Нащо слова? Ми діло несемо.
Олег Ольжич, український поет, археолог і політичний діяч

Нотатки з підпілля

14 березня, 2018 - 10:51

Поговоримо про тяготи війни. Я це не до того, що якщо завтра війна між туманним Альбіоном і однією шостою богоносців, то треба готуватися вже зараз. Завтра війни не буде, хоча вождь богоносців тонко натякав на її швидку неминучість зі своїм загрозливим кашлем з атомною відрижкою, всім цим: а навіщо нам такий світ, в якому не буде Росії? Чи мені чаю не пити, чи світу провалитися? Багато хто насправді тільки зайдеться у довгих і тривалих оплесках від райдужної перспективи, що путінського режиму й імперської Росії більше немає. Ти прокинешся рано-вранці, немає ніде радянської влади, подивися.

Хоча з іншого боку війна ніколи не починається ось так, вранці о четвертій годині, без оголошення війни, віроломно, бомблячи Київ. Війна починається здалеку, з паперів, планів, шепоту на вухо, стратегічних маневрів, засідань комітетів, з перекидання військ з Південного на Північний напрям, і, звичайно, із суперечки щодо слів.

Так ось після слів Терези Мей про те, що отруєння її громадян і за сумісництвом колишніх російських шпигунів - це військове вторгнення (5 стаття договору НАТО, ку-ку), і після відмови Росії давати пояснення до війни зроблено кілька коротких, але стрімких кроків. І на ці кроки ми всі стали трохи ближче до того, про що я говорю.

Або ось іще. Багато хто звернув увагу на дивну фразу Путіна, який, ліниво відмазуючи російських хакерів, почав наводити тінь на тин і ставити риторичні запитання: а може, там ці хакери були не росіяни, а українці, татари (кримські, в умі), євреї, може, вони не російські громадяни, а мають подвійне громадянства або грін-карту?

Ну, українці - дурневі зрозуміло, на них хотілося б повісити всіх собак, але євреї? Про що це старшОй брат? Він же рідко коли бреше без мети.

Адже грін-карти і подвійне громадянство мають, зокрема, радянські євреї в Америці і Європі, і те, що деякі з них мали певний стосунок до втручання Росії у вибори Трампа, вже повідомляла американська преса. Але тут виходить дивний тролінг Путіним своїх же добровільних помічників і прихильників обрання Трампа. На що натякає містер Пу?

Можливо, він звертається до тих, хто сподівається, що невгамовний Дональд переможе, нарешті, імперію зла і розбомбить до чортової паризької богоматері їхню невдячну пошехонську батьківщину. Адже у емігрантів, тим більше радянських, батьківщина, яку ви залишили, сама винна в тому, що ви в ній розчарувалися. Войнушка на повний зріст, нехай вона віддасть усе по справах їхніх.

Однак лукавий красунчик, ворог праці натякає, можливо, на інше. Він не просто здає своїх колишніх клієнтів, він ще попереджає, що не треба бажати іншому те щастя, яке самому не потрібно було. А якщо війна між Заходом (зокрема - Америкою) і Росією стане реальністю, всі росіяни (без урахування п'ятої графи в паспорті, тобто всі, хто приїхав в Америку з совка) з великою ймовірністю будуть інтерновані. Тобто поміщені в концентраційні табори, незалежно від того, чи перебували вони у КПРС у своєму місті Воронеж (фіг наздоженеш), чи люблять зараз Ізраїль, як я його люблю, чи виросли у них пейси в міру віддалення від будівлі ЧК на Луб'янці і наближення до землі обітованої на Брайтон Біч? І навіть незалежно від того, мають вони американське громадянство чи тільки грін-карту.

Принаймні саме так у США вчинили з японцями після Перл-Харбора і початку війни. На західному узбережжі (де переважно японці і селилися) були інтерновані практично всі японці, серед яких 62 відсотки були американськими громадянами і багато хто народився вже в Америці. Усю війну вони провели в концентраційних таборах, закон скасували тільки в 1945 році, а вибачилися і виплатили компенсацію, куди меншу, ніж люди втратили, а втратили вони всю власність, тільки при Рейгані.

І серед цих інтернованих японців, природно, було велике число американських патріотів, аж ніяк не менше, ніж прихильників республіканців серед колишніх наших. Але коли починається війна, расові забобони, тобто страх перед чужим і можливою зрадою (плюс міркування, як можна використати це у своїх особистих цілях) - сильніше доводів розуму і благородства. Так само не тільки в Америці, але і в Англії вчинили з німцями та італійцями. Не так жорстоко, як Сталін із кримськими татарами і чеченцями, але це тільки вплив м'якших звичаїв і більш високого рівня життя, коли на бараках і жрачці не економлять, а рівень упередження був схожим.

Тому не клич, бунтівний пікейний жилет, бурю, у війни, як говорив один нобелівський лауреат іншому, не жіноче обличчя, а обличчя стерви. Під одну гребінку причешуть і правих, і винуватих.

Ось на це містер Пу і натякав, можливо, коли через кому перераховував національності емігрантів, їхнє жадане американське громадянство або принаймні зелену, як хвилястий папуга, посвідку на проживання.

У цього Діда Мороза ще багато гостинців для наших хлопців. І багато, багато радощів дітворі від нього. Можна солнцевських у Солсбері послати, можна лондонських у Лобню. Нам цілий світ - чужина, батьківщина - Лондонград на Неві. Головне, контроль. Залиште наших самих, і вони негайно заплутаються, загубляться, не знатимуть, куди примкнути, чого дотримуватися; що любити і що ненавидіти, що поважати і що зневажати. Тільки перемикання уваги, тільки чарівне православне гасло з піною на губах: «Доведіть!»

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments