Яка дорога веде до храму в Єкатеринбурзі
У сьогоднішній Росії не вгадаєш, у якому місті виникне черговий спалах народного гніву. Цього разу спалахнуло в Єкатеринбурзі, який разом зі Свердловською областю свого часу називали «єльцинським доменом». Епоха зараз інша, але демократичні традиції в Єкатеринбурзі збереглися більшою мірою, ніж у багатьох інших російських містах і регіонах. Недарма мером Єкатеринбурга до недавнього часу був позасистемний опозиціонер Євген Ройзман. Цього разу приводом для протестних виступів стало будівництво храму Святої Катерини на місці міського скверу. Городяни захищають сквер, вказуючи, що це - один з небагатьох скверів, що ще зберігся в центрі міста. А для собору цілком можна підібрати інше місце, зокрема і на невпорядкованих єкатеринбурзьких околицях. У центрі Єкатеринбурга є вже три великих православних храми. Куди ще четвертий? А на околиці новий храм дійсно міг би стати своєрідним осередком цивілізації і каталізатором здійснення проектів із благоустрою навколишньої території. Заодно і число прихожан у місті могло помітно зрости.
Але нинішня Російська православна церква в особі патріарха, митрополитів і єпископів стурбована не залученням пастви і служінням в її інтересах. Патріарх Кирило і його друзі хочуть мати якомога більше власності у вигляді великих і красивих храмів і монастирів, причому бажано, щоб вони розташовувалися в найпрестижніших місцях у центрі міста. Реальна наповнюваність храму прихожанами нікого не хвилює. РПЦ звикла, що світська влада, як правило, задовольняє всі її побажання. Так сталося і з собором Святої Катерини. І губернатор, і міська влада оперативно підписали документи, що дозволяють будівництво. А місцеві законодавчі збори збиралися на наступному засіданні вивести частину скверу зі статусу території, що охороняється, щоб легалізувати будівництво храму.
Єдиний аргумент у прихильників будівництва храму Святої Катерини міг полягати в тому, що саме на місці міського скверу біля Театру Драми стояв історичний Катерининський гірський собор, зведений у 1723 році у зв'язку з заснуванням Єкатеринбурга і знесений більшовиками в 1930 році. Але насправді цей храм розташовувався зовсім в іншому місці - там, де міститься нинішня площа Праці, що утворилася на місці підірваного собору. Там у 1991 році поставили пам'ятний хрест, а в 1998 році звели кам'яну каплицю. У 2010 році влада Єкатеринбурга і місцева єпархія збиралися відновити храм на його історичному місці на площі Праці. Але, зіткнувшись із рішучою опозицією місцевих жителів (там теж розбитий сквер із фонтаном), відступили і вирішили будувати храм у районі Мельковської стрілки Міського ставка на насипному острові. Це теж зустріло опір громадськості, зокрема через непомірну вартість проекту, і тоді майданчиком для будівництва був, нарешті, обраний сквер на Жовтневій площі на набережній річки Ісеть, біля Театру Драми. Очевидно, для РПЦ де саме будувати храм - справа десята. Аби в центрі міста.
Єдиний компроміс, на який готова піти єпархія, - це розбити два нових сквери в центрі міста замість того, що доведеться знищити при будівництві храму. Але захисників скверу такий компроміс, озвучений губернатором, не влаштовує. Характерно, що основними спонсорами будівництва храму, який має бути зведений до 300-річчя Єкатеринбурга, виступили Уральська гірничо-металургійна компанія (УГМК) і Російська мідна компанія (РМК). Характерно, що в розгоні супротивників будівництва в перший день протестів брали участь бійці «Академії єдиноборств РМК», а також ПОПа, що охороняє будівництво, яке теж утримують спонсори з не дуже прозорим минулим, в той час як поліція мовчки спостерігала за побоїщем. Це дало підставу захисникам скверу говорити про зрощування РПЦ, криміналу і влади. І дійсно, на другий день протестів, коли захисників скверу стало в кілька разів більше, в бій пішов ОМОН. На третій день, коли на захист скверу вийшли вже тисячі осіб, почалися масові затримання. Але і це не погасило протест.
І ось тоді влада по-справжньому злякалася. Потенціал для соціального протесту величезний. І не тільки в Єкатеринбурзі, а й по всій країні. Даси слабину в столиці Уралу, дивись, в інших регіонах теж піднімуться люди на боротьбу за свої права. І тоді ніяких ОМОНів та росгвардій не вистачить. І влада зробила вигляд, що відступилася. У ситуацію втрутився сам президент Путін. Виступаючи на медіафорумі під пишномовною назвою «Правда і справедливість», він заявив: «Це ваша суто регіональна історія. Зазвичай люди просять, щоб храм збудували. А тут хтось заперечує. Але всі мають право на власну думку, і якщо йдеться про жителів цього мікрорайону, то, безумовно, потрібно цю думку врахувати. Якщо йдеться не про записних активістів із Москви, які приїхали, щоб пошуміти або себе попіарити, а якщо йдеться про місцевих жителів, то, звичайно, це не можна не враховувати».
Ім'я Навального Володимир Володимирович, як завжди, не вимовив. Далі були чергові слова про те, що храм «повинен об'єднувати людей, а не роз'єднувати», тому з обох сторін потрібні кроки до того, щоб розв’язати це питання в інтересах «усіх людей, які там реально проживають». А потім Путін запропонував прислухатися до думки народу, що для нього не зовсім звичайно: «Є простий спосіб - провести опитування. І меншість має підкоритися більшості». Слово «референдум» щодо Росії Путін категорично не сприймає. Ось якщо йдеться про Крим та інші території, які Росія збирається захопити, тоді - інша справа. Тільки референдум повинен проходити під контролем обмеженого контингенту російських військ і з заздалегідь передбаченим результатом.
Російський президент упевнений, що противники будівництва храму на місці скверу - це явна меншість. І, спритно перекручуючи, звинувачує протестувальників у тому, що вони взагалі проти побудови храму. Але насправді це далеко не так. Серед захисників скверу атеїстів або, скажімо, мусульман - зовсім не більшість. І протест проти будівництва храму - це насамперед протест проти влади, яка ухвалює рішення, не рахуючись ыз думкою людей і навіть не цікавлячись нею.
Опитування в Єкатеринбурзі збирається проводити цілком лояльний до влади ВЦВГД, який при необхідності видасть той результат, який влаштує Кремль. На час проведення опитування - два тижні мер Єкатеринбурга оголосив про призупинення будівництва храму. Розрахунок влади ясний. За два тижні протест спаде, а потім можна буде оголосити, що більшість - за будівництво храму на місці скверу, і відновити будівництво. Але тут є ризик: а що, якщо протест не спаде, а навпаки, посилиться? Тоді як бути? Насправді оптимальним рішенням для влади було б без будь-якого опитування оголосити, що будівництво храму Святої Катерини переноситься на околицю міста, і в найкоротший термін знайти місце, що влаштує всі сторони. Але для Путіна це стало б поступкою протестувальникам, і він боїться створювати прецедент. Очевидно, в найближчі тижні ми, так чи інакше, будемо спостерігати розв'язку конфлікту навколо храму в Єкатеринбурзі. Але найнебезпечніше для влади, якщо за цей час аналогічні за розмахом протестні виступи виникнуть в інших містах.
