Наскільки велика сила людського духу! Дивишся на нього і дивуєшся: в чому душа тримається, а він мріє, працює, ніби перед ним - вічність...
Микола Амосов, український учений-хірург, письменник, публіцист, громадський діяч, академік НАН України

Подув «російської зими»

Про що нам розповів спікер Держдуми
3 грудня, 2019 - 10:00

Заява голови Державної Думи Російської Федерації В’ячеслава Володіна про те, що «націоналізм, утиск малих народів може призвести до виходу зі складу України низки областей», викликала в українських високопосадовців, політиків, експертів та небайдужих громадян шквал обурених коментарів. Але багато «шарів» цього, беззаперечно, вкрай недружнього випаду, практично залишилися поза увагою вітчизняних коментаторів.

Отже, про що казав Володін?

Перше, на що хотілось б звернути увагу, це висунуті спікером Держдуми РФ звинувачення в тому, що Україна не поважає кримських татар. Володін базує свою тезу на спробі «зриву виступу депутата Державної Думи, представника кримських татар Руслана Бальбека на форумі ООН, присвяченому питанням національних меншин».

Подробиці цієї історії заслуговують окремого великого тексту. Дещо про події можуть розповісти дві цитати.

Депутат російської Держдуми, обраний (незаконно) в Криму, Руслан Бальбек в інтерв’ю RT (Russia Today) заявив, що протест української делегації був «ідеологічним бунтом», схожим на «язичницьку вакханалію» — «дорослі, які називають себе самодостатніми людьми, так били кулаками по столу, що він вібрував».

Своєю чергою, колишній постійний представник Президента України в АРК Борис Бабін описав події у себе на «Фейсбуці» таким чином: «...Наприкінці робочого дня форуму [ООН з питань меншин] делегації держав-учасниць мали стандартне процедурне право на зауваження проти звинувачень/заяв що пролунали з боку громадськості. Росіяни, як власне я й очікував, дали слово не власному дипломату, а Бальбеку, і не на спростування слів українських експертів (тобто мене), а для потоку пропаганди. Чемні спроби наших дипломатів апелювати до кримських резолюцій Генасамблеї, до регламенту та до головуючого були нею, вибачте, втупу проігноровані. Ба більше, головуюча сказала що «нічого не знає ні про які ноти» щодо фейковості делегації РФ на Форумі від нашої місії в ООН, про які спробував згадати наш дипломат. Утім, повноцінно виступити «на картинку» колабораціоністу все ж не вдалося, бо хтось став заглушувати його спіч у межах класичної парламентської процедури, не порушуючи її правила) і лише наполегливість головуючого дозволила Бальбеку скороговоркою договорити».

Причини цієї суперечки є зрозумілими — в грудні на засіданні Генеральної асамблеї ООН заплановано ухвалення чергової резолюції з осудом дій російської окупаційної адміністрації в Криму, і Росії вкрай важливо спростувати тут і зараз всі звинувачення в порушенні прав кримських татар на півострові. Звідки випливає і присутність лояльного до російської влади кримського татарина на форумі щодо національних меншин, і гучна заява Володіна, якою він намагається обілити Росію та очорнити Україну.

Звісно, можна було б не турбуватися — Україна робить дуже багато для підтримки кримських татар та їхньої боротьби. Але час йде, контроль окупаційної влади на півострові зберігається, і в подальшому можна чекати лише посилення впливу Росії на кримськотатарський рух. Чи є у Києва план дій в цих умовах? Питання відкрите.

Друга частина роздумів, на які наштовхує заява Володіна, це тема національних меншин, народів та націй як така.

Здається, голова Державної Думи вивів безкінечний спір щодо значення російської мови, заявивши майже буквально, що всі, хто говорять російською, є росіянами. Дослівно він сказав таке: «Росіяни, угорці, поляки — на Україні вони нацменшини, і, попри те що вони громадяни України, їх права постійно порушуються. У тому числі право на мову, коли Київ приймає закон про українську мову, як про єдину державну, і вводить заборону на використання національних мов в освітніх установах. При цьому складно назвати малим народом 36% громадян України, які вважають російську мову рідною». Тобто формула «говорити російською = бути росіянином» для Володіна здається цілком прийнятною. Ба більше, базуючись саме на цієї тезі, він і пророкує розпад України — тобто відділятися через «тиск» мають, на його думку, поляки, угорці, та російськомовні, вони ж — за його версією — «росіяни».

Залишимо без коментаря фантастичне уявлення спікера Держдуми про існування в Україні цілих польськомовних чи угорськомовних областей. Але оце автоматичне приєднання до російського народу, до російської нації (!) всіх, хто розмовляє російською мовою і надання цієї спільноті «права на самовизначення» — точно вимагає якогось ґрунтовного аналізу.

Поки що по гарячих слідах можна зазначити, що, з одного боку, це така собі інституціоналізація «російського світу», перевід його зі стану «культурної» дефініції до «політичної» категорії. З другого — це спроба відмови в праві на власну національну ідентичність — крім російської — представника будь-якого етносу, що розмовляє російською. В підсумку ця технологія може стати шляхом до формування нової російської націй на підставі не національності від народження, а національності за вибором на підставі мови.

З практичної точки зору, саме на таких підставах може бути інституціоналізований Москвою той самий «народ Донбасу», який автоматично приєднають до росіян і будуть вимагати задовольнити їхні права — як культурні, так і політичні.

Провадження офіційної мовної політики — при чому, в будь-якому її варіанті — на цьому тлі набуває характер прогулянки мінним полем. Чи розуміють це можновладці? Це ще одне відкрите питання, яке виникло після заяви Володіна.

І, нарешті, третій аспект одкровень голови Держдуми.

Той факт, що про «розвал України» і створення «національних анклавів» насамперед «російського», на її теренах, заговорив один з керівників РФ, каже про те, що подібний варіант у кремлівських кабінетах продовжує обговорюватися.

Як ми пам’ятаємо, зі створення «російського», точніше «новоросійського» утворення починалася «Російська весна» 2014 року. На початку 2015 року проєкт «Новоросія» було заморожено, але ще  минулого року, кажуть, кремлівські політтехнологи отримали вказівку повернути його з небуття.

Отже, попереду і українську владу, і Україну загалом, може чекати новий етап «Російської весни». Чи вже «зими».

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ