Найстрашніші в житті ті люди, які прочитали одну книжку. З людиною ж, яка багато читає, завжди матимеш про що поговорити, і тобі поруч з нею нічого не загрожуватиме.
Іван Малкович, український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Рік історії чи рік фальсифікацій

Схоже, нинішня Греція збирається стати таким собі «адвокатом» Путінської Росії в Євросоюзі
3 листопада, 2020 - 18:47

Грецька сторона давно вже стала для росіян «вікном у Європу», видаючи їм Шенгенські візи. А грецькі очільники, хоча й отримують величезні кошти від Євросоюзу для підтримання своєї проблемної економіки, демонструють якусь дивну «зачарованість на Схід», власне на Росію. Ще 22 липня 2020 р. за ініціативою грецької сторони відбулася телефонна розмова російського президента Владіміра Путіна й прем’єр-міністра Грецької Республіки Кіріакоса Міцотакіса. Обговорювалися не лише питання розвитку російсько-грецьких відносин у різних галузях. Йшлося також про «перехресний» Рік історії Греції й Росії, який планується провести наступного року. Тут варто нагадати, що в 2021 р. виповнюється двохсотліття з часу Грецької революції, або національно-визвольної війни, яка призвела до звільнення греків від влади турків-османів й проголошення незалежної Грецької держави.

А зовсім недавно, 26 жовтня цього року, міністр іноземних справ Російської Федерації Сєргєй Лавров повернувся з Греції, де перебував із офіційним візитом. Було заявлено, що грецький прем’єр-міністр запрошує Владіміра Путіна наступного року на святкування 200-ліття незалежності Греції. Зверніть увагу, що на ці святкування не запрошувалися очільники України й Румунії. І ніхто в Греції не пропонує цим країнам у 2021 році провести «перехресний» Рік історії. Хоча зробити це грекам з названими країнами було б дужу й дуже доречно. Особливо з Румунією, яка зараз є членом Євросоюзу й історія якої має чимало «вузлів» з грецькою історією. Адже саме на землях України, в Одесі, здійснювалася підготовка грецької революції 1821 р., а почалася вона в Яссах — на території нинішньої Румунської держави. Принаймні лідер цієї революції Олександр Іпсіланті був сином правителя Валахії й Молдавії. До того ж він тривалий час перед революцією мешкав у Одесі.

Але дамо слово Лаврову. Отож, після візиту до Греції він сказав таке: «Греція — один із наших важливих європейських партнерів. У нас багатовікові тісні історичні, духовні зв’язки, які справді є дуже цінним активом у наших відносинах, у тому числі й на сучасному етапі. В наступному році ми відзначаємо 200-ліття з початку національно-визвольної боротьби грецького народу, яка увінчалася створенням незалежної Греції. Наша країна всіляко сприяла цим процесам. Символічно, що першим правителем нової грецької держави став Керуючий справами Міністерства іноземних справ Російської імперії Іоанн Каподістрія. Ми підписали важливий документ, що дає старт черговому крупному, масштабному проекту — Року історії Росія-Греція, який, ми сподіваємося, буде офіційно відкритий на початку наступного року. Спільний меморандум передбачає дуже насичену програму заходів».

Як бачимо, Лавров твердить, що «наша країна» всіляко сприяла грецькій національно-визвольній боротьбі. По-перше, яка це «наша країна». Здається, нинішнє російське керівництво не заявляло, що воно є наступником Російської імперії, радше позиціонує себе наступником Радянського Союзу, розпад якого для нього «найбільша геополітична катастрофа ХХ ст.» Певно, варто розуміти, що Російська імперії, Радянський Союз й нинішня Російська Федерація — це не одне й те саме. А по-друге, участь керівництва Російської імперії в подіях грецької революції та національно-визвольної війни не така вже й однозначна. Згадуваний Лавровим Іоанн Каподістрія на початку розгортання цих подій, коли Олександр Іпсіланті розпочав повстання в Яссах, сподіваючись, що воно охопить європейську частину Османської імперії, в т. ч. й Грецію, написав листа від імені російського уряду з офіційним засудженням повстанців. Сама ж роль Іоанн Каподістрії в історії національно-визвольної Греції доволі суперечлива. 11 квітня 1827 р. народне зібрання в Трезені обрало його на сім років президентом Греції. Але прибув він у країну лише 18 січня 1828 р., вичікуючи, як розвиватимуться події. Його правління не відзначилося нічим добрим. Радше, навпаки. Греція опинилася у важкому стані. Народ не довіряв Каподістрії, вважаючи його (і справедливо) російським агентом. Зрештою, 9 жовтня 1831 р. на цього діяча вчинили замах і вбили. Чи варто хвалитися таким діячом Лаврову?

Можна не сумніватися, що росіяни вкладуть чимало коштів у «перехресний» Рік історії Росія-Греція і будуть пропагувати необхідні їм меседжі і в Греції, і на європейській арені. При цьому вони використовуватимуть (і немало!) українську історичну спадщину. Можна передбачити, що під час цього «перехресного» Року росіяни розказуватимуть про прихід християнства із Греції на Русь, сиріч Росію, про грецький спадок у Росії (а насправді — в Україні) і т. д. і т. п.

А українські очільники? Боюсь, як завжди, промовчать. Незважаючи на те, що культурні зв’язки між українцями й греками — грандіозні. Не те що в росіян. Але чи знають про це наші державні мужі?

Газета: 
Новини партнерів