«Зарыт он без почестей бранных...»
або Про долю «вагнеровців» у Сирії
Російська влада досі не визначилася, як реагувати на катастрофу, що спіткала ПВК Вагнера в Сирії 7 і 8 лютого. Спочатку спробували перейменувати «вагнеровців» на сирійських ополченців, нібито не узгодили свої дії на лівому березі Євфрату з російським командуванням. Але дуже скоро стало зрозуміло, що замовчати катастрофу не вдасться. Стрєлков-Гіркін і його соратники підняли тривогу щодо того, що «правильних пацанів злили проклятим піндосам». А всі найбільші російські військові госпіталі відразу виявилися забитими пораненими з Сирії.
Те, що мислилося як легка військова прогулянка, перетворилася на криваву баню, що змушує згадати про найбільші битви Другої світової війни. Тому поступово в публікаціях російських новинних сайтів і агентств почали з'являтися дані з посиланням на різного роду козацьких отаманів і подібну їм публіку, про загибель у Сирії одного, двох, трьох, чотирьох росіян. І ще чомусь пройшла публікація про 45 поранених сирійських ополченців. При цьому всі співрозмовники запевняли, ніби первинні американські дані про 100 загиблих у результаті американських атак на колону з бронетехнікою значно перебільшені і що насправді в ті фатальні лютневі дні загинуло від 10 до 15 російських добровольців. Російське МЗС відважно визнало загибель у Сирії аж 5-ти росіян, але при цьому підкреслив, що вони жодним чином не були пов'язані зі збройними силами Росії.
І ще солідні російські ЗМІ критикували західні медіа, які нібито і почали першими поширювати перебільшені відомості про російських втрати. Вибачте, але першим такого роду інформацію почав поширювати такий відомий персонаж, як Стрєлков-Гіркін і особи, з ним пов'язані. А вони до західних ЗМІ вже точно жодного відношення не мають. І, нарешті, тільки 16 лютого російські електронні ЗМІ розтиражували повідомлення Reuters про приблизно 100 убитих і 200 поранених росіян у результаті американських ударів у Сирії.
Але на той час тільки підтверджене число загиблих бійців ПВК, за даними близького до Гіркіна Михайла Полинкова, який розмовляв з уцілілими «вагнеровцями», склало 334 особи, що в три з гаком рази більше за втрати, наведені Reuters. Це – не рахуючи втрат бронегрупи і спецназу Міністерства оборони, а також можливих втрат при подальшій ліквідації плацдарму на лівому березі Євфрату. Спецназівців могло бути 50-100 чоловік. «Вагнеровців» тільки в складі трьох штурмових загонів (один загін складався з тих, хто воював на Донбасі) налічувалося 1050 чоловік, не беручи до уваги артдивізіону і бронегрупи з дюжиною танків.
Сирійські військові, за словами «вагнеровців», у складі колони теж були присутні, але їх було дуже мало. Можливо, вони грали роль провідників і перекладачів. Таке угруповання для Сирії – приблизно як зосередження військ для Сталінградської або Курської битви під час Другої світової війни.
Відразу скажу, що версія щодо того, що російське командування навмисне підставило «вагнеровців» під американські снаряди, бомби і ракети, чи не здається мені переконливою. Таке могло статися лише в тому випадку, якщо б Путін вирішив згорнути сирійську операцію і піти з Сирії. Тоді теоретично від бійців ПВК могли спробувати позбутися, щоб не допустити повернення в Росію великої кількості людей, які звикли воювати і не дуже лояльних до чинного в Росії політичного режиму. Та й таке припущення не видається мені вірогідним. Зрештою, всі небезпеки, пов'язані з авантюризмом «вагнеровців», з лишком компенсуються тією користю, яку вони приносять Кремлю як знаряддя для ведення гібридних воєн. У крайньому випадку, завжди можна було підшукати для ПВК відповідну війну, щоб не змушувати бійців Вагнера нудитися без діла в Росії.
Тому, на мій погляд, мова може йти тільки про погано сплановану і проведену російську військову операцію. Чому не було прикриття з повітря, яке начебто обіцяли «вагнеровцям», досить легко пояснити. Російські літаки, що базуються на Хмеймім, можуть діяти на лівобережжі Євфрату тільки на межі свого радіусу. Базувати їх на аеродром Дейр-ез-Зор побоюються з міркувань безпеки. До того ж російські льотчики звичайно не дуже впевнено почувають себе в нічних польотах, а за Євфратом велика ймовірність бути збитими американськими винищувачами і наземними засобами ППО. А ПЗРК «вагнеровцям» не дали, щоб вони часом не збили американський літак або вертоліт.
Втім, у реальних обставинах бою 7 лютого ПЗРК ПВК навряд чи врятували б. Американці повністю контролювали рух колони і якби помітили в ній ПЗРК, саме по цих комплексах завдали б свого першого удару. Весь розрахунок російські стратеги робили на раптовість нічної атаки і на російський «авось». Видно, російське командування в Сирії не сприймало всерйоз американські заяви про близьке до 100-процентного відстеження всіх переміщень і переговорів і чомусь вірило, що «вагнеровську» колону американці і їх курдські союзники не помітять. Натомість американці, відстежуючи ефір, прекрасно знали, що перед ними – росіяни. А коли російське командування запевнило, що росіян у колоні немає, військовослужбовці США з легким серцем почали гамселити по колоні не по-дитячому. На нема і суду нема. І в результаті маємо те, що маємо.
Тут інтернет-видання «Фонтанка.ру» опублікувало текст договору, який підписують бійці і командири ПВК Вагнер. З нього стає зрозуміло, що вивезенням 200-х в Росію ПВК не займається, очевидно, з міркувань конспірації. Отож, доля загиблого «вагнеровця» в Сирії – як у відомому лермонтовському вірші: «Зарыт он без почестей бранных врагами в сыпучий песок...». Натомість сім’ям загиблих ПВК зобов'язується виплатити по 3 млн рублів. Отже, за достовірно встановленим мінімальним числом загиблих 7 і в ніч на 8 лютого сім'ям належить 1 млрд рублів. А якщо взяти максимальну оцінку в 644 вбитих, то платити доведеться 1,9 млрд рублів. Зрозуміло, що жоден кремлівський кухар такі суми не потягне. І це ще без урахування виплат пораненим, яким обіцяють від 50 до 300 тисяч рублів.
Тепер ПВК Вагнера напевно припинить свою діяльність у Сирії мінімум на півроку, а можливо – і назавжди. Найближчим часом навряд чи знайдуться охочі лізти під американські бомби і снаряди. І російське угруповання в Сирії залишиться без піхоти. Тому Кремлю доведеться або обмежувати масштаб сирійської операції, або посилати туди додаткові частини і підрозділи регулярних військ.
