Ваші мертві обрали мене.
Джеймс Мейс, американо-український історик, політолог, дослідник голодомору в Україні

Собчак проти Путіна: підміна гламуром

19 жовтня, 2017 - 12:48

Отже, інтрига останніх тижнів, що передує офіційному висуванню Володимира Путіна кандидатом у президенти Росії, розв’язалася цілком очікуваним чином. З адміністрації президента з'явився плановий витік інформації про те, що Кремль зробить усе, щоб не допустити участі Олексія Навального в президентських виборах. Власне, у цьому й раніше ніхто не сумнівався. І майже одночасно з цією подією Ксенія Собчак оголосила про намір виставити свою кандидатуру на російських президентських виборах.

Чутки про її можливе висування ходили кілька останніх тижнів, причому деякі спостерігачі сприймали цю ідею як жарт. Виявилося, що це не жарт, а цілком серйозний кремлівський проект. Те, що саме кремлівський, підтверджується синхронністю повідомлень про висування Ксюші в президенти і про те, що Навальному президентом не бути. Та й раніше джерело, близьке до адміністрації президента, називало Ксенію Собчак «ідеальним кандидатом». А прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков, коментуючи рішення Ксюші, назвав її талановитою людиною, яка має великий досвід у різних сферах діяльності, але зауважив, що досвіду в політиці їй не вистачає і доведеться набиратися його з нуля.

Власне, проект із Собчак спрямований на дискредитацію самої ідеї висування кандидата від позасистемної опозиції, покликаного протистояти Путіну. Навальний, як би до нього не ставитися, - це реальний опозиціонер, який, у разі, якби він був допущений до виборів, з усіх трибун, які йому як кандидатові в президенти довелося б надати, дуже жорстко критикував би і Путіна, і його друзів-корупціонерів, і путінську внутрішню і зовнішню політику. І, не маючи шансів на перемогу, міг зібрати досить пристойний відсоток голосів за рахунок протестного електорату.

Зовсім інша справа - Ксюша, гламурна світська левиця і тусовниця. Її розбіжності з путінським режимом – суто стилістичні, але цілком переборні. Вона - плоть від плоті того корупційного середовища, що оточує Путіна і на яке обрушуються філіппіки Навального. Потенційні прихильники Навального за Ксюшу не голосуватимуть, а просто не прийдуть на вибори. Вона може спробувати зібрати голоси тільки серед тієї частини ліберальної інтелігенції, яка традиційно голосує за Явлінського. Не виключено, що для того, щоб Собчак отримала хоч якісь голоси, Григорію Олексійовичу в Кремлі настійно порекомендують не виставляти свою кандидатуру. Ну, ще хтось із молоді може проголосувати за Собчак, що називається, по приколу. Ось, мабуть, і все.

Очевидно, що Ксюша отримає голосів у багато разів менше, ніж міг би отримати Навальний, якби його до виборів допустили. Саме такий результат Кремлю і потрібен, і він, безперечно, буде досягнутий. Власне, Путіна і його команду лякала не вірогідна перемога Навального на виборах, яка за нинішньої системи їх організації в принципі неможлива, а та сувора критика, якій голова Фонду боротьби з корупцією піддав би під час передвиборної кампанії Путіна і його найближче оточення.

А ось участь у виборах Ксенії Собчак чинному президенту абсолютно нічим не загрожує. У листі, в якому вона повідомляє про висунення своєї кандидатури, написаному ще 30 вересня, якраз тоді, коли виникли перші такі чутки, Собчак згадує прізвище Путіна тільки один раз і в наступному примітному контексті: «Ви проти того, що багато років у списку тільки Зюганов, Явлінський, Путін і їхні безликі дублери і заступники? Ви хочете показати свою активну позицію, але ваш кандидат недопущений до виборів? У вас немає свого кандидата? Відзначте Собчак. Ви не вибираєте її в президенти. Ви просто отримуєте легальну і мирну можливість сказати: «Досить! Дістали!».

Власне, Ксюша вказує на дві свої основні переваги перед традиційними кандидатами: молодість і неучасть раніше в існуючій політичній системі. Однак не можна не визнати, що цим її переваги як політика і вичерпуються. Ритуальні слова про боротьбу з корупцією в листі Собчак присутні, але без будь-якої персоніфікації. Пафос же листа зводиться до наступних слів: «Я - поза жорстких ідеологічних рамок. Я не належу до конкретних партій, не пов'язана партійною чи груповою дисципліною, в рамках цієї кампанії я навіть не за «Крим наш» і не проти. Я за те, щоб у країні припинилося тотальне злодійство, з'явилися справжня політика, влада, підзвітна вільному волевиявленню людей, які самі вирішать, як їм жити, і на рівних з усім світовим співтовариством і сусідами вирішать, чий же Крим насправді».

Цим Ксюша дуже нагадує нинішнього французького президента, який позиціонував себе під час передвиборчої кампанії і не лівим, і не правим. У Собчак немає і не було ніякої ідеології і програми, і їй глибоко наплювати, чиїм же зрештою буде Крим. Напевно, вона щира, коли заявляє про своє «незгоду з владою, яка хоче чвертьвікової незмінності, незгоду з руйнівними освітою і охороною здоров'я, з жахливою корупцією і пропагандою, що просякнула все суспільство - від сільської школи до Кремля, з повсюдним засиллям силовиків, з війною, з міжнародною ізоляцією». Але свою участь у виборах вона наївно розглядає лише як засіб тиску на владу. Вона так і пише: «Моя участь у президентських виборах дійсно може бути кроком на шляху до настільки необхідних нашій країні перетворень». Але уявити собі, що Путін злякається Ксюшу і, згнітивши серце, почне здійснювати демократичні реформи, можна хіба що в комедії «чорного гумору».

Можна припустити, що висунення Собчак має і зовнішньополітичний аспект і покликане продемонструвати Заходу, що в Росії на виборах все, як у людей, і існують незалежні від влади кандидати. Симпатична молода жінка, мати сімейства, до того ж раніше у політичних чварах не замішана. Ось тільки у незалежність Ксюші від Кремля можуть повірити лише дуже наївні люди.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments