Краса - це нескінченність, виражена у закінченій формі.
Фрідріх Вільгельм Шеллінг, німецький філософ

Розширення НАТО, молоток Столтенберга та міністр-русофоб Умаров

Навіщо Скабєєвій молоток Столтенберга. Чому вимога Росії про нерозширення НАТО може викликати приплив туди нових членів. Навіщо Токаєв призначив міністром русофоба Умарова
13 січня, 2022 - 19:29
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Сьогодні 13 січня. Цього дня 512 років тому, 13 січня 1510 року  в Пскові за вказівкою великого князя Московського Василія III було знято вічовий дзвін. Це був кінець Псковської республіки.

319 років тому цього дня, 13 січня 1703 року в Москві вийшов перший номер газети «Ведомости». Це була перша в Росії газета; сьогодні цього дня російський офіціоз відзначає День російського друку. Петро заснував «Ведомости» як пропагандистський листок для підняття духу серед воїнства під час Північної війни. Був закладений протиприродний фундамент державної російської преси, який зберігається й досі та кардинально відрізняє російські державні ЗМІ від європейських і американських, які виросли з потреб суспільства дізнаватися новини економіки та політики.

69 років тому, 13 січня 1953 року в Радянському Союзі почалися арешти у так званій «справі лікарів». Справа лікарів — сфабрикована кримінальна справа проти групи видатних радянських лікарів, що звинувачувалися в змові та вбивстві низки радянських лідерів.

Ось так, на прикладі лише одного дня в історії нашої країни можна простежити, як складалася наша держава. Через знищення середньовічної демократії — вічової республіки, в облаштування якої були вбудовані нехай архаїчні, але працюючі позиційні конфлікти, які перешкоджали створенню авторитаризму. Через формування державної моделі преси, приреченої стати інструментом пропаганди та інформаційної війни. Через державний терор і ксенофобію, які в різних формах супроводжували російську державу в усі часи.

І ось сьогодні ця держава намагається протистояти всьому цивілізованому світові. Намагається заборонити країнам цього світу будувати свою колективну оборону. Росія пред’явила НАТО ультиматум, а точніше зажадала підписати акт про власну капітуляцію. Учора, 12.01 у Брюсселі в штаб-квартирі Північноатлантичного альянсу відбулося перше більш ніж за два роки засідання ради РОСІЯ-НАТО. Засідання тривало чотири години, після чого до преси вийшов один із керівників російської делегації, заступник очільника російського МЗС Грушко й оголосив:

«На сегодняшний день у нас нет объединяющей позитивной повестки дня, нет вообще».

Грушко був абсолютно правий. Тому що не було і не могло бути об’єднуючого порядку денного у московського князя Василія III, що будував авторитарну державу, і Псковської вічової республіки. Тому що не може бути єдиного інформаційного простору, що об’єднує контору Маргарити Симоньян з вільними незалежними ЗМІ. Тому що не може бути спільного порядку денного в катів і їхніх жертв, у агресора та жертви агресії.

Російська делегація їхала на розмову з НАТО заявляючи, що «мы заставим НАТО принять наши предложения».

Російська делегація, провівши чотиригодинну розмову з НАТО, від’їжджає зі штаб-квартири альянсу з вимогою, щоб «руководство НАТО объяснило, почему они не приняли наших предложений». Ось ці люди, на посадах заступників міністрів закордонних справ і оборони, — вони справді не розуміють, що виглядають як цілковиті ідіоти?

За підсумками двох раундів обговорення російського протоколу про капітуляцію США і НАТО, можна зробити попередні висновки. Очевидно, що окрім того, що російська дипломатія публічно сіла в калюжу, заздалегідь нап’явши на себе фіґлярський ковпак, ця дивовижна ініціатива, пов’язана з брязкотом залізяччям біля кордонів України, вже призвела до прямо протилежних результатів.

По-перше, почали вперше на державному рівні обговорювати про вступ до НАТО Фінляндії та Швеції. Це поки тільки розмови, але не виключено, що путінська Росія, зажадавши нерозширення НАТО, отримає вступ до НАТО нових членів.

По-друге, під час саміту «РОСІЯ-НАТО» Естонія, Латвія та Литва попросили керівництво НАТО збільшити військову присутність альянсу в Балтії. Це повинно стати стримуючим чинником для Росії на тлі загострення ситуації навколо України. У відповідь на вимогу до НАТО стиснутися до 1997 року, Росія отримає ще більшу військову підтримку альянсом країн, що вступили до НАТО після 1997 року.

Після 1997 року до НАТО вступило 14 країн: три країни Балтії та практично всі країни Варшавського договору. Вступили добровільно, я б сказав, дружно побігли. У російському офіційному публічному просторі начисто відсутні будь-які спроби проаналізувати, чому вчорашні формальні союзники прожогом кинулися щодалі від Росії під парасольку НАТО. Але в російському телевізорі замість серйозної розмови вважають за краще кривлятися та корчити дурнуваті пики.

У програмі «60 хвилин» від 12.01.2022 ведуча Ольга Скабєєва, обговорюючи саміт «РОСІЯ-НАТО», постійно вимагала забрати у Столтенберга суддівський молоток і періодично скрикувала:

«Що таке НАТО — воно нам навіщо?»

Таким же фіґлярським було обговорення заходів, які Росія має намір ужити у відповідь на відмову НАТО та США підписати акт про капітуляцію. Найжахливіша кара — ідея негайно визнати «ЛДНР» — нагадала відому погрозу на зло мамі відморозити вуха.

Такою ж клоунадою супроводжувалося обговорення санкцій, які Конгрес США приготував для Росії у разі вторгнення в Україну. Скабєєва та її «експерти» весело сміялися з приводу того, що США не продаватимуть Росії посудомийні машини, чи то не розуміючи, чи то прикидаючись, що не розуміють, що у разі застосування цих санкцій програма «60 хвилин», а водночас і вся решта російського інформаційного лайна не зможе виходити, оскільки все, завдяки чому вони отруюють свідомість росіян, — це американські технології та програмні продукти. Не кажучи вже про загрозу відключення від SWIFT, що просто зруйнує російську фінансову систему.

Одночасно з фіаско на Заході, Кремль отримав несподіваний сюрприз на Сході.

Навіщо Токаєв призначив міністром русофоба Умарова.

У слів «русофоб», «русофобія» погана репутація з нелегкої руки академіка Шафаревича, що написав поганеньку книжку під такою назвою. Проте русофобія як прояв неприязного ставлення  саме до росіян, а не до ладу, існує. І новопризначений міністр інформації Казахстану  Аскар Умаров — типовий русофоб, що підтверджується його численними висловлюваннями.

Це призначення в Росії вбачається як відкритий ляпас Росії й особисто Путіну. Окрім бурхливого обурення всілякої «патріотичної» громадськості в діапазоні від Маргарити Симоньян до Сергія Маркова, свою реакцію виявили і посадовці. Зокрема очільник «Россотрудничества» Євген Примаков заявив:

«Россотрудничество не поддерживает контакты, не работает и не сотрудничает с русофобской дрянью, что полностью предотвращает любое наше взаимодействие с упоминавшимся министром».

«Россельхознадзор» з 12 січня ввів заборону на ввезення тварин і продукції тваринництва з Казахстану через ящур. Можна, звичайно, вважати це збігом, але в соцмережах уже з’явилися коментарі, що під псевдонімом «ящур» «Россельхознадзор» має на увазі президента Токаєва та міністра Умарова.

Президента Казахстану Токаєва складно запідозрити в легковажності. Запитання: навіщо він свідомо зробив те, що сприймається як «плювок на черевик Путіну».  Мета очевидна: Токаєв хоче відсунутися щонайдалі від Росії. Вирити між Росією та Казахстаном рів. І цього сьогодні хочуть усі сусіди Росії — і на заході, і на сході, і на півдні. Такий результат багатовікового руху колією, прокладеною Олександром Невським, Василієм Третім, Іваном Грозним, Сталіним і ось тепер Путіним.

Газета: 
Новини партнерів