Ви і вбили!
Доповідь комісії нідерландської Ради безпеки про загибель малайзійського «Боїнга» розставила всі крапки над «і» щодо технічних деталей катастрофи. Літак було збито ракетою, випущеною російським ЗРК «Бук», причому з такою боєголовкою, яка перебуває на озброєнні тільки російської армії. А випущено ракету було з території площею в 320 кв. км, причому вся ця територія того фатального дня, 17 липня 2014 року, контролювалася проросійськими сепаратистами. Тим, хто сумнівається в цьому, настійно рекомендую порівняти карту, опубліковану в голландській доповіді, з картою зони АТО на 12:00 17 липня 2014 року, оприлюднену Радою національної безпеки і оборони України ще до трагедії з «Боїнгом». Порівняння цих карт дозволяє стверджувати, що весь вказаний в доповіді 320-кілометровий ареал повністю потрапляє в межі зони, що контролювалася в той час сепаратистами. При цьому українські військові, надаючи відомості РНБО про те, де проходить лінія фронту, швидше були схильні перебільшувати зону свого контролю і в жодному разі не применшували її площу.
Найцікавіше, що у зазначений в доповіді ареал, де повинна була розташовуватися установка «Бук», повністю потрапляє ареал, з якого було проведено пуск, розрахований фахівцями концерну «Алмаз-Антей». Він якраз і виробляє «Буки». І ці ж фахівці зробили наведений у голландській доповіді висновок про те, що літак був уражений ракетою з новітньою бойовою частиною, яка перебуває на озброєнні тільки російської армії і має елементи ураження у формі метелика. Аби хоч якось дезавуювати самого себе, концерн «Алмаз-Антей» представив власну доповідь, що повністю спростовує свої ж попередні версії. Начебто стріляли з «Бука» ракетою більш старої модифікації і відповідно з БЧ ще радянського виробництва, яка є і в українській армії. І стріляли точно з території, що контролювалася в той час українськими військовими.
Щоправда, експеримент концерну «Алмаз-Антей» вийшов якийсь аж надто дивний. На землі поряд із нерухомим літаком (не «Боїнгом») висадили в повітря нерухому ж ракету (не тієї модифікації). Тоді як у реальності все це відбувалося на висоті 10 км і літак, і ракета зближувалися один з одним на зустрічних курсах і на вельми пристойних швидкостях. І за таку халтуру «Алмаз-Антей» ще збирається вимагати 10 млн рублів у міжнародних судах! Жартівники, однак!
Насправді, хоча голландська комісія прямо і не назвала винуватців катастрофи, оскільки це не входило в її повноваження, точно встановлені нею факти змушують прийти до однозначного висновку: раз стріляли з території, підконтрольної проросійським силам, і боєголовкою, яка є тільки в Росії, значить, пуск здійснив або російський кадровий розрахунок, або розрахунок, спішно підготовлений російськими фахівцями з числа сепаратистів. Але останній варіант виглядає абсолютно неймовірним. Для підготовки екіпажу «Бук» потрібні місяці, а перекидання установки «Бук» на Донбас, так само як і подальше введення туди російських військ, явно здійснювалося у терміновому порядку. Головне ж, навчати поводженню з настільки небезпечною в терористичному відношенні зброєю будь-кого зі складу того сепаратистського наброду, який зараз воює на південному сході України, і тим більше давати в руки таким людям подібну зброю навіть у Кремлі не ризикнуть. Крім того, треба мати на увазі, що установка «Бук», з якої було здійснено фатальний пуск, одразу ж після трагедії повернулася до Росії і, мабуть, зі своїм штатним екіпажем.
Голландський міністр закордонних справ має рацію, коли заявляє: «Створюється враження, що російська сторона... більше зацікавлена в тому, аби напустити туману». А коли у відповідь російське МЗС стверджує, що Росія більше, ніж хтось інший зацікавлена в розслідуванні загибелі «Боїнга», це дуже нагадує ситуацію, коли на злодієві шапка горить. Ведуча «Эха Москвы» Ксенія Ларіна переконана: «Ну, ми ж бо викрутимося у будь-якому разі, ви ж прекрасно розумієте». У цьому можна не сумніватися. Тут вона має рацію.
А ось російські експерти і публіцисти, які навіть мають цілком ліберальну репутацію, побоюються робити остаточні висновки, ймовірно, аби не уславитися ворогами Російської держави. Військовий експерт Олександр Гольц в інтерв’ю «Эху Москвы» на питання про те, як він думає, хто ж усе-таки збив «Боїнг», відповів ухильно: «Є багато непрямих свідчень, що швидше це справа рук ополченців... — ви запитали мою думку, — інше питання, що, по-моєму, свідчення цього злочину зіпсовані настільки — я маю на увазі матеріальні докази, що завжди буде можливість відбитися від звинувачень у цьому. На жаль».
Але ж насправді ті висновки, які містяться в доповіді комісії голландської Ради безпеки, це не непрямі докази, а як там не є найпряміші. Так, вони не вказують на конкретних осіб, які збили «Боїнг», не дозволяють назвати їх поіменно. Але вони дозволяють чітко й однозначно окреслити коло осіб, серед яких є винуватці злочину. І в цьому колі для українських військових не залишається місця. Залишаються тільки ополченці-сепаратисти і російські військові. І голландську Раду безпеки важко запідозрити в русофобії та українофільстві. Навпаки, для балансу вона у своїй доповіді також звинуватила Україну в тому, що вона вчасно не закрила небо над Донбасом для польотів цивільної авіації. Це, до речі, створює ґрунт для позовів родичів жертв катастрофи до України в міжнародних судах. Але в будь-якому разі ця помилка української влади (а вона просто не вірила, що Росія зважиться розмістити «Буки» на Донбасі, як не вірила до останнього, що Росія зважиться ввести туди свої регулярні війська) несумірна зі злочином тих, хто збив «Боїнг» і хто відправив «Бук» на окуповану територію України.
А ось іще один ведучий «Эха», історик Микола Сванідзе, який теж має стійку ліберальну репутацію, стверджує: «Тепер залишилося сказати, чий це був «Бук», з чиєї території. Бо там же абсолютна черезполосиця, як під час громадянської війни, повна черезполосиця. Червоні, білі, зелені — хто там був цієї миті? Проте це можна встановити. І я думаю, що це буде встановлено». Тут історик лукавить. Жодної черезполосиці в ареалі можливого перебування «Бука» не було. В тому сенсі, що «білих», тобто українських військових, там точно не було. Що сили сепаратистів були, та й зараз, попри всі «чищення», залишаються вельми неоднорідними, в цьому сумнівів немає. 17 липня 2014 року там діяли і козаки, й окремі банди, непідконтрольні Стрєлкову — Гіркіну. Проте ні козакам, ні «зеленим» бандитам ніхто б «Бук» надавати не став. Та й гіркінські шахтарі й трактористи з настільки складною технікою вправлятися не вміли.
Напевне розрахунок «Буку» був із кадрів російської армії. Ось тільки підготовлений він був вельми погано. Адже командир розрахунку не зміг відрізнити цивільний пасажирський літак від військово-транспортного. Тим часом, хоч трохи підготовлений офіцер ППО розрізняє їх елементарно — за різною швидкістю польоту. Пасажирський літак летить зі значно більшою швидкістю, ніж військово-транспортний. Бо для пасажирського борту швидкість має велике значення. Адже пасажири зацікавлені в тому, аби потрапити в пункт призначення якнайшвидше. А ось при проектуванні військово-транспортного борту пріоритети інші. Швидкість для нього на другому місці, оскільки від винищувачів, а тим більше від ракет ППО він піти все одно не в змозі. Тут безпека досягається винищувальним супроводом і таким прокладенням маршруту польоту, аби він не перебував у зоні дії ворожих засобів ППО. Набагато важливіші для військово-транспортного літака вантажопідйомність і дальність польоту, і задля цього жертвують швидкістю. А те, що російський офіцер не зміг за показником швидкості відрізнити пасажирський літак від військово-транспортного, свідчить про грубу помилку, що призвела до трагедії.
Але злочин тут (якщо винести за дужки сам факт перебування російських військових на території України, їхню участь у бойових діях і всі наслідки, що витікають із цього) — лише вбивство з необережності, унаслідок помилки, нехай і 298 осіб, і за це не дають ні довічного, ні скільки-небудь тривалого терміну ув’язнення. Російському командуванню ім’я цього офіцера, так само як і інших членів розрахунку «Бука», напевне відомо. На місці Володимира Путіна як верховного головнокомандуючого я б цього офіцера посадив на декілька років, нехай навіть не визнаючи публічно російську відповідальність за загибель «Боїнга». І не для того, щоб покарати мимовільного вбивцю, але хоча б для того, щоб інші російські офіцери вивчали матчастину і подібних помилок у майбутньому не допускали. Інші члени розрахунку не винні. Вони тільки виконували наказ, не відаючи про те, що скоюють злочин, і до останнього моменту були впевнені, що стріляють по військовому, а не по цивільному літаку. Але, боюся, зараз усі зусилля спрямовано на те, аби не посадити, а якомога надійніше заховати екіпаж злощасного «Бука». Не здивуюся, якщо колись з’ясується, що він продовжує службу десь у тайговій глушині.
Що ж далі? Доповідь комісії голландської Ради безпеки про технічні аспекти загибелі «Боїнга» залишила Кремлю дуже вузьке поле для маневру щодо версій причин катастрофи. Власне, тепер можна спробувати висунути тільки дві версії, альтернативні тій, яка міститься в голландській доповіді. Оскільки на Донбасі немає суцільної лінії фронту, можна спробувати переконати міжнародну слідчу групу і світову громадську думку в тому, що 17 липня минулого року на територію, контрольовану ополченцями, якимись невідомими манівцями заїхав український «Бук» з українським же екіпажем. А до цього українські спецслужби викрали в Росії новітню боєголовку, якою вищезгаданий «Бук» і палив по «Боїнгу» в провокаційних цілях, аби звинуватити в трагедії Росію і ополченців.
Варіант: боєголовку не викрадали, а потім, коли тіла жертв авіакатастрофи були доставлені на підконтрольну Україні територію, вистрілили впритул у декілька тіл елементами ураження у формі метелика з російської боєголовки, які сподобились десь дістати. Причому вистрілили дуже акуратно — саме в членів екіпажу, які перебували в пілотській кабіні (коли ж упізнати ж бо встигли!). Друга версія — це що на Донбас 17 липня 2014 року висадилися інопланетяни з установкою ППО, що точно копіює російський «Бук», вистрілили по «Боїнгу» і негайно відлетіли назад, чи то на Марс, чи то взагалі в іншу галактику. Ну, марсіанську версію навряд чи зважаться висунути (хоча, звичайно, у прокремлівських експертів і публіцистів фантазія воістину безмежна). А ось версію про «український слід» на підконтрольній сепаратистам території, напевно, постараються обґрунтувати, хоча мірою відповідності дійсності вона не відрізняється від марсіанської. Хто б з українських командирів відправив би до «Бука» в серці окупованої території? Аби його захопили?
Думаю, незабаром таку версію озвучать деякі специфічні експерти, зокрема з концерну «Алмаз-Антей». Мабуть, і якісь свідки знайдуться, тільки хто ж їм повірить, якщо вони раптом з’являться через півтора року після трагедії. І російська сторона вже стільки разів міняла версії катастрофи в небі над Донбасом, що сама в них заплуталася. Одного разу збрехавши, хто тобі повірить? А тепер, після оприлюднення голландської доповіді, у невинність Росії і ополченців продовжують вірити тільки найбільш уперті прибічники Путіна, для яких факти не мають значення.
Міжнародна слідча група, що визначає винуватців загибелі «Боїнга», зобов’язана керуватися висновками комісії голландського Радбезу. Але тут може втрутитися політика. Багато хто боїться звинувачувати у злочині другу за потужністю ядерну державу, побоюючись нової «холодної війни». Й українські представники у слідчій групі повинні домагатися, аби вона зробила однозначний висновок про винуватість Росії і сепаратистів, навіть якщо конкретних винуватців зараз встановити неможливо (для цього потрібна зміна політичного режиму в Росії).
Борис СОКОЛОВ, публіцист, Москва, спеціально для «Дня»
