Під чужим прапором
Цілком прогнозоване відсторонення Росії від зимових Олімпійських ігор 2018 року в Пхьончхані викликало розгубленість серед російських чиновників і депутатів. Лавиноподібне позбавлення російських олімпійців медалей сочинської олімпіади, що стало можливим завдяки викриттям колишнього голови Московської антидопінгової лабораторії Григорія Родченкова, який грав ключову роль у схваленій державою програми допінгу і фальсифікації допінг-проб російських олімпійців у Сочі. В результаті в загальнокомандному заліку російська збірна відкотилася з першого на четверте місце. Не допомогло і невиразне покаяння-вибачення голови Олімпійського комітету Росії в порушенні антидопінгових правил, що при бажанні можна розцінити як непряме визнання, що державна система допінгу в Росії все ж була.
Журналістка «Московского Комсомольца» Юлія Калініна справедливо вказує, що вкрай провальні результати російських біатлоністів і біатлоністок в останні два роки - найкращий доказ правоти Родченкова. Стріляють вони, як і раніше, непогано, але ось бігають погано. А допінг на точність стрільби не впливає, але якраз допомагає бігати швидше. Тепер же, коли РУСАДА відсторонено від допінг-контролю і вживання допінгу російськими спортсменами більше ніхто не прикриває, для біатлоністів вживання заборонених препаратів смерті подібне. Ось результати і впали. Думаю, що «чисті» російські спортсмени, які зможуть дістатися до Пхьончхана, в більшості своїй покажуть не найвищі результати. Великим успіхом буде, якщо вдасться зберегти в Пхьончхані завойоване у Ванкувері одинадцяте місце в неофіційному командному заліку.
Відразу ж напрошувалося припущення, що Кремль, нехай згнітивши серце, проте зрештою погодиться з рішенням про виступ росіян на Олімпіаді в нейтральному статусі. Річ у тім, що офіційно оголошувати про бойкот зимових Олімпійських ігор 2018 року для Москви смерті подібно. Таке рішення загрожує Росії відстороненням також від наступних літніх Олімпійських ігор і взагалі вилученням з олімпійського руху на невизначений термін. Тому, якби Путін все-таки ухвалив рішення, що олімпійці не повинні їхати в Пхьончхан, воно було б оформлено у вигляді рекомендації уряду російським спортсменам не їхати на зимові Олімпійські ігри, наприклад, з міркувань безпеки. Однак таку неофіційну заборону багато, якщо не більшість російських олімпійців, яких не викрито у вживанні допінгу, могли б запросто проігнорувати. І Кремль тоді опиниться у вкрай невигідному становищі, публічно продемонструвавши свою слабкість. Крім того, в разі неофіційного бойкоту Олімпіади багато російських спортсменів можуть спробувати змінити громадянство, щоб все-таки потрапити в Пхьончхан. А такий розвиток подій для Москви так само був би вельми небажаним. Тому, повторю, неминучим уявляється варіант, що російська влада змириться з рішенням про виступ російських олімпійців у Пхьончхані в нейтральному статусі. І саме його озвучив Володимир Путін, оголошуючи про свій намір балотуватися на черговий президентський термін: «Ми, безперечно, не будемо оголошувати жодної блокади, не будемо перешкоджати нашим олімпійцям брати участь в Іграх, якщо хтось із них захоче взяти участь особисто від себе. Росія частково сама винна у відстороненні від Олімпіади в Пхьончхані, дала привід, але цим скористалися не зовсім чесним чином». При цьому Володимир Володимирович вкотре поскаржився: «В жодній системі права світу колективна відповідальність не передбачається. Я теж переживаю за хлопців, багато хто не тільки мені знайомий, я вважаю їх своїми друзями, дуже переживаю за них. Кожен з них повинен ухвалити якесь рішення». І звично збрехав: «Важливим є те, що у висновках комісії написано, що в Росії не було ніякої системи державної підтримки допінгу. Це важливий висновок. Але якщо це так, тоді виникає запитання: чому нашим олімпійцям заборонено виступати під російським прапором і російською символікою, якщо немає державної підтримки? Карайте тоді тих, хто в цьому винен. А по-друге, якщо немає держпідтримки допінгу, то тоді чому їм не можна виступати під нашими національними символами? Це, звичайно, велике питання». Насправді, в рішенні МОК нічого не говориться про наявність чи відсутність державної системи допінгу в Росії. Але однозначні висновки про існування такої системи містяться в тих доповідях, на основі яких МОК ухвалив своє рішення.
Президентському прес-секретарю Дмитру Пєскову поставили запитання, чи не слід притягнути до відповідальності низку чиновників, включно з віце-прем'єром Віталієм Мутком, діяльність яких призвела до усунення російської збірної від зимових Олімпійських ігор. І Пєсков сказав: «Не можу зараз відповісти на це запитання. З упевненістю можу сказати одне: ця тема не може бути першочерговою». Особисто у мене не викликає сумніву, що до тих пір, поки Путін залишається при владі, Віталію Леонтійовичу нічого не загрожує, у всякому разі в плані кримінального переслідування. Максимум, на що може піти російський президент, так це відправити Мутка у відставку. Але робити з віце-прем'єра повноцінного «цапа-відбувайла» і саджати його до в’язниці ніхто не буде. Адже в світі ніхто всерйоз не сумнівається, що таку масштабну допінг-аферу в Сочі за участю офіцерів ФСБ тодішній міністр спорту Мутко не міг провести за власною ініціативою. На таке він міг піти тільки з санкції першої особи держави. Хоча у висновках комісії Самюеля Шміда дипломатично зазначено, що в багатьох випадках були вказівки на можливу участь працівників Міністерства спорту, не було жодних вказівок на причетність до процесу або поінформованість про нього з боку керівництва вищого рівня. А якщо Віталію Леонтійовичу буде всерйоз загрожувати в'язниця, він цілком може перетворитися на другого Родченкова і розповісти про російський допінг і причетність до нього керівників найвищого державного рівня таке, в порівнянні з чим одкровення колишнього голови Московської антидопінгової лабораторії видадуться дитячими забавками.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
