Що робили отруйники ФСБ на Північному Кавказі
Журналіст-розслідувач Христо Грозєв з Bellingcat, як ми вже писали, в самий переддень Нового року опублікував базу даних про перельоти працівників ФСБ, причетних до отруєння Олексія Навального. У документі відображені всі їхні поїздки залізницею й авіаперельоти, починаючи з 2005 року. Тепер частково опубліковані матеріали розслідування, присвячені імовірним отруєнням лідера чеченських бойовиків Доку Умарова та журналістів Тимура Куашева з Кабардино-Балкарії і Руслана Магомедрагімова з Дагестану. Зокрема, Іван Осипов з команди отруйників 30 серпня 2013 року вилетів із Москви в Мінводи, а 2 вересня повернувся в столицю рейсом Нальчик – Москва. Інший же член команди отруйників Паняєв у свою чергу 21 серпня вилетів із Москви до Махачкали, а 20 вересня повернувся в столицю. А Доку Умаров помер у вересні 2013 року, і ФСБ згодом, уже в 2014 році, заявила, що його смерть стала результатом спецоперації.
Однак щодо Доку Умарова бабуся ще надвоє сказала. За версією «Імарату Кавказ», він помер 7 вересня 2013 року, причому це відбулося через місяць після отруєння його харчовими продуктами. За іншою версією, він помер від хронічного захворювання нирок через відсутність необхідних ліків. Але в будь-якому випадку, якщо правильна версія з отруєнням, воно мало статися на початку серпня 2013 року, і тоді польоти на Північний Кавказ Осипова і Паняєва, що відбувалися після 20 серпня, навряд чи мають до нього якийсь стосунок. До того ж вони самі ніяк не могли передати Умарову отруєні продукти, і не дуже зрозуміло, як агенти ФСБ могли доставити отруєну їжу з таким розрахунком, щоб її вжив саме Умаров. А ось смертельні отруєння Куашева і Магомедрагімова дійсно з великою часткою ймовірності можна приписати кілерам-отруйникам ФСБ.
Тимур Куашев у січні 2013 року був одним з організаторів несанкціонованого мітингу «Проти ксенофобії та екстремізму за суспільний договір», який пройшов на Манежній площі. Його учасники протестували проти Антикавказьких настроїв у ЗМІ й засуджували протести москвичів проти будівництва мечетей. Куашев був одним з ініціаторів православно-мусульманського діалогу, активно боровся з радикалізмом і екстремізмом, виступав проти заборони хіджабів у школах Ставропілля. У рідному Нальчику він вимагав побудувати мечеті в кожному мікрорайоні, прибрати «колгоспний ринок» з центру міста й використовувати автобуси муніципального парку замість приватних маршруток. Куашев збирався балотуватися в депутати парламенту Кабардино-Балкарії від партії «Яблуко» на виборах 14 вересня 2014 року. Однак 31 липня Куашев пішов з дому, залишивши документи й мобільний телефон. Наступного дня його тіло було виявлено біля дороги в лісі поблизу Нальчика.
При цьому на трупі були виявлені сліди ін'єкції, тому друзі й соратники Куашева від самого початку не сумнівалися, що його смерть носить насильницький характер, і не вірили в офіційну версію про те, що він помер від гострої серцевої недостатності, яка виникла на тлі невідомої вірусної інфекції (Тимуру в момент смерті було 26 років). 31 липня Осипов вилетів із Москви в Мінеральні Води, а 1 серпня, в день, коли було знайдено труп Куашева, повернувся в Москву. Куашев становив для Кремля серйозну небезпеку як представник мусульманської опозиції, не пов'язаної з «Імаратом Кавказ» та ісламськими фундаменталістами, тому цілком логічним виглядає те, що для його усунення була використана команда отруйників ФСБ. Судячи з усього, планувалося, що отруєння виглядатиме як природна смерть. Цілком імовірно, Куашева заманили на якусь зустріч, поставивши умову, щоб він був без мобільного телефона. Але далі щось пішло не так. Можливо, журналіст помітив спробу отруєння. Тому його довелося викрасти, насильно вколоти ін'єкцію отрути, а потім тіло підкинути в лісі, залишивши таким чином явні ознаки насильницької смерті.
Руслан Магомедрагімов був активістом лезгинського руху «Садвал», опозиційного дагестанській владі, і часто організовував мітинги. Його тіло знайшли в Каспійську 24 березня 2015 року. За словами лідера руху «Садвал» Альберта Еседова, «його авто було виявлено у дворі за будинком 24 по вулиці Леніна, а тіло знайшли приблизно за 8 хвилин ходи звідти. Причому він був у футболці, куртку залишив у машині, магнітофон не вимкнув, двері не закрив, скло не підняв. Ключі від авто були в кишені брюк. У той день було холодно, незрозуміло, чому він пішов так далеко від машини без куртки і куди він взагалі прямував. З машини зникли відеореєстратор, який фільмував те, що відбувається всередині салону і зовні, антирадар, барсетка з двома мобільними телефонами, документи на машину». Офіційною причиною смерті було названо асфіксію, а все, що сталося, виглядало як вбивство з метою пограбування. Однак, за словами родичів Магомедрагімова, на його шиї було помітно дві цятки, схожі на сліди від уколів. Серед причин смерті розглядалася версія отруєння отрутою, що паралізує дихання. А якраз 20 березня 2015 року, за 4 дні до смерті Магомедрагімова, до Владикавказа літав один з отруйників, Іван Осипов, який використовував псевдонім «Спиридонов».
Розслідувачі з Bellingcat обіцяють незабаром оприлюднити дані про отруєння журналіста Володимира Кара-Мурзи (молодшого) й опозиційного політика Нікіти Ісаєва. Останнього отруїли в Тамбові. Розслідувачі також звертають увагу, що переважна більшість виявлених досі польотів отруйників припадає на Північний Кавказ. Тут можуть бути два пояснення. Або виявлена поки що команда кілерів має Північно-Кавказький регіон як основний для своєї діяльності, тоді як іншими регіонами займаються інші команди. Або така перевага на користь Північного Кавказу утворилася за рахунок того, що саме тут ФСБ особливо активно труїть своїх супротивників, бо їй доводиться боротися з озброєним ісламістським підпіллям. Крім того, треба врахувати, що для роботи в Москві, Московській області, центральних регіонах Росії, а можливо, і в Верхньому і Середньому Поволжі отруйникам не потрібно використовувати поїзди й літаки. Швидше за все, тут вони переміщаються на автомобілях, і саме на автомобілях могли приїхати в Тамбов для вбивства Ісаєва. Ймовірно, тут розслідувачам доводиться більше сподіватися на дані білінгу. Також не можна виключити, що в Петербурзі існує своя команда отруйників ФСБ. Думаю, найближчими тижнями нас чекають нові відкриття в російській історії отрут.
