Вишиванка — це генетичний код нації
Леся Воронюк, поетеса, ініціатор Дня вишиванки

Про революції та військову справу...

Ігор Кабаненко: пропоную владі три доволі простих кроки для формування технологічної бази зупинення збройного протистояння
13 травня, 2019 - 18:33
ФОТО REUTERS

Мабуть, розчарую прибічників традиційної для України революційної риторики крайніх роківсу статті піде мова не про політичні, а про технологічні революції. Все просто: демократичний спосіб життя вимагає технологічних новацій та їхнього втілення в життя. Це одне з правил існування демократії і традиція продуктивного використання людської різності (diversity) для розвитку нації та держави, по суті — перевага демократії перед іншими політико-економічними моделями.

На жаль, у нашій країні зазначене не стало сталим правилом владного менеджменту. Чому таке твердження? Тому що надбання нової технологічної революції на базі новітніх технологій штучного інтелекту, людино-машинних, робото-, біо- та інших, що правитимуть бал у найближчі десятиліття, м’яко кажучи, не є владним пріоритетом в Україні і не є на слуху політичного бомонду.

Парадокс: у нас класні вчені, інженери і технологи, бачив безліч українських студентів у найкращих технологічних вишах Заходу, але більшість із них шукають самореалізації за кордоном. Звичайно, тут грає свою роль фінансова мотивація — в цивілізованому світі за професійну мозкову діяльність непогано платять. Але візьму на себе сміливість стверджувати, що питання ширше, ніж кілька тисяч доларів чи євро в гаманці, — так, це теж важить, але не тільки. Визначальним все одно є затребуваність професіоналів хай-тек у власній країні, тобто умови й можливості для самореалізації. Така природа цієї діяльності: без державної підтримки — законодавчої, цільової ресурсної/грантової, адміністративної, лабораторної, побутової та інших у сфері сучасних високих технологій нічого не робиться. «Плакав», коли відвідував один із провідних технологічних університетів Норвегії — це космос щодо апаратури, обладнання та просто фізичних умов для досліджень з виходом на веранду в чудовому лісовому масиві...

У воєнній сфері ще складніше. Експерти називають зростаючу сьому технологічну революцію у воєнній сфері революцією систем з автономними спроможностями. Не знайомі слова? Але це — реальність. Хочемо цього чи ні, але сьома революція набирає обертів і надає величезні переваги тій стороні, яка опановує нею.

ОК, скажуть скептики, та ми ж якраз туди і рухаємося — ось наш ІТ-сектор демонструє світовий рівень знань і навиків! Розчарую: інформаційна (шоста) технологічна революція вже відбулася і перейшла у стан впровадження її результатів провідними країнами світу, в тому числі за рахунок українських фахівців, які працюють за кордоном чи на закордон, водночас в українській оборонці її імплементаційна частина є вкрай обмеженою. Не слід захоплюватися ілюзіями: ми «застрягли» в п’ятій (ракетній) мілітарній технологічній революції зі своїми особливостями, зав’язаними на технології світових війн ХХ століття (четверта революція): комбіновано-стрілецьке, артилерійське озброєння та інші види реактивної зброї, броньовані маневрені засоби, кораблі та авіація з артилерійським і бомбовим навантаженням...

Чим це загрожує? Головне — проблемами зниження ефективності зав’язаних на четверту-п’яту мілітарні революції компонентів ведення війни (не лише фізичного, а й концептуального і бойового духу). Не лише нова генерація війни, а й уся історія війн свідчить про стійку тенденцію боротьби стратегічних противників за ефективне використання надбань технологічних революцій у воєнній сфері — саме це в минулому відіграло вирішальну роль в досягненні більшості воєнних перемог однієї сторони над іншою.

Є й інший аспект: з історії відомо, що коли мілітарна технологічна база противників приблизно однакова, особливо польова, війна малої та середньої інтенсивності може тривати роками. У цій війні, що йде на виснаження, ключовим є кількість ресурсів — людських, матеріальних, фінансових. У подібній ситуації перебуваємо ми зараз, але вона не буде константною — все одно виграють технології vs ресурси. Технології більш впливові на усунення причин та результатів конфлікту, також вони мають конкурентні переваги перед ресурсами. Не вдаючись у професійні деталі, стверджую: системи з автономними функціями на базі робото-технологій, штучного інтелекту і людино-машинного об’єднання спроможні адекватно діяти в традиційних (повітряно-космічне, наземне, надводне й підводне) та новітніх середовищах збройної боротьби (кібернетичне, інформаційне, енергетичне та ін.) можуть суттєво допомогти зупинити гарячу фазу війни на сході і вийти з формату збройного протистояння. Ці системи можуть змінити (і вже змінюють) традиційний характер війни. І це виключно питання новітніх технологій.

Поінформований означає озброєний. Не маючи претензій на істину в останній інстанції, пропоную владі три доволі простих кроки для формування технологічної бази зупинення збройного протистояння:

• По-перше, створити умови для високотехнологічного стрибку в оборонній сфері. Мова про глибоке професійне розуміння на рівні державного менеджменту того, що залучення сучасних високих технологій суттєво підвищує шанси України вистояти й укріпитися. Варто розпочати з професіональних кадрів, законодавчого закріплення приватно-державного партнерства у сфері оборонних технологій і збалансованих тактико-технічних вимог.

• По-друге, потрібна система державної підтримки впровадження світових новітніх технологій оборонного призначення і подвійного використання, впровадження — ключове слово. Будьмо відверті: оборонні інвестиції Заходу зайдуть не на обіцянках — лише на взаємній довірі, спільних цінностях і способах їхнього захисту. Саме над цим в Україні слід системно працювати.

• По-третє, перевагу в оборонних R&D та їхній реалізації надавати SМЕ (Small and Medium Enterprises), тобто малому і середньому бізнесу — не гнобити його і не витісняти з ринку, а всіляко підтримувати, бо саме SМЕ створюють нові можливості у сфері високих технологій з найкращім співвідношенням ефективність/вартість. Досвід американської DARPA та Промислово-дорадчої групи НАТО в зазначеному контексті є дуже корисним, його доцільно використати в Україні.

Щиро бажаю новообраній владі вивчити цей та інші уроки недалекого минулого...

Ігор КАБАНЕНКО, адмірал, експерт з питань оборони та безпеки, політик

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments