Варшавська зупинка на шляху в Гамбург
Якщо почитати російські ЗМІ останніх днів, то важливішої події, ніж зустріч Путіна з американським президентом Трампом у світі немає. Таке враження, що саміт G20 у Гамбурзі був взагалі організований для можливості такої зустрічі.
В цьому нічого дивного немає. Москва явно намагається взяти пропагандистський реванш після візиту президента України Порошенка в Вашингтон і Париж. З іншого боку, свідомо занижувалися очікування від зустрічі. Велика небезпека того, що руки потиснуть, щось скажуть пресі, але ні до чого не домовляться.
Чим би не закінчилася зустріч президентів Росії і США, вже абсолютно ясно, що ніяких проривів не буде. Занадто багато роз'єднує і практично нічого не об'єднує. Доброю ілюстрацією взаємного перетину інтересів служить варшавська передісторія зустрічі в Гамбурзі.
На відміну від Гамбурга, в якому збираються тисячі противників глобалізації, у Варшаві американського президента очікував теплий прийом. Поряд із зустріччю з президентом Польщі Анджеєм Дудою він виступив на площі Красінських і взяв участь у саміті «Ініціатива трьох морів». Остання охоплює співпрацю країн Східної і Центральної Європи в галузі енергетики, транспорту і цифрової економіки. У неї входять держави Вишеградської четвірки (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина), країни Балтії (Латвія, Литва, Естонія), а також Хорватія, Словенія, Болгарія, Румунія і Австрія.
«Ініціатива» була запропонована на зустрічі лідерів 12 країн ЄС в серпні 2016 року в хорватському місті Дубровнику. Організатором союзу виступило керівництво Польщі та Хорватії. Тоді президент Хорватії Колінда Грабар-Кітарович зазначила, що «Адріатика, Балтика і Чорномор'є - це життєві артерії Європи. Наш регіон представляє 28% території ЄС, 22% населення, але лише 10% ВВП. Для розвитку регіону потрібно ще близько €50 млрд інвестицій».
Зустріч Трампа у Варшаві може якоюсь мірою розглядатись як продовження переговорів з Порошенком у Вашингтоні. Польща явно намагається стати лідером протистояння з Росією в Східній Європі. Це східне крило її політики. Є і західне. Намічається зміцнення осі Берлін - Париж, що не до вподоби багатьом на берегах Вісли. Польські політики відверто висловлювали своє розчарування новим президентом Франції. У цих умовах підтримка Америки дуже важлива, ось чому було докладено стільки зусиль, щоб затягнути Трампа до Варшави напередодні зустрічі в Гамбурзі.
Зараз антиросійський зміст переговорів у польській столиці превалює. Попри очевидне тертя з Києвом головний тренд варшавської політики істотно не зміниться. Поки що Росія становить для Польщі найбільшу небезпеку. І це заспокійливий фактор, принаймні до певного часу, у відносинах України із західним сусідом.
Про те, що Трампа посилено вмовляли і демонстрували агресивність Росії, говорить той факт, що на спільній прес-конференції з Дудою американський президент чітко заявив про свої уявлення про російську політику. «Ми закликаємо Росію припинити агресивну діяльність в Україні і в інших частинах світу і перестати підтримувати ворожі режими в Сирії та Ірані». Відповідно, Вашингтон має намір розширювати співпрацю в рамках НАТО «у відповідь на дії і дестабілізуючу поведінку Росії». Він назвав співпрацю з партнерами по Альянсу «критично важливою для стримування конфліктів і запобігання війни між великими державами».
Якоюсь мірою заяви Трампа у Варшаві дають уявлення про атмосферу на переговорах з Путіним. Трамп просто не може дати слабину ні в чому, інакше після повернення на нього чекають дуже складні часи. Так само і Путін не може просто так відступити, а запропонувати своєму vis-a-vis йому просто нема чого. Хоч щодо України, хоч щодо Сирії.
Водночас у Трампа є ще одна козирна карта. Поки в Москві намагаються применшити її значення, але всі прекрасно розуміють її значення у найближчому майбутньому.
Йдеться про американський газ. Саме це було предметом обговорення у Варшаві. Принаймні польський президент Дуда випромінював оптимізм. «Майбутнє Польщі - роль енергетичного хаба, що постачає природний газ із США в європейські країни». Він сказав також, що в майбутньому Польща зможе також запропонувати Україні альтернативу щодо поставок газу з Росії.
Це ж питання Трамп обговорив на саміті «Ініціативи трьох морів». У США видобуток газу за 10 останніх років зріс на 40% і досяг 766 млрд куб м. При цьому сировинна Росія залишилася на другому місці, але істотно позаду. До 2020 року США стануть серйозним експортером газу і вже зараз почали боротьбу за ринки. В силу географічних причин поставки з США будуть здійснюватися у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ) на танкерах. Напрямів експорту два: європейський і азіатський. Для нас найбільш цікавий перший.
Тут поки царює трубопровідний газ. З труб - Росія, Норвегія, Велика Британія, Алжир, Лівія поставляють до Європи загальним обсягом 416 млрд куб м. Частка ЗПГ 56 млрд куб м. Велика частина останнього поки поставляється з Катару. При цьому протяжність маршруту з Перської затоки в північно-західну Європу і далі в Польщу трохи менше, ніж від східного узбережжя США, де розташовані термінали скраплення і завантаження газу. В цілому на цьому етапі ЗПГ виходить дорожче. Хоч із Перської затоки, хоч із США.
Саме на цьому наголошують у Москві і не бачать приводів для занепокоєння або роблять, як зазвичай, aire bonne mine a mauvais jeu - добру міну при поганій грі. Історія зі сланцями газовими і нафтовими керівництво «Газпрому» нічому не навчила.
При цьому собівартість видобутку газу зі сланців у США і Канаді стрімко падає. Як, втім, і нафти. Ще в 2014-2015 рр. у Москві кричали, що при ціні нижче $60 за барель видобуток її в США буде невигідний і вона помре сама собою. Тепер же виявляється, що навіть рівень $40 доларів за барель вже не критичний і видобуток продовжує зростати. Технічний прогрес у провідній промисловій державі світу такий, що до 2020 року і $30 доларів за барель стане не критичним рівнем ціни. Все сказане повною мірою стосується і газу. Ось чому Трамп настільки активно займається його просуванням на європейський ринок, і Східна, якоюсь мірою і Центральна, Європа є досить зручною, зокрема і в логістичному сенсі.
Американська газова експансія поряд з фінансовою та енергетичною матиме певні політичні наслідки. У наявності бажання США не тільки заробити через витіснення конкурента з ліквідного європейського ринку, але і вдарити його в сонячне сплетіння через зменшення валютних надходжень від торгівлі енергоресурсами.
Не має особливого значення, чи обговорювалися енергетичні питання на зустрічі президентів Росії і США, чи вони обмежаться тільки Сирією і Україною. Ясно, що взаєморозуміння не буде. І варшавська зупинка Трампа це чітко показала, незалежно від того, які дифірамби після неї національному лідерові співатиме російська пропаганда.
