Володимир Путін з людським обличчям диктатора
Російський президент любить виглядати на публіці таким собі крутим, але доступним хлопцем, якому ніщо людське не чуже. Фільм Олівера Стоуна, американського режисера досить лівих поглядів, «Інтерв'ю з Володимиром Путіним» сповна надав йому цю можливість. Незручних запитань, здатних розгнівати президента, він йому не ставив, а відповіді в жодному разі не підлягали сумніву.
Після демонстрації фільму Стоуна звинуватили в «любові до тиранів» і в «низькопоклонстві і раболіпство» перед Путіним. «Я думаю, камера не може брехати. Камера показує мову тіла, вираз очей», - виправдовується режисер, про інтерв'ю якого з Путіним мало хто сказав в Америці добре слово. Критики також нарікали, що відеоряд у фільмі підкачав, та й фактичні помилки присутні, коли, наприклад, дії американських військових в Афганістані видаються за дії російських військових у Сирії. До речі, цей відеозапис з відповідним коментарем показав Стоуну сам Путін. Режисер, щоправда, назвав це «дрібницею» і простодушно спробував переконати аудиторію, що Путін не міг збрехати, бо йому це не вигідно - адже російська авіація дійсно досягла успіхів у боротьбі з «Ісламською державою». Люди обізнані тут, мабуть, над Стоуном посміялися. З іншого боку, з'явилися й улесливі коментарі російських майстрів культури. Ось кінорежисер Юрій Кара тонко зауважив: «І хоча запитання для розмови з президентом були, звичайно, заготовлені, сам режисер весь час повторював, що це імпровізація, щоб розговорити Володимира Володимировича. І це у нього вийшло майстерно». Цікаво, як це можна було переконати Путіна, що заздалегідь заготовлені запитання - це імпровізація, якщо вочевидь сам президент запитання і відбирав?
Але все це, врешті-решт, не головне. Набагато важливіше, що саме Путін, як сказав один з британських критиків, «непроникний політик зі звичками пантери», повідав інтерв'юеру, який зазирав йому в рот. Наприклад, щодо конфлікту на Донбасі: «До того, як ці рішення (в рамках Мінських угод. - Б. С.) будуть ухвалені і виконані, поки населення цих невизнаних республік не буде в безпеці, закриття кордону означатиме лише одне - що люди будуть оточені і пізніше знищені». Цікаво, як би американці відреагували на, що сепаратисти, наприклад, підняли б заколот у Техасі проти федеральної влади, а президент Мексики б заявив, що кордон Техасу та Мексики не можна закрити, бо це призведе до загибелі тисяч людей? Тим часом через розв'язану Путіним війну на Донбасі вже загинули десятки тисяч людей. Але Стоун порахував за краще про це не згадувати, щоб не злити високопоставленого інтерв'юйованого.
Ще Володимир Володимирович злегка пококетував на тему, чому саме його Борис Єльцин зробив своїм наступником: «Я не знаю, чому Єльцин зупинив свій вибір саме на мені. Він мене запросив, сказав, що хотів би призначити мене прем'єр-міністром і хотів би, щоб я потім балотувався в президенти. Я сказав, що це дуже велика відповідальність, це повинно поміняти все життя, і я не впевнений, що я до цього готовий. Взяти на себе відповідальність у тій ситуації за Росію - це дуже непроста справа. Відверто кажучи, я ж не знав тоді, які остаточні плани у президента Єльцина. Я не знав, як довго я зможу це робити. Бо в будь-якої миті президент міг сказати: «Вільний». Думав тоді тільки про одне: куди заховати дітей». Очевидно, до цього часу ховає. Бо, повідомивши Стоуну про народження свого другого онука, називати імена онуків категорично відмовився, проявивши властиву йому твердість. А то ще не дай Бог американці або чеченці викрадуть!
А про власних дочок Путін говорив цілком милостиво: «Вони не займаються політикою, вони не займаються ніяким великим бізнесом. Вони займаються наукою, освітою. У них є своє сімейне життя, і ми зустрічаємося. Я ними пишаюся!» Щоправда, як стверджують журналісти-розслідувачі, через структури, пов'язані з дочками Путіна, проходять більш ніж солідні суми в десятки мільярдів рублів. Наприклад, та з дочок, яка відома під ім'ям Катерина Володимирівна Тихонова, очолює фонд «Національний інтелектуальний розвиток», який займається реконструкцією МДУ. Зараз цей грандіозний девелоперський проект оцінюється не менше ніж у 110 млрд руб. (1,7 млрд доларів). Але Путін, ясна річ, не в курсі. Втім, можливо, для Путіна і його друзів такий бізнес великим не вважається.
І щодо власних мільярди, про які не раз писалося і в російській, і в зарубіжній пресі, Путін вважає за краще помовкувати. Довірливого Стоуна російський президент постарався переконати в тому, що не володіє тими десятками мільярдів доларів, які йому приписують. Він також назвав "нісенітницею" домисли про нібито наявні у нього рахунки на Кіпрі, так як йому "давно б пред'явили" ці відомості. Так, пам'ятається, свого часу висували дані про офшорні рахунки друга Путіна - казково багатого віолончеліста Сергія Ролдугіна («А без меня, а без меня, не стал бы маршалом Серега», як співається у відомій пісні). Але Путін, зрозуміло, вважав за краще не згадувати про це. Загалом, я не я, й кобила, тобто мільярди, не мої.
А ще Путін, відповідаючи на запитання Стоуна, як би він повівся, опинившись разом з геєм у загальному душі на підводному човні, пожартував: «Я б вважав за краще не ходити з ним у душ. Навіщо його провокувати? Але ви ж знаєте, що я майстер спорту з дзюдо». Видно, Володимир Володимирович не сумнівається, що його чоловічі гідності абсолютно неперевершені. А подібне запитання дозволило уникнути неприємної теми заборони пропаганди гомосексуалізму в Росії. На пряме запитання інтерв'юера про відповідний закон Путін звично ухилився від істини: «Взагалі ж бо жодних обмежень немає». Ну а якщо за нетрадиційну сексуальну орієнтацію когось звільняють з роботи, то це, виходить, від лукавого?
Загалом, Путін явив себе світу у всій красі в образі впевненого у собі і звичного до лицемірства диктатора. Відволікаючи увагу публіки жартами, на серйозні політичні запитання він відповідав загальними словами, але, зрозуміло, не визнаючи за собою жодних, м'яко кажучи, помилок. А Олівер Стоун і не намагався його у чомусь звинуватити.
