Запасна обойма
У знакових персонажів при/у владі різні функції. Одні - вірні пси, їхнє завдання - гавкати і гнати ворога до блювоти і жовтої піни на губах. З ними все більш-менш зрозуміло. Але є на другому краї оборони й інша когорта або обойма, в яку з тих чи інших причин мобілізовані і покликані системні ліберали. І за сценарієм Держтелерадіо намагаються вони не виходити за межі призначеної ролі, тобто не перетворюватися на ланцюгових псів. Навіщо вони владі, теж зрозуміло: вони можуть демонструвати стороннім і внутрішнім спостерігачам помилковий плюралізм і настільки ж уявну складність (а складність і є, загалом, синонім свободи). Якщо є різниця в думках, значить, немає авторитаризму, на якому наполягають критики путінського режиму.
Це цілком стійка конструкція: владі вистачає ланцюгових псів серед депутатів і журналістів, вона береже свою запасну обойму, розуміючи, що ілюзорна складність цінніша, ніж густий і одноманітний гавкіт церберів. Серед останніх немає відбою: охочих погавкати на Місяць, хоч греблю гати, тут є і одноразові і багатофункціональні фахівці з гавкоту, а ось для системного ліберала важлива репутація, і псувати їм карму не входить в рутинне завдання собаківників з Кремля.
Тим більше цікаво, що за останній тиждень відразу кілька знакових фігур серед системних лібералів відзначилися небезпечним для їхньої репутації гавкотом. Спочатку рудий Чубайс заговорив про цінності православ'я і націоналізму (головні ідеологічні кручі путінського режиму). Мовляв, не врахували перші ліберали гайдарівського призову значення націоналізму. Вважали це неможливим і огидним, в той час як Європа й Америка відбілили цього чорного кобеля до білого, перетворили на цілком легітимного бойового собаку, якого можна і людям показати, і на службу в буді влаштувати. Зрозуміло, що киває рудий на Трампа, угорського Орбана, Берлусконі, який пішов на спочинок, лідерів Австрії і опозицію, що рветься до влади в Німеччині. У них вийшло схрестити бульдога з носорогом, а ми про таку селекційну роботу не замислювалися, що погано.
Потім Ремчуков у своїй особливій думці на «Эхе» прогавкав про тих, хто плоть від плоті росіянин, як Путін, і хто небезпечний анархіст і лівак, як Навальний, чужий для російської людини персонаж. Перш ніж відзначитися переливчастим гавкотом, Ремчуков, досвідчений системний ліберал, довго займався розчищенням майданчика для демонстрації своїх здібностей і говорив про те, який він щасливий і розумний дресирувальник: виховав дітей, з якими немає проблем, і це попри те, що діти росли за всіх хвилювань нашої гучної епохи (забувши згадати про демпфер у вигляді фінансового фундаменту, на який славні дітлахи могли спиратися, поки за вікном вирує негода). Хоча докази того, що діти виросли благополучними, у Ремчукова прозвучали дивні: мовляв, не пробували навіть спиртного до 31-го року, коли пригубив нещасний отрок шампанського й одразу ж скривився: фу, гидота яка.
Думаю, більш забобонні батьки могли б перебити власника газет і пароплавів: сплюнь, ідіоте, через ліве плече: немає у виховання початку, немає у виховання кінця. Що мені сказати про життя, що виявилося довгим: таким довгим, що від тюрми та інших нещасть не зарікайся. Але наче й не про виховання сперечаємося, а про розчохляння повідків, намордників та нашийників. А Ремчуков виразно прогавкав за збірну бійцівських і сторожових збірного оркестру Кремля.
Главу ВТБ Костіна назвати лібералом, хоч системним, хоч кишеньковим, - важко. Хіба що він з тієї ж команди славних наших економістів і фінансистів, що з усіма системними дружили і мед-пиво пили, але іноді і він встає до лав системних, щоб порадувати начальство виправкою і готовністю служити та й прислуговувати нетошно при нагоді, що тут скажеш. І ось відрядили його, як справжнього системного, у Давос, і там він з трибуни прогавкав про те, що західні санкції, економічні та інші, спрямовані проти російського суспільства собаківників, якому тільки ці санкції і заважають рости і цвісти, як сто квітів. Зрозуміло, що це не так, що суспільство тихо сопе у дві дірочки, притиснуте до настилу подвійним нельсоном і жорстоким, гострим нашийником, який напнула на нього держава. І мета санкцій прямо протилежна: ослабити державу і разом з тим її жорстку хватку, яка душить (якщо вже не придушила) нещасне суспільство, і так не надто щоб вільне, а тут і зовсім одні хрипи, слина і стогони.
Але найцікавіший гавкіт продемонстрував головний редактор «Эха Кремля» Венедиктов: я про ту перепалку, яку влаштувала його креатура Карина Орлова з Ілларіоновим і Піонтковським. Треба сказати, що Венедиктов - досвідчений системний дресирувальник, і його позиція (як і вміння балансувати) нагадує Вознесенського і Євтушенка в кращу пору минулої епохи. Головний продукт: вже знайома нам уявна складність, найцінніша річ на ринку системних послуг. Тобто тільки-но його хапають за руку за допомогу режиму, як одразу ж з-за пазухи з'являється третя рука, яка сипле невтомно корм у годівницю і поїлку лібералів на прив'язі, слухачів «Эха». І гавкіт застряє в горлі. Тільки-но ніби відмазував режим, а ось уже несе його з розмахом і сміливістю Євтушенка, який знав, що зрозуміють його собаківники всієї Русі і околиць.
Так само і тут: нашептали Венедіктову десь (на Луб'янці або біля Спаської башти), що Ілларіонов з Піонтковським (та й третього навіщось запросили) просувають у Вашингтоні до опали тих олігархів, яких правильно внести у найважливіший Кремлівський список, що буде оприлюднений вже у понеділок, 29 січня. Точніше, не список, а систему відбору персон з найбільш хрипким гавкотом або, навпаки, глухим гарчанням, яким наші чотириногі друзі зазвичай відповідають на ласку господаря. І ось, щоб дискредитувати цю шпаргалку-алгоритм, нашептав Венедиктов Карині Орловій, на кого треба погавкати, і прогавкала ця левретка те, що лікар прописав. Саму Орлову можна охарактеризувати як людину зелену і наївну, захоплену і нетерплячу, цілком можливо, що її кокетливий гавкіт був цілком щирим, а участь у комбінації, що називається, сліпою.
Але і вона щось відчула і, коли стало гаряче, сама зізналася, що інфу їй злив Венедиктов і він же попросив про гавкіт у потрібному місці і в потрібний час. Так, гарячність, так, гавкіт по нотах, але у дівчаток з короткою шерстю до року таке буває, про це ще Блок писав, що плутають вони у своєму гавкоті при місяці Господа з «господином», але це помилка, яку можна пробачити, хоч вона і системна.
Нам же залишається замислитися над питанням: що означає це розчохляння системних лібералів, настільки яскраве і відверте? Патрони скінчилися, знадобилася запасна обойма? Чи це виїзна сесія собаківників-селекціонерів, щоб продемонструвати, що ми не тільки декоративні породи виводимо, але, якщо батьківщина в небезпеці, значить, всім іти на фронт. Так, батьківщина в небезпеці, «Лебедине озеро» звучить з грубо збитої буди від сортиру наліво? Їм, у клубі собаківників, видніше. Гавкіт переривчастий, сиплий з елементами плачу і виття, але тривога може бути і помилковою, у селекціонерів багато прийомів створення уявного місяця. Хоча - симптом, Джиме, симптом, друже.
