Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й черпати своє національне офарблення.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Ребус по-українськи

Особиста думка чи офіційна позиція?
12 квітня, 2021 - 16:45

Хто з читачів «Дня» не чув, що прессекретарка президента України Юлія Мендель заявила: «українська» російська мова є частиною культурного розмаїття нашої країни? Нагадаю, що Мендель зазначила: «Українська мова, як і ідентичність, - це ширше явище, ніж виключно протистояння Росії. І в цьому наше поки ще неусвідомлене багатство. А російська, точніше, українська російська мова, - це частина культурного розмаїття нашої країни». На її думку, і зараз, і раніше російська мова не була і не є власністю виключно Росії. Речниця Глави держави нагадала, що англійську мову використовують в різних країнах і на континентах – в Австралії, і в США, і в Індії тощо, але Велика Британія не вважає англійську мову тільки своєю. Вона висловила переконання, що і Росія не є монополістом на російську мову. «І нам пора давно самим демонополізувати російську мову. І голосно заявити, що в Україні є українська російська мова», - наголосила Мендель.

А напередодні практично з такою самою заявою виступив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, закликавши плекати «нашу російську мову», відмінну від тієї, що використовується у Росії.

Добре відомо, що ці обидва висловлювання отримали різку оцінку з боку багатьох громадських активістів і науковців. А за кілька днів заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко заявив в інтерв’ю Радіо НВ, що це, мовляв, не більше ніж приватні думки: «Я думаю, що це окрема думка прессекретаря Президента і міністра внутрішніх справ щодо того, що немає монополії на російську мову у однієї країни» (тобто Російської Федерації – С.Г.). Цікава ситуація: про це вона сказала в ефірі програми «Взгляд с Банковой» на телеканалі «Дом», призначеному для жителів ОРДЛО і Криму. Чи може ведуча цієї програми висловлювати приватну думку, причому таку радикальну, яка змінює всі усталені норми мовознавства? Ба більше: не забуваймо, що Мендель – прессекретар глави держави, інакше кажучи, його речниця у публічному просторі. Як на мене, вона може висловити приватну думку хіба що на кухні… Добре, ще у бесіді зі своїм шефом: мовляв, мені здається, що краще сформулювати цю тезу так, а з цим не поспішати. А тут відкриття у мовознавстві на рівні Сталіна, який написав, що російська мова походить із курсько-орловської говірки, тоді як академік Виноградов, готуючи генсеку заготовку статті, чітко зазначив: із курсько-московського діалекту. Спантеличений академік зателефонував у сталінський секретаріат і сказав: це помилка, треба виправити! Йому відповіли: «Раз товарищ Сталин написал про курско-орловский диалект, значит, из него теперь и будет происходить русский язик». На щастя, ані Мендель, ані Аваков рівня Сталіна ще не сягнули, проте вкотре поставили проблему: чи можуть апаратники з президентського оточення і міністри публічно висловлювати приватні думки щодо суспільно дражливих тем, ідучи при цьому всупереч науці?

Ясна річ, в Україні побутує і побутуватиме російська мова. Проте це не якась особлива мова, а просто мова, яка має бути очищена від імперської пихи та повернута до власних норм. Скажімо, Пушкін, Герцен і Чехов писали «в Украине», а от Путін каже «на Украине». Академік Лихачов наполягав, що треба писати не «древнерусский», а «древнерусьский», бо Росії тоді не було, а існувала Русь, але його засміяли «філологи у цивільному» - як же ми тоді привласнимо спадщину України-Руси? Ну, а те, що «исконно русский патриот» фізично не здатен вимовити назви «Беларусь», «Киргизстан» чи «Туркменистан», вживаючи натомість слова «Белоруссия», «Киргизия», «Туркмения», відомо. Та це не окрема мова, це мова Пушкіна, а не Путіна…

Утім, ще одне цікаве запитання: а як бути з Кирилом Тимошенком, чиї думки він висловлює щодо заяв Авакова та Мендель, офіційні чи теж власні? Бо ж Офіс президента – це інституція, відсутня в Основному Законі, це структура консультативно-дорадча, допоміжна, не більше, і за логікою не має права робити офіційні заяви…

І ще одна цікава заява з Банкової, теж із Офісу президента. На запитання журналістів, що робити з тим щонайменше півмільйоном росіян, які були переселені до Криму за період окупації в разі повернення півострова Україні, Ігор Жовква, заступник керівника Офісу, який відповідає за міжнародний напрям, відповів так: «Ми точно не можемо порушувати права цих людей, як не можемо порушувати і міжнародні конвенції, які стосуються гуманітарного права. Насильної депортації бути не може. Якщо це відбудеться, нам світ скаже, що ми такі самі, як росіяни. Цього допустити не можна».

Іншими словами, півмільйона російських громадян (не етнічних росіян, а саме громадян РФ), які брутально порушили цілу купу українських законів, вдершись у Крим в обозі окупантів (а то й особисто маючи статус окупантів, коли йдеться про військовиків, діючих і відставних, й інших силовиків), незаконно набувши там майно, є особами недоторканними, що мають якісь особливі права та захищені міжнародними конвенціями. До цього додайте не менше, ніж сто тисяч жителів АРК і Севастополя, які незаконно отримали російські паспорти, маючи громадянство України, - і можете бути спокійні, Крим ніколи не стане українським… Ця ситуація чимось нагадує колізії з сомалійськими піратами: скільки європейські кораблі не полювали за ними, скільки не брали в полон – варто було привезти їх до країн Євросоюзу, як суди негайно відпускали горлорізів на волю, а часом і компенсацію давали: не можна жорстоко поводитися з піратами! не можна порушувати їхні права! Тільки коли, з одного боку, судновласники звернулися до послуг приватних військових компаній, які посадили на судна своїх горлорізів, з іншого боку, до берегів Сомалі підійшла пара індійських фрегатів, які безжально топили все, що виходило в море з піратських осідків, ситуація нормалізувалася. Тож не треба повзати навколішки перед дуже гуманним міжнародним правом, за яким тисячі бойовиків Ісламської держави з числа громадян країн ЄС вільно повернулися додому та час від часу когось убивають у Європі. Треба діяти, виходячи з національних інтересів України. Тому злочинці з російськими паспортами мають бути або інтерновані в спеціальних таборах і по одному поставати перед судами, або добровільно-примусово висилатися в РФ.

Новини партнерів