків можна: далеко не все німецьке суспільство готове схвалити серйозне зростання військового бюджету, а в Росії воно вбачає або як ділового партнера, або загрозу – але не близьку і не дуже страшну. Затягувати через це паски (нехай навіть «затягувати» за німецькими мірками) охочих небагато.

Військовий бюджет має зрости, але рівно настільки, аби можна було досить упевнено розмовляти з Путіним.

Проте для такої розмови власної військової потужності Німеччини не досить – потрібно відчувати за своєю спиною підтримку НАТО. Тим часом, зараз до саміту цієї організації залишаються лічені дні. І там неодмінно  піде мова не в останню чергу про горезвісні «два відсотки» – Дональд Трамп вже неодноразово давав зрозуміти, що таку розмову заплановано, до того ж досить жорстку.

Чекати розколу альянсу не варто, проте і єдність усередині НАТО в результаті цього саміту навряд чи зміцниться. І є ризик, що Росія може скористатися цією обставиною.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати