Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Стратегія Путіна на українських виборах

12 липня, 2019 - 16:06

В інтерв'ю газеті «Корр'єре делла Сера» Володимир Путін, відповідаючи на питання: «З обранням Володимира Зеленського на посаду Президента України багато хто очікував відлиги у відносинах з Москвою, на те, щоб прийти до швидкого врегулювання конфлікту на Донбасі і налагодженню конструктивного діалогу. Чи можливо це?», знову перерахував основні пункти необхідної української капітуляції: «Так, можливо, якщо Володимир Зеленський почне виконувати свої передвиборні обіцянки, в тому числі вступить в прямі контакти зі своїми співгромадянами в Донбасі, перестане називати їх сепаратистами. Якщо українська влада буде виконувати мінські угоди, а не ігнорувати їх. Насильницька українізація, заборони на використання рідної для мільйонів громадян України російської мови, включаючи викладання на ньому в вузах і школах, розгул неонацизму, громадянський конфлікт на південному сході країни, спроби колишньої влади зруйнувати крихкий міжконфесійний мир - це лише мала частина непривабливого «багажу», з яким доведеться розбиратися новому президенту. Тому повторю: громадяни України чекають від Володимира Зеленського та його команди не декларацій, а реальних дій, швидких змін на краще.

І, звичайно, київська влада повинна нарешті зрозуміти, що загальним інтересам відповідає не конфронтація між Росією і Україною, а розвиток прагматичного співробітництва на основі довіри і взаєморозуміння. Ми до цього готові».

Таким чином, від президента України вимагають фактично визнати ДНР і ЛНР і вступити з ними в прямі переговори про те, щоб вони, де-факто залишаючись під протекторатом Росії, де-юре повернулися б в Україну, щоб не тільки надійно блокувати українське прагнення до євроатлантичної інтеграції, а й звільнять Москву від тягаря соціальних виплат жителям окупованої частини Донбасу. Регіон застосування української мови повинен звузитися до Західної України - Галичини і Волині (але не Закарпаття). А ще треба б скасувати томос про автокефалію Православної церкви України. Правда, як це може зробити Зеленський, навіть якби він хотів ліквідувати томос, абсолютно незрозуміло. Адже в Україні все релігії відокремлені від держави.  І ось після виконання всіх зобов'язань може бути прагматична співпраця в плані поставок російських енергоносіїв і транзиту через Україну російського газу.

Про те ж Путін говорив і в антукраінскому фільмі Олівера Стоуна «У боротьбі за Україну», який піарить партію Медведчука, прем'єра якого відбудеться на російському телебаченні 19 липня. Він пригрозив Україні: «Зближення неминуче. У всякому разі, неминуче будівництво нормальних, дружніх, я б навіть сказав більше, ніж дружніх союзницьких відносин».

Не дивно, що Зеленському довелося повністю повторити дипломатію Порошенко і закликати Путіна зустрітися в Мінську в розширеному нормандському форматі за участю лідерів Англії і США, щоб поговорити про те, «чий Крим і кого немає на Донбасі». А заодно президент України заявив, що «ми не дозволимо нав'язувати нам будь-які плани по так званій федералізації.

Після того, як щодо розширення нормандського формату досить скептично висловилися голова російського МЗС Сергій Лавров і прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, сам Путін, відповідаючи на питання журналістів, виступив в ролі «доброго слідчого» і не став відкидати пропозиції Зеленського, хоча і не став їх приймати: «Ми ніколи не відмовлялися від жодного із запропонованих форматів, в тому числі від розширення нормандського формату. По-друге, більш-менш про щось можна буде говорити після остаточного формування нового уряду України і проведення виборів до парламенту країни». Таку відповідь в стилі ні «так», ні «ні» можна пояснити. Сьогодні як позитивна, так і негативна відповідь Путіна на пропозицію Зеленського була би на користь українського президента і сприяла би зростанню популярності Зеленського і його партії. При негативній відповіді Зеленський міг би сказати, що він сам взагалі-то за переговори, але ось Путін проти. Це могло б дати зайві голоси «Слузі народу». При позитивній відповіді російському президенту довелося би погодитися на розширення нормандського формату за рахунок США і Англії, чому російська дипломатія всіляко перешкоджала в правління Порошенко. Це теж було б розцінено як перемога Зеленського і додало б голосів його прихильникам на парламентських виборах.

Стратегія Путіна полягає в тому, щоб отримати максимально підвішену Раду і не допустити абсолютної більшості «Слуги народу». Москві бажано, щоб партії Зеленського довелося би вступити в коаліцію. В ідеалі - з партією Медведчука і Рабиновича, але, оскільки це неймовірно, і партія Юлії Тимошенко, напевно, в якості учасника правлячої коаліції, я думаю, влаштує Кремль. І невизначена відповідь на пропозицію Зеленського про розширення нормандського формату для Путіна в умовах, що склалися - ідеальна. Ну, а після виборів ідею розширення нормандського формату можна буде тихо поховати. Шуму буде набагато менше.

І після заяви Путіна стало відомо про його телефонну розмову із Зеленським, проведеному за ініціативою українського президента. Під час телефонної розмови обговорювалася можливість продовження контактів в нормандському форматі і повернення полонених і утримуваних осіб. В результаті було вирішено продовжувати роботу з обох питань на рівні експертів, це означає відкласти справу в довгий ящик. Це - за версією російської сторони. За версією ж української сторони, була ще одна суттєва деталь: ключовим питанням у розмові було звільнення полонених моряків. Виходить, що їх звільнення до виборів дуже малоймовірно. Зате посилення обстрілів з російської сторони на лінії фронту - у наявності, в тому числі з важкої зброї. Мова, звичайно, йде не про провокації якихось міфічних нікому не підконтрольних бойовиків, а про заходи, вжиті по команді від російських кураторів. Головна мета - загострити обстановку перед виборами, щоб Зеленський не сприймався виборцями як миротворець. І для цього ж новим губернатором Севастополя Путін щойно призначив керівника виконкому Загальноросійського народного фронту Михайла Развозжаева, а організація, яку він очолює, набагато ближче стоїть до «Новоросії», ніж «Єдина Росія». Може бути, це загрозливий натяк, що «російську весну» 2014 року можна повторити?

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments