В Європі на генетичному рівні виникає спонтанна любов до народу, що повстав на захист своєї свободи.
Оксана Пахльовська, українська письменниця, культуролог, професор Римського університету «Ла Сап'єнца», доктор філологічних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

Росія: битва за мову

Гасан Гусейнов узагалі не сказав нічого негожого чи неправильного
8 листопада, 2019 - 10:46
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Пост у «Фейсбуці» відомого російського філолога Гасана Гусейнова про  російську мову став справжньою бомбою і викликав хвилю критики з боку затятих патріотів, що звинуватили професора Вищої школи економіки в Москві у русофобії і в образі російської мови («Азербайджанець образив російську мову — заголовок в одному з бульварних видань, саме час відповідну статтю до російського кримінального кодексу запроваджувати!). І обурювалися: як сміє азербайджанець критикувати російську мову. Але, хоча батько Гасана — азербайджанець, сам він народився і виріс в Росії і російська для нього — рідна мова. А одна з програм, за якою він веде дослідження, — це вивчення російської мови ЗМІ. Пост Гусейнова був опублікований 29 жовтня. Незабаром його видалила адміністрація «Фейсбука», оскільки визнала таким, що порушує правила соцмережі. У чому саме полягало порушення, я, чесно кажучи, зрозуміти не можу. Але, оскільки цей текст тепер недоступний, вважаю за потрібне відтворити його повністю, так би мовити, для історії:

«Чому деяким росіянам здається, що росіянам в Україні не під силу вивчити додатково до своєї російської ще й українську? Тому що, приїхавши, приміром, до Берліна, ці розумні люди не дивуються, побачивши в місцевих кіосках газети не лише німецькою, а й російською, і турецькою, сербською і французькою, грецькою і польською, англійською й італійською.

А в Москві, із сотнями тисяч українців і татар, киргизів і узбеків, китайців і німців, неможливо вдень зі свічкою знайти нічого іншими мовами — окрім тієї убогої клоачної російської, якою зараз говорить і пише ця країна.

Мова, з якої вилучено здивування: хай йому грець, а світ  населений розумнішими і людянішими людьми, ніж я і мої співвітчизники, як же так? «Патамуштаимперия и великая держава!? Навпаки: тому що не імперія, не велика держава, а досить здичавіла країна. Дуже багато роботи в наступних поколінь, яким належить розчищати ці наші авгієві стайні».

Виправдовуючись, Гусейнов заявив, що кажучи про те, що російська мова є «убогою і клоачною», мав на увазі саме той говір, яким нині послуговується більшість населення країни і ЗМІ, а не правильну російську мову. Він стверджує, що зараз в російських ЗМІ, а також у документах, написаних у рамках офіційно-ділового стилю, зокрема в текстах законів, використовується «огидна мова»: «Вам потрібні приклади законів, що приймаються російською мовою і суперечать самому сенсові, самому поняттю закону? Декриміналізація домашнього насильства, приміром, це просто злочинний закон, який вартуватиме багатьом людям життя. Або судові процеси і терміни за незавершені злочини». І додав: «Сама реакція на мої слова виявилося, на жаль, ілюстрацією його (поста. — Б. С.) основної думки. Одразу ж посипалися листи збурених громадян до мене на роботу: «Допоки русофоби псуватимуть наших дітей?» А насправді я дуже співчуваю навіть найбрутальнішим лайливцям: вони ж з усіх барв своєї рідної мови, з усіх її можливостей можуть вибрати лише такі, місце яких і справді — в клоаці. А це прикро. Адже сама російська мова велика, багата і прекрасна. Але не та, якою розмовляють і якою пишуть наші закони, якою людей відучили думати, пропонуючи висловлювати почуття. Не маю наміру нікого ні на що провокувати, я все ж таки змусив досить багатьох розчохлитися й оголитися, а інших — замислитися». Також Гусейнов заявив, що вважає російську мову прекрасною, але мові не поталанило, тому що «нею розмовляють бовдури». Професор цілком обгрунтовано вважає, що російська мова у ЗМІ використовується як знаряддя поразки, а через нерозуміння і несприйняття чужої культури виникає ксенофобія.

Я вважаю, що Гасан дарма почав виправдовуватися. Він взагалі не сказав нічого негожого чи неправильного. Адже немає нічого злочинного чи незаконного в тому, що від російськомовних громадян України у певних випадках вимагають володіння державною мовою — українською. У Росії живуть мільйони людей, зокрема українців, але за будь-яких звернень до органів влади будь-якого рівня від них вимагають знання саме російської мови і приймають звернення лише російською мовою. Це вважається цілком нормальним і жодних протестів не викликає.

І щодо присутності іншомовної преси у газетних кіосках європейських столиць і відсутності такий у Москві філолог цілком має рацію. У Європі постачанням торговельної мережі відповідними друкованими виданнями зазвичай займаються національні спільноти. У Росії ж керівництво національних спільнот без команди від російських начальників крок боїться зробити, не те що пресу національними мовами поширювати. Ну, а щодо «клоачної мови» російських ЗМІ і держструктур дуже яскраво сказав сам Гусейнов, не повторюватиму.

Ректор ВШЕ Ярослав Кузьмінов, за сумісництвом — голова Загальноросійського народного фронту і чоловік голови Центробанку РФ Ельвіри Набіулліної, а отже, особа, наближена до президента Росії, також відреагував на пост свого викладача. Цю відповідь теж варто відтворити повністю,  оскільки є побоювання, що шановний Ярослав Іванович через певний час захоче цей пост видалити: «Прочитав полеміку про висловлювання Гасана Гусейнова. І сам пост.

По-перше, позиція викликає заперечення по суті. Росія одна з країн, яка від самого початку підтримувала видання національними мовами своїх корінних народів і загалом культуру своїх народів. Не знаю, чи є ми прикладом для решти світу, багато країн теж це роблять. Але вже точно не варто вважати, що мовна ситуація в Росії заслуговує на такі алармістські висловлювання.

Щодо відсутності в кіосках газет мовами трудових мігрантів — мені здається, ми просто переросли стадію паперових газет. Новинне і культурне обговорення цими мовах ніхто не придушує, просто воно від самого початку в інтернеті. Турки в Німеччині — це умовно 70-і роки, а в Росії проблема сформувалася на 25 років пізніше. Гадаю, що жодних утисків немає — просто немає попиту на папір.

Висловлювання щодо опанування росіянами державної мови в Україні вважаю відверто невдалим. Формування мовної ситуації в новоутворених країнах, чи це країни Балтії, Україна чи країни колишньої Югославії, якісно відрізняється від ситуації, коли країна потребує опанування державної мови від свіжих переселенців. В даному разі йдеться про людей, які від початку проживають на території новоутвореної держави. Розширення вимог до опанування державної мови в цьому разі має відбуватися надзвичайно дбайливо щодо прав цих людей. До того ж в Україні йдеться про мало не половину населення країни.

Ще одна позиція — наступ новомови і «забруднення» російської мови. Мені здається, Гусейнов, як філолог, мав би спокійніше ставитися до цієї проблеми. Дратівливі сленг і мовні запозичення, збідніння мови — все це проблема кожної країни і кожного століття. Це було в Лондоні у XIX столітті, в Нью-Йорку у XX, і це є в Москві і Новосибірську XXI. Гадаю, якщо говорити серйозно, найбільша проблема сьогодні не в російській, а в англійській мові, яка стала фактично мовою міжнародного спілкування. Такого збідніння, такої вульгаризації не траплялося, певно, з жодною мовою — якщо брати саме масове вживання мови.

Росія має сильну літературна традиція, я переконаний, що ми зможемо протистояти вульгаризації своєї мови.

По-друге, викладач університету, заходячи в публічний простір — а «Фейсбук» є публічним простором — має думати про те, що його поведінка в мережі позначається на репутації його колег. Викладач сам по собі — більшою чи меншою мірою — є публічною особою. Усі ми маємо право на емоційні висловлювання, але вихована людина прагне при цьому не образити інших людей.

Від викладача чекають серйозно аргументованої позиції, і небажано допускати стільки неоднозначних тлумачень, як вийшло в даному разі».

Тут кожне слово — ухиляння від істини. Ректор намагається переконати начальство, що в Росії з виданнями національними мовами все гаразд, що тут саме приклад іншим країнам і народам подавати, але люди, знайомі з цим не з чуток, як той-таки Гусейнов, йому не вірять. Посилання на інтернет в даному разі не працює. Адже більшість мігрантів у Росії — вихідці з Центральної Азії і Південного Кавказу і смартфонів та ноутбуків вони не мають. Тому для тих із них, хто не володіє достатньою мірою російською мовою, дешева газета рідною мовою могла б стати вікном у зовнішній світ. Та й у столиці Німеччини та інших західноєвропейських країнах, де доступ представників спільнот до інтернету — річ набагато простіша, ніж у Росії, попит на паперову періодику національними мовами, як бачимо, зберігається. Теза ж Кузьмінова про те, що вимоги до опанування державної мови мають бути різними для тих, хто лише нещодавно приїхав до країни, і для тих, хто там живе вже не одне покоління, виказує в ньому прибічника подвійних стандартів і «готтентотської моралі». Ректора не обходить, що представники інших національностей, зокрема й українці, які мешкають у Росії вже десятки й сотні років і які там народилися, практично позбавлені можливості вивчати рідну мову. Це для нього нормально, а ось коли росіян в Україні, ні, в жодному разі не піддають мовній асиміляції, а лише змушують вивчити, разом із рідною, державну українську мову, це однозначно погано. Ну, а теза про велике забруднення англійської мови — це на рівні: «А у вас в Америці лінчують негрів!» Вельмишановний Ярослав Іванович — за освітою і родом наукової діяльності є економістом, а для того, щоб судити про ступінь засмічення сучасної англійської жаргонізмами, треба бути фахівцем з англійської філології. Фактична ж вимога до вчених отримувати санкції на висловлювання в інтернеті від начальства — це кінець академічної свободи і будь-якої наукової думки в Росії.

Сам президент Володимир Путін, виступаючи на Раді з російської мови, досить своєрідно відреагував на пост Гусейнова, заявивши: «Війну російській мові оголошують не лише печерні русофоби, — а це ми теж спостерігаємо, гадаю, що це не таємниця, — різні маргінали тут активно працюють і агресивні націоналісти. На жаль, у деяких країнах це стає цілком офіційною державною політикою. Але за нею — і це теж має бути зрозуміло — той-таки тиск, пряме порушення прав людини, зокрема права на рідну мову, на культуру й історичну пам’ять». Він засудив спроби «штучно, брутально, часом абсолютно безцеремонно скоротити простір російської мови у світі, витіснити її на периферію».

Тут теж все зрозуміло. Коли Росія поширює російську мову по всьому світу — це просто чудово і заслуговує на усіляку підтримку. А ось коли в інших країнах носіїв російської мови намагаються навчити державної мови, це мало не злочин проти людства. Але, що характерно, разом із прихованими нападками на Гусейнова, Путін, хоча б почасти, спробував врахувати його критику і дав розпорядження підготувати єдиний корпус словників, довідників і граматик, що містять норми сучасної літературної мови для обов’язкового використання у ЗМІ, державних установах та школах. Хоча, боюся, мови більшості російських журналістів, чиновників і суддів жодні посібники вже не виправлять.

Доля ж самого Гасана Гусейнова в Росії, гадаю, вирішена наперед. Найближчим часом Вчена рада гуманітарних факультетів ВШE повинна буде обговорити його пост про російську мову, винісши цілком передбачувану оцінку. А потім адміністрація ВШЕ знайде спосіб розірвати з ним контракт. Гасан, чиї роботи добре відомі в багатьох країнах світу, без професорського місця, звісно, не залишиться. А Росія втратить ще одного видатного вченого.

Газета: 
Новини партнерів