Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Спинити «колективного Путіна» і його союзників

17 вересня, 2022 - 21:50

«Росія до певного часу стримано відповідає на українські удари по інфраструктурі та теракти. Ми дійсно досить стримано відповідаємо, але до певного часу. Зовсім недавно збройні сили Росії завдали там пару чутливих ударів. Вважатимемо, що це попереджувальні удари. Якщо і далі ситуація розвиватиметься подібним чином, то відповідь буде більш серйозною».

Це, серед іншого, заявив В.В.Путін під час щойно завершеного саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Самарканді (Узбекистан). Лише три речення, а як багато сказано! Виявляється, це росіяни, захопивши значну частину території України, випустивши з 24 лютого – початку широкомасштабного вторгнення – кілька тисяч ракет по українських містах, селищах, інфраструктурних і військових об’єктах, вчинивши страхітливі злочини у Бучі, Бородянці, Маріуполі, - «досить стримано відповідають»… На що? На те, що українці не складають зброю? Що вони прагнуть жити у власній країні, у своїй державі? Що вбивають загарбників і їхніх маріонеток? Ба більше: виявляється, це саме українці здійснюють теракти, це саме вони знищують інфраструктуру (хоча що її знищувати? росіяни на окупованих територіях її вже знищили…). Ну, а «попереджувальні удари» - це, очевидно, удари по ТЕЦ-5 у Харкові та по гідротехнічних спорудах у Кривому Розі. Ну, а «більш серйозна відповідь» (тобто у разі, якщо українці й далі чинитимуть спротив агресорам) – це масовані удари по електростанціях, теплоцентралях і гідротехнічних спорудах (можливо, навіть по греблях ГЕС на Дніпрі). Тобто – геноцид на повну потужність у пору осінніх і зимових холодів. Якщо ж українці й далі чинитимуть опір, то що постане на черзі? Хімічна та тактична ядерна зброя? Чи «просто» килимові бомбометання українських мегаполісів?

Звісно, у словах Путіна, як завжди, чимало відвертої брехні та маячні. Ось, наприклад, такі сентенції: «План коригуванню не підлягає. Генштаб під час операції приймає оперативні рішення. Щось вважається ключовим, основною метою – а основною метою є звільнення всієї території Донбасу, ця робота триває, незважаючи на спроби контрнаступу української армії. У нас наступальна операція на самому Донбасі не припиняється, вони йдуть. Йдуть невеликим темпом, але поступово російська армія займає нові й нові території. Я звертаю увагу, що ми ж воюємо не повною армією, ми воюємо лише частиною російської армії, лише контрактною частиною. Звичайно, це пов’язано з певними параметрами особового складу і так далі… Тому ми не поспішаємо в цій частині».

Це – дослівний запис висловлювань Путіна, які пішли в ефір, ніким не правлений і не редагований. «План коригуванню не підлягає»? Чого тоді путінські війська втекли з-під Києва та Чернігова? Виявляється (і це Путін також сказав), щодо цього була «домовленість»? Цікаво, хто у це повірить, окрім більшості росіян і несусвітніх дурнів по всьому світу? І якого дідька Путін у зверненні вночі 24 лютого закликав ЗСУ кинути зброю і йти по домах – мовляв, ми «денацифікуємо і демілітаризуємо Україну»? А за кілька днів закликав ті ж ЗСУ скинути «банду наркоманів» у Києві та почати мирні переговори з ним? І з якого дива не лише на крейсері «Москва», а й повсюди на фронті гинули та потрапляли в полон окрім контрактників також і строковики?

Утім, у виступах Путіна брехня завжди поєднана з правдою (яка може набувати достатньо химерні форми російсько-радянського «новоязу»). При цьому в одних сюжетах 99%, а то і 100% брехні, в інших – бодай 50% правди. От щодо масованих ракетно-авіаційних ударів по мегаполісах і критичній інфраструктурі України – це правда; і якщо авіа нальоти на Київ ризиковані втратою десятків, а то й сотень літаків, то Одеса чи Дніпро мають не таку потужну протиповітряну оборону… Ну, а одночасний удар десятками ракет по Києву теж матиме певний успіх – частина ракет сама впаде, частина буде збита, але частина влучить у цілі чи в якісь цивільні об’єкти поблизу них. А ракет Путін іще має достатньо, щоби спробувати занурити більшу частину України в темряву, холод і голод під час осінньо-зимового сезону…

Така спроба – не щось фатальне, неминуче, невідворотне, але слід мати сильнодіючі засоби, щоб їй протидіяти. А це – літаки, протиповітряні та протиракетні системи в усіх ключових пунктах і в достатній кількості. Крім того, засоби враження російських авіабаз і ракетних пускових установок на глибину 500-800 км, де б вони не дислокувалися – на окупованій території чи на землях самої РФ. Ідеться про інструменти геноциду, які Україна має право (і не лише право, а й обов’язок) нищити – в тому числі на території мешкання «колективного Путіна».

От тільки з літаками й протиракетами є серйозні проблеми. І з ракетами середньої дії – тими, які б’ють на кількасот кілометрів, – також. Адже попри заяви вітчизняних аналітиків, наче на Заході зникла риторика стосовно того, що, мовляв, не треба дратувати та провокувати Путіна, поставки Україні сучасної техніки не нарощуються. А у багато чому Україні відмовлено під вочевидь надуманими приводами. Скажімо, що західні танки ЗСУ буде надто довго освоювати (хіба 155-мм гаубиці освоювали довго?). Дійшло до того, що глава Союзу військовослужбовців Бундесверу заявив, наче подальша допомога Україні, яку він назвав «канібалізацією військ Німеччини», веде до ослаблення цих військ. Так, Бундесвер майже розвалений урядом Меркель, але ж героїчні дії українських вояків якраз і надають час «відремонтувати» армію та ВПК Німеччини, тому саме нарощування постачання важкої зброї Україні в німецьких національних інтересах. Власного ж виробництва такої зброї, яка потрібна ЗСУ, практично немає (причини цього – окрема тема). Тому без різко збільшеного постачання необхідного Україні озброєння армія РФ зможе й далі знищувати критичну інфраструктуру та новий врожай, вбивати цивільний люд, витискати холодом і голодом нові мільйони біженців до Західної Європи, США, Канади й інших держав. Чи всі західні лідери дають собі звіт, чим обернеться реалізація такого російського сценарію?

А щодо небезпеки втягування Заходу у жорстке протистояння з Росією, то Путін чітко наголосив: це вже протистояння є доконаним фактом: «Те, що вони (західні держави – С.Г.) завжди прагнули розпаду нашої країни – це точно, жаль викликає тільки те, що з якогось моменту виникла ідея використати Україну для досягнення цих цілей. По суті, заради того, щоб запобігти такому розвитку подій ми і почали "спеціальну військову операцію". Саме до цього деякі західні країни на чолі зі США прагнуть і прагнули створити такий антиросійський анклав». Звісно, все це – брехня, але як більшість росіян, так і сотні мільйонів жителів країн «третього світу» та Латинської Америки охоче цьому повірять. Запропонував же президент Мексики негайно припинити вогонь в Україні – щонайменше на 5 років – і звинуватив держави НАТО і ЄС за санкції проти агресора та постачання Україні зброї – мовляв, то були «дії, які сприяли протистоянню». Очевидно, оптимально було би дозволити росіянам знищити Українську державу та українську націю. А якщо це не вдалося – слід дати Росії час на перепочинок, продовження геноциду на окупованих територіях, анексію цих територій, бо саме такий розвиток подій, виявляється, «сприятиме вирішенню значних і серйозних економічних і соціальних проблем, які стосуються народів світу».

І не варто лякати Росію тим, що використання нею ядерної або хімічної зброї проти України перетворить Путіна та його режим на найбільших ізгоїв світу. Ані керівники РФ, ані більшість росіян цього не бояться. По-перше, вони навіть пишатимуться цим титулом – мовляв, вороги нас бояться, ми є уособленням сонцесяйної істини, а вони – пекельної темряви! По-друге, в очах сотень мільйонів, а, можливо, і більшого числа люду ті, хто наважився «врізати» США і НАТО ядерною зброєю, виглядатимуть героями, і це, на жаль, брутальна реальність. А тому слід уже зараз, превентивно, задіяти засоби унеможливлення не тільки ядерної атаки з боку РФ, а і всіх інших масштабних воєнних акцій проти України (реально – проти цивілізованого світу). Бо ж наразі реально йдеться про порятунок людства, перспектив його існування та розвитку, від тоталітарних «експериментів», і не тільки від здійснюваних Росією.

Сергій Грабовський

 

Новини партнерів