Росія: комплекси «всесвітньої величі» та «обложеної фортеці»
Навряд чи є таємницею те, що у свідомості більшості мешканців сучасної Росії примхливим чином переплелися соціально-психологічні комплекси «всесвітньої величі» та «обложеної фортеці». А от як саме це відбувається, засвідчують усеросійські опитування, які регулярно проводять три провідні соціологічні центри РФ.
Отже: на початку цього року Всеросійський центр вивчення громадської думки (або, згідно з російськомовною абревіатурою, ВЦИОМ) оприлюднив результати свого чергового опитування. «Росіяни відзначають ефективність заходів, ужитих свого часу для підвищення рівня боєздатності російської армії: 76% респондентів вважають, що за останні 2-3 роки він підвищився. Для порівняння, рік тому про це говорили 73% наших співгромадян. Частка негативних відповідей вкрай низька – лише 2% вважають, що ситуація швидше погіршилась. Не фіксують жодних змін 15% опитаних», - говориться у звіті ВЦИОМ. Більше впевнені в боєздатності і силі своєї армії росіяни старшого віку (понад 60 років), відповідний показник їхніх відповідей становить 81%, тоді як молоді росіяни менше в цьому впевнені – 71%. 92% опитаних жителів РФ заявили, що вірять у те, що армія їх захистить, якщо виникне загроза війни. Частка скептиків становить лише 5%. Більшість росіян, згідно з результатами опитування, відзначили вплив армії на їхнє життя. При цьому вони впевнені, що вона грає важливу роль для економічного розвитку. Соціологи вважають, що висока оцінка своєї армії пов’язана з її діями за останні три роки.
«Величезну роль зіграли ефективна участь «ввічливих людей» у визволенні Криму та успіхи російських Повітряно-космічних сил в сирійському конфлікті. Дали ефект зусилля міністра Сергія Шойгу з відновлення соціального престижу офіцерського корпусу і армії в цілому», - заявив генеральний директор ВЦИОМ Валерій Федоров.
Іншими словами, росіяни не просто пишаються своєю армією на підставі її дій за межами Росії, а й вважають, що вона здатна їх захистити, бо вміє «героїчно» воювати і перемагати там, де в силу різних причин їй не чинять серйозного опору. От таку маємо картину…
У другій половині січня 2017 року були опубліковані результати опитування, проведеного фондом «Громадська думка» (ФОМ). З опитування з’ясувалося, що більшість опитаних жителів РФ вважає, що живе в розвиненій, багатій і передовій державі, яку до того ж боїться все світове співтовариство. Якщо більш конкретно, то 65% опитаних вважають, що живуть у передовій, розвиненій країні (25% з цим не згодні), 58% - що у багатій (протилежної думки 33%), а 70% - що у вільній (інакше думає 22% опитаних). Що ж стосується світової арени, то, на думку росіян, їхню країну у світі теж вважають багатою (70%), передовою (60%) і вільною (56%).
А на додачу 86% опитаних росіян зазначили, що їхня країна вселяє страх світовій спільноті, а 73% впевнені, що їхню країну поважають інші держави. У зростанні впливу РФ в світі впродовж останнього часу впевнені 67%.
Нарешті, 30 січня опубліковані «гарячі» дані опитування, щойно проведеного «Левада-Центром». З нього випливає, що відносна більшість росіян (41%) вважає, що їхня країна перебуває на однаковому рівні з найвпливовішими світовими державами (не вважає так 37% опитаних). А разом із тим 39% респондентів переконані, що більшість розвинених держав світу ставиться до Росії як до конкурента, 30% - як до ворога, 16% - як до партнера і тільки 3% - як до друга. Що ж стосується західних санкцій – акції, з погляду абсолютної більшості населення Росії, ворожої, - то 67% опитаних вважає, що попри санкції РФ має продовжувати свою нинішню політику, і тільки 23% налаштовані на пошуки компромісу та на певні поступки. При цьому 62% респондентів вважають, що Росії слід налаштуватися на життя в умовах санкцій, тобто відвертого протистояння розвиненим демократіям.
От такими є дані трьох відчутно різних за своїм місцем у соціологічному співтоваристві РФ дослідницьких центрів (ВЦИОМ – державна структура, ФОМ – недержавна, але, як то кажуть, «дещо наближена до влади», натомість «Левада-Центр» – узагалі згідно з чинним російським законодавством, «іноземний агент»). Чи можна довіряти результатам опитувань цих центрів? На рівні тенденцій – так, але роблячи поправку на те, що ВЦИОМ може деякою мірою «підрихтовувати» отримані дані, а ФОМ – іноді «правильно» ставити запитання (бо в опитуваннях чимало залежить від коректної чи некоректної постановки запитання).
Проте, як там би не було, навіть якщо знизити подумки на кілька відсотків отримані ВЦИОМ і ФОМ показники настроїв у річищі імперського шовінізму, все одно залишається беззаперечним той факт, що приблизно дві третини (а, може, й більше) росіян живе у новітній соціально-міфологічній «реальності», створеній надпотужною системою пропаганди і свідомим розбурхуванням далеко не найкращих рис російського національного характеру. Крім того, засвідчені опитуваннями настрої дуже небезпечні в геополітичному сенсі, бо дають карт-бланш Кремлю на будь-яку авантюру, на будь-які агресивні дії, і не тільки проти сусідів. Аякже, нас бояться, а тому поважають, чхали ми та ті санкції, армія нас захистить й усіх переможе!
Отож глибоко і небезпечно помиляються ті політики й інтелектуали – як західні, так і вітчизняні, – які роблять ставку на домовленості з Росією чи на ефективність дії санкцій у їхньому нинішньому вигляді. Не лише режим Путіна, а й десятки мільйонів пересічних жителів РФ налаштовані на новітню тривалу «холодну гібридну війну» зі світовою демократією. Відтак потрібно знайти нові форми боротьби з цієї тенденцією, нові ефективні засоби «промивання мозків» тим 2/3 росіян, які готові дружно марширувати за Путіним хоч у пекло (якщо в 2012 році тільки 34% опитаних «Левада-Центром» хотіли бачити Путіна після 2018 року на президентській посаді, то зараз число таких зросло до 63%.).
Я зовсім не випадково вживаю термін «промивання», бо зараз голови цих 2/3 капітально загиджені тим смердючим ідеологічним продуктом, який масово виробляється індустрією кремлівської пропаганди. Власне, в певному сенсі на початку ХХІ століття Росія в плані ментальних настанов більшості населення повернулася до середини століття минулого, з усіма наслідками, які з того випливають. Але якщо свого часу вдалося (хоча й неповністю) очистити людські голови від намулу тодішньої міфології (на жаль, потім цей процес був зупинений і пішов назад), то це має вдатися і зараз. Тим більше що чинний режим РФ, в підґрунті якого лежить усевладдя сакралізованої першої особи, за певних обставин не може не виявитися надзвичайно нестійким…
