У літописців є найстрашніша зброя – замовчування
Павло Загребельний, український письменник, громадський та політичний діяч, Герой України

Пані будують кораблі

Колишній міністр торгівлі в кабінеті президента Обами чверть своїх статків «дарує» ВМФ США
30 травня, 2018 - 11:15

Спочатку два очевидні факти. Перший. США — велика морська держава й має найпотужніший і найбільший військовий флот у світі. Друге, що випливає з першого. Американський ВМФ аж ніяк не бідує. Якраз навпаки, розгортається програма будівництва великої кількості кораблів різного призначення, озброєних найсучаснішою зброєю всіх видів. Період певного скорочення сил флоту й зменшення витрат на його оновлення й утримання залишився позаду. Відроджуються нові флотські з’єднання, розформовані кілька років тому. Зокрема, знову формується другий флот, зоною відповідальності якого буде східне узбережжя США та Північна Атлантика.

Це кораблі, якщо можна так висловитися, далекої дії. Їхня операційна зона може становити десятки тисяч миль, і вони діють, зокрема, у складі ударних авіаносних груп у всіх морях і океанах.

Проте є й більш регіональні завдання, що не вимагають залучення кораблів великої водотоннажності й класу. Йдеться про патрулювання прибережної зони, а також охорону виняткової економічної зони країни.

У ВМФ США це Littoral Combat Ship (LCS) — бойовий корабель прибережної зони. За планами військово-морського керівництва до 2030 року передбачається будівництво 60 кораблів такого класу на суму $12 млрд.

Цікаво, що кораблі будуються за альтернативними проектами. У першому разі він має сталевий корпус, у другому — це трикорпусне судно (тримаран). Їхнє озброєння приблизно однакове. Дальність плавання в обох випадках становить близько 4,9 тис. миль, максимальна швидкість 45—47 вузлів — 81—84,6 км/год.

Здавалося б, нічого особливого у здійсненні американської кораблебудівної програми немає. Проте одна подія привернула увагу.

На верфі компанії Austal USA у штаті Алабама відбулася церемонія хрещення корабля прибережної зони Cincinnati класу LCS . Як повідомляє прес-служба Пентагону, корабель будується не за бюджетні кошти, а коштом спонсора. Ним виступає колишній міністр торгівлі в кабінеті президента Обами Пенні Сью Пріцкер. У неї не найбільші за американськими мірками статки $2,8 млрд і 462-ге місце у списку журналу Forbes.

На відміну від наших чиновників, свої статки місіс Пріцкер заробила не на урядовій посаді, а займаючись нерухомістю й банківськими операціями. Пані будує своїм коштом корабель для ВМФ США вартістю $700 млн, що становить чверть її статків. Зауважимо, що на цій верфі зараз будується за бюджетні кошти ще чотири кораблі цього типу.

Про патріотизм американців, причому справжній, а не піарівсько-удаваний, давно відомо. Грошей на армію і флот там не шкодують, але при цьому ретельно стежать за ефективністю їх використання. Тому в самому факті, що не найбагатша пані стала спонсором будівництва військового корабля, немає нічого дивного.

Хотілося б звернути увагу на інше й стосовно нашої країни. Нещодавно змінили форму одягу наших морських піхотинців. Проте за інформаційним шумом із цього приводу якось не звернули увагу на те, що морська піхота у нас є, а кораблів для неї фактично немає. І взагалі, у наших Військово-Морських сил проблем не меншає, а лише більшає.

Наша берегова лінія, а вона досить довга та ще з таким агресивним сусідом, потребує постійного патрулювання на морі й у повітрі. Для цього потрібні як кораблі, так і необхідні фахівці.

В Україні достатньо багатих людей, які могли б виступити спонсорами будівництва кораблів для наших ВМС. Заразом були б завантажені наявні верфі й підприємства оборонного комплексу. Це у Путіна і Ко спроби, здебільшого на екранах федеральних каналів, видати Росію за світову морську державу з її застарілим і зношеним флотом. З його анекдотичними далекими морськими походами.

У наших ВМС завдання набагато приземленіше й насущніше. Забезпечити безпеку наших берегів і захистити економічну зону в морі.     

Якби наші олігархи серйозно думали про країну, не займалися політиканством і власним піаром, то наслідували б приклад місіс Пріцкер і профінансували б будівництво дуже потрібних нашому флоту кораблів. І це був би реальний внесок у безпеку країни й посилення її армії і флоту.

Проблема в тому, що, на відміну від американського, наш політичний і бізнесклас дуже низької якості. Це в даному разі комплексне поняття, й патріотизм справжній, а не вдаваний і не телеекранний входить до нього складовою частиною. Багаті американці, якщо йдуть на державну службу, зарплату у держави практично не отримують, задовольняючись формальним заробітком в $1 на рік.

У США багаті пані не ходять у лахмітті, не їздять на волах, але розкіш не виставляють напоказ. І будують кораблі для військового флоту.

Нашим олігархам до них поки дуже далеко. Може, тому Америка така багата й упевнена в собі?

Газета: 
Новини партнерів