Надмірна спрага влади призвела до падіння ангелів; надмірна спрага знання призводить до падіння людини; але милосердя не може бути надмірним і не заподіє шкоди ні ангелу, ні людині.
Френсіс Бекон, англійський політик, державний діяч, вчений, філософ і есеїст

«Військова тривога» 2021 року

Можна припустити, що Путін буде намагатися зберегти нинішній стан напруженості аж до вересневих виборів в Думу
9 квітня, 2021 - 16:20

Володимир Путін продовжує на міжнародній арені грати роль буйного хулігана, на весь світ репетуючи: «Ох, тримайте ви друзі-товариші мене! А то я всіх поб'ю-поріжу!» І сорочку на грудях рве (сорочка стара, стара, все одно не шкода!) Всі ніби розуміють, що він блефує, але все одно лячно. Розрахунок на те, що західні партнери почнуть заспокоювати російського президента, що не на жарт розійшовся, і задобрювати його, обіцяючи послаблення щодо санкцій, і умовляючи Київ піти на поступки Москві в питанні врегулювання на Донбасі. Зараз лякати Україну і Захід від імені Путіна доручено заступнику голови адміністрації президента Дмитру Козаку, який курирує питання України і врегулювання конфлікту на Донбасі. Той заявив буквально наступне: «Я вважаю, що є вже такі оцінки, і підтримую ті оцінки, які є і всередині України, що початок бойових дій - це початок кінця України. Це самостріл, постріл собі не в ногу, а в скроню ... Сьогодні все залежить від того, який масштаб пожежі буде. Якщо там буде, як каже наш президент, влаштована Сребрениця, ми, мабуть, будемо змушені встати на захист». Йому підспівує Дмитро Пєсков: «Коли ми маємо у наших кордонів такий неспокійний регіон, як Україна, з потенціалом відновлення військових дій, звичайно ж, ми на це чутливо реагуємо».

Оскільки і Київ, і його західні партнери чудово розуміють, що українські війська не збираються вдиратися на окуповані території і, тим більше, влаштовувати там другу Сребреницю, то єдиним реальним сценарієм може стати влаштована російськими спецслужбами провокація, після якої російські війська можуть піти в наступ не тільки на Донбасі, але і по всьому периметру українських кордонів. Хоч такий сценарій і здається вкрай малоймовірним, він все одно викликає стурбованість і в Києві, і в західних столицях. Представники військових США, Канади, Великобританії, Литви та Польщі провели переговори з приводу концентрації російських військ навколо України. Вони пообіцяли навчати українських військових і підтримувати «вибудовування потенціалу» українських збройних сил. А міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау терміново відвідав Київ, щоб не тільки зміцнити стратегічне партнерство двох країн, але і донести до України позицію найбільш близьких їй держав НАТО, покликану запобігти новій війні в Донбасі.

На цьому тлі Володимир Путін і Ангела Меркель провели телефонну розмову. Заступник прес-секретаря німецького федерального уряду Ульріка Деммер повідомила, що «в розмові з Володимиром Путіним Ангела Меркель обговорювала посилення російської військової присутності навколо Східної України. Канцлер ФРН вимагала відкликати додатково перекинуті війська, щоб таким чином зняти напруження. Крім того, обговорювалися і деякі інші зовнішньополітичні питання, зокрема, Сирія, Лівія, Боснія і Герцеговина. Справу Навального також було розглянуто». У кремлівської версії розмови Навальний був присутній, але з одним важливим доповненням: «У зв'язку з виявленим Федеральним канцлером інтересом порушена ситуація з О. Навальним. З ініціативи Володимира Путіна розглянуті деякі питання, що стосуються діяльності іноземних ЗМІ та неурядових організацій в обох країнах». Ймовірно, Володимир Володимирович скаржився канцлеру на «іноземних агентів», але навряд чи зустрів розуміння.

А ось про Україну в повідомленні кремлівської прессової служби повідомлялося набагато більш детально, ніж в німецькій версії: «При обміні думками з питань врегулювання внутрішньоукраїнської кризи Президент Росії і канцлер ФРН висловили стурбованість у зв'язку з ескалацією напруженості на південному сході України. Володимир Путін звернув увагу на провокаційні дії Києва, який останнім часом цілеспрямовано загострює обстановку на лінії зіткнення. Підкреслена необхідність неухильного виконання київською владою раніше досягнутих домовленостей, перш за все по налагодженню прямого діалогу з Донецьком і Луганськом і правового оформлення особливого статусу Донбасу. Сторонам конфлікту адресований заклик до стриманості і активізації переговорного процесу з метою повної реалізації мінського «Комплексу заходів» 2015 року як безальтернативної основи врегулювання. Підтверджено настрій на подальшу тісну координацію зусиль Росії і Німеччини, в тому числі в «нормандському форматі», по лінії політрадників і міністерств закордонних справ».

Судячи з усього, Меркель насправді ні про які провокаційні дії Києва не говорила. Проте Путін позначив те, чого він домагається - визнання Києвом в тій чи іншій формі маріонеткових «ДНР» і «ЛНР» і надання їм особливого статусу в рамках Конституції України. В рамках виконання цих вимог він, очевидно, готовий припинити розпочату ним же ще в лютому військову тривогу і повернути війська до місць постійної дислокації. Але на подібні умови уряд України може піти хіба що в рамках капітуляції перед Росією. Ймовірно, і Путін це розуміє, як розуміє це і німецький канцлер. Біда в тому, що ні Україна, ні Захід не можуть запропонувати Путіну того, чого він хоче. Тому російський президент змушений продовжувати грати роль буйного хулігана і в рамках цієї ролі робить безглузді дії.

Поки що останньою з нісенітниць є спорядження до Чорного моря більше 10 артилерійських і десантних катерів і суден Каспійської військової флотилії. Оскільки Каспійське море, як це добре відомо, є найбільшим в світі озером, то судна доведеться тягти і транспортувати сушею. Все це дуже нагадує анекдот про підводний човен в степах України. А все це робиться виключно для пропагандистського галасу і створення ілюзії того, що Росія готує десант на чорноморське або азовське узбережжя України. Однак такий десант - абсолютна нісенітниця, яка не має ніякого сенсу. Якщо вже Росія вирішить всерйоз воювати з Україною, не маскуючи більше своїх військовослужбовців під удаваних «ополченців Донбасу», то в десанті на українське узбережжя не буде ніякої необхідності. Тоді результат війни набагато простіше буде спробувати вирішувати прямим ударом з півночі на Київ або наступом з території Білорусії (якщо Лукашенко дозволить).

Проведення ж десанту проти супротивника, який збирається чинити опір і має в своєму розпорядженні протикорабельні засоби і засоби ППО, - це дуже складна операція навіть для великих морських держав. У російських збройних сил немає ні досвіду проведення подібних операцій, ні необхідної для них логістики. Для Москви десант буде набагато більш витратною справою, ніж сухопутний наступ хоч на Донбасі, хоч з півночі, і при цьому цей наступ не має ніякого шансу на успіх у порівнянні з сухопутним наступом.

Як мені видається, реального нападу Росії на Україну не буде, принаймні, в цьому році. На суші військової переваги Росії над Україною далеко не достатньо для успішного бліцкригу. А в разі широкомасштабного нападу Росії на Україну, є підстави сподіватися на те, що НАТО забезпечить безпольотну зону над українською територією. Чого реально можна побоюватися, так це декількох широкомасштабних провокацій на Донбасі за участю угруповань російсько-сепаратистських військ чисельністю по 1000-2000 осіб за підтримки артилерії і танків, які спробують захопити якісь стратегічні об'єкти поблизу лінії фронту. Тільки треба пам'ятати, що подібні операції вже вчинялися російськими військами і їх союзниками в 2015-2016 роках, вже після захоплення Дебальцевого та укладення других Мінських угод, але незмінно закінчувалися невдачею.

Зараз війна з Україною непопулярна в російському суспільстві, ніякого потоку добровольців, охочих їхати воювати на Донбас, не спостерігається. Тому відволікти народ такою війною від епідемії коронавирусу і рівня життя, що падає, навряд чи вдасться, і фейки про «розіпнутих дітей Донбасу» вже не зустрічають співчутливої реакції в російському суспільстві. І тим більше народ Росії не зацікавити закликами захистити Віктора Медведчука та інших проросійських олігархів України. Але можна припустити, що Путін буде намагатися зберегти нинішній стан «військової тривоги» аж до вересневих виборів. Принаймні, пропагандистам зможуть створювати патріотичний фон для передвиборної кампанії. Але також не можна виключити, що Путін буде продовжувати «холодну війну» проти України якомога довше, з проміжками в кілька місяців, влаштовуючи «військові тривоги» у її кордонів.

Новини партнерів