Путін: мир за допомогою війни
Як це завжди буває на його прес-конференціях, Володимир Путін сказав чимало загадкового. Що, наприклад, означає: «Момент стримування і зрівнювання паритетів». Або ось іще: «Поки в київських коридорах влади перебуватимуть русофоби, які не розуміють інтересів свого народу, нічого доброго не буде - незалежно від того, хто сидить у Кремлі». Зрозуміло, що Путін своїм місцем у Кремлі поступатися не збирається. Але невже він серйозно вірить, що коли-небудь на Банковій з'являться Бойко і Медведчук? І російській молоді Путін дає багату життєву перспективу: «Коли мені говорять про молодь, я весь час згадую деякі трагічні та героїчні сторінки нашої сучасної історії. Ну, давайте згадаємо роту десантників - 96 осіб, хлопців (19-20 років), які мало не зі шкільної лави опинилися в Збройних Силах, 96 осіб проти двох тисяч. У живих залишилося шість. Майже три доби бій ішов, кілька разів переходив у рукопашну, билися лопатами і ножами. Ось герої, ось молодь, 19-20 років хлопці». Не думаю, що подібна доля когось у Росії могла б сьогодні надихнути. Тут ще міністр оборони Павло Грачов згадується з його висловлюваннями про провальний штурм Грозного в новорічну ніч 1995 року: «Хлопчики помирали з посмішкою на устах». Нічого з тих пір не змінилося. І з математикою Володимир Володимирович, як завжди, не в ладах: «З 2008-го по 2018 рік зростання економіки склало близько 7,4 відсотка. Порахувати - так, вийде відсоток з невеликим». Якщо порахувати, то взагалі вийде в середньому 0,7% на рік, але ніяк не відсоток з невеликим. Однак ніхто, зрозуміло, поправити президента не ризикнув.
Торкаючись долі захоплених у полон українських моряків, Путін заявив: «Що стосується майбутнього українських військовослужбовців, їх послали і розраховували, що хтось із них загине насправді. І велике невдоволення, я бачу, в правлячих колах викликала та обставина, що ніхто не загинув. Розраховували, що хтось із них загине. Але, слава богу, цього не сталося. Триває слідство. Після кримінального провадження буде ясно, що з ними далі робити». Залишається дивуватися, як же тоді філігранно точно стріляли російські прикордонники, щоб тільки поранити, але в жодному разі не вбити нікого з українських матросів. А оскільки Путін голослівно звинуватив президента України Петра Порошенка в організації провокації в Керченській протоці з метою підвищення свого рейтингу, то можна не сумніватися, що до президентських виборів в Україні полонених аж ніяк не звільнять. Але якщо припустити, всупереч очевидним фактам, що в Керченській протоці дійсно була провокація з українського боку, то виходить, що Путін на цю провокацію із задоволенням піддався і що він взагалі грає в одній зв'язці з Порошенком. Однак щодо цієї версії Володимир Володимирович так нічого і не сказав.
Щодо Донбасу, що характерно, Путін фактично визнав, що Росія надає сепаратистам не тільки гуманітарну, але і військову допомогу: «Ми дійсно надаємо гуманітарну та іншу допомогу і підтримку людям, які проживають на цій території. Але тільки для того, щоб їх остаточно там не розчавили, не з'їли і не порвали, і будемо це робити далі». Тим самим президент Росії підтвердив, що Донбас залишатиметься окупованим доти, поки він залишається при владі. У цьому контексті путінські слова про те, що «ми хочемо, щоб на всій території України, зокрема і на Донбасі, був мир і процвітання», звучать форменим знущанням.
Висловився Путін і з кримського питання: «Кажуть про анексію Криму з боку Росії. Що таке «анексія»? Силове захоплення. Якщо це була анексія і силове захоплення, то тоді жителі Криму тут ні при чому, вони ні в чому не винні. А якщо вони прийшли і проголосували, то тоді це не анексія. А що відбувається? Адже проти них ввели, проти вас ввели санкції. Які це санкції? Обмеження щодо пересування, обмеження, пов'язані з виїздом, отриманням віз, обмеження, пов'язані з фінансовими операціями, обмеження, пов'язані з роботою страхових компаній, з використанням морської та іншої інфраструктури. Тобто це зачіпає практично всіх людей, які живуть на цій території, проти них ввели, по суті, санкції, не тільки виборчі - проти керівництва Республіки Крим і Севастополя, - а проти всіх. Якщо вони при чому, якщо це анексія, за що проти них ввели санкції? А якщо все-таки проти вас ввели санкції за конкретне голосування, значить - тоді треба визнати, що воно відбулося, - ось у чому фішка, ось що я мав на увазі». Знову-таки, Володимир Володимирович або вдає, що не знає, або справді не знає, що таке анексія. Тим часом, анексія - це приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку, тобто без згоди цієї держави (у випадку з Кримом - України) і з застосуванням або з погрозою застосування сили. А коли Верховна Рада Криму ухвалює рішення про проведення референдуму під дулами автоматів «зелених чоловічків», а сам референдум проходить під контролем тих же «зелених чоловічків», про жодне народне волевиявлення відповідно до міжнародного права говорити не доводиться.
З приводу створення єдиної помісної церкви в Україні Путін заявив, що «те, що зараз відбувається в православ'ї, - це просто, як у нас у народі кажуть, божевілля. Це пряме втручання держави в церковне, релігійне життя». Ну, вже не президенту Росії про це говорити, де з 1943 року Російська православна церква існує під жорстким контролем органів держбезпеки, а за правління Путіна перетворилася ще й на постачальника державної ідеології. Найцікавіше, Володимир Володимирович переконаний, що і в інших країнах з релігією точнісінько так само, як і в Росії, і назвав помісну українську церкву «об'єднаною розкольницькою церквою стамбульського приходу». І прокоментував це таким чином: «А зараз подивіться, яка залежність настає від Туреччини, від турецького патріархату. Там і призначення, дуже багато, і гроші, що найголовніше. Я думаю, що це головний спонукальний мотив Варфоломія - підпорядкувати цю територію, а потім ще й заробляти на цьому. Я думаю, що це головний спонукальний мотив, ну, крім, звичайно, підказки з Вашингтона. Те, що Держсекретар подзвонив з цього питання до Києва і обговорював цю тему, - це ні в які ворота не лізе... Це явне, грубе порушення релігійних свобод». З усього видно, Путін щиро вірить, що Константинопольський патріархат повністю контролюється урядами Туреччини і США. Цікаво, а як американці і турки домовляються про спільне управління Константинопольським патріархатом і особисто патріархом Варфоломієм? Кому той все-таки підпорядковується, президенту Ердогану чи президенту Трампу? Тут явне недопрацювання путінських помічників. А сам факт, що російський президент публічно оцінює створення єдиної помісної церкви в сусідній країні та ще погрожує кривавим переділом церковної власності - чи це не втручання у внутрішні справи України і замах на релігійну свободу українців? Втім, Путін переконаний, що йому все дозволено. Особливо на прес-конференції, де не звикли ставити незручних запитань.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
