Найстрашніші в житті ті люди, які прочитали одну книжку. З людиною ж, яка багато читає, завжди матимеш про що поговорити, і тобі поруч з нею нічого не загрожуватиме.
Іван Малкович, український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Православний більшовизм

18 лютого, 2020 - 14:20

У 1866 р. Федір Тютчев написав вірш:

«Умом Россию не понять,

Аршином общим не измерить:

У ней особенная стать —

В Россию можно только верить».

Наскільки точно і влучно. Звісно, поет у цьому вірші по-своєму прославляв Росію. Та водночас вказував на її ірраціоналізм. Не можна зрозуміти її розумом. Потрібна – віра.

Ніби демонстрацією цього ірраціоналізму є повідомлення у засобах масової інформації, що в Росії, в невеличному містечку Срєднєуральськ, збираються побудувати найбільший у світі християнський храм, розрахований на 37 тисяч чоловік, – Собор Премудрості Божої. Він має з’явитися на території жіночого монастиря в честь ікони Божої Матері, що є в цьому населеному пункті.

Симптоматично, що Срєднєуральськ є невеликим містом. Колись він був селищем. Зараз у ньому проживає 23 тисячі чоловік. Тобто навіть якщо все населення міста – від малого до великого – завести в цей храм-гігант, він лишиться напівпорожнім. Хіба що з інших міст завезуть… Зрештою, напівпорожні, а то взагалі порожні храми в Росії – не дивина. Попри культивування в цій країні православ’я як офіційної релігії, народ не дуже поспішає перейматися цінностями цієї віри.

То навіщо будувати храм-гігант? Щоб продемонструвати свою велич?

Така демонстрація була притаманна царській Росії. Згадайте хоча б цар-пушку чи цар-колокол, які не були функціональними, але які начебто свідчили про велич, котру «аршином не измерить». Ця велична гігантоманія розцвіла буйним квітом за більшовицьких часів. У Радянському Союзі будували різноманітні гігантські підприємства, об’єкти, цінність яких часто була сумнівною.

Це дуже точно підмітив Улас Самчук. Розглядаючи ознаки, притаманні радянському ладу, він писав: «І ще одна річ властива була більшовизмові: показовість та гігантоманія. Все, що робилось, робилось не для того, щоб воно було практичне, корисне, вигідне і необхідне. Робилось, щоб воно зробило враження, щоб воно когось оголомшило, розторощило. Інша річ, що мало цим щось осягалось, але зусиль було витрачено безліч».

Краще й не скажеш! І намір будувати величний храм у Срєднєуральську якраз підпадає під такі міркування. Це не вияв сильної віри, а, радше, гордині-гігантоманії. Його будівництво потребує величезних коштів і зусиль. Але наскільки цей храм виявиться корисним і вигідним?

Словом, маємо такий собі православний більшовизм.

Новини партнерів