Нація без державности є покалічений людський колективний організм.
Володимир Винниченко, український прозаїк, драматург, політичний і державний діяч. Перший голова Директорії УНР

Звідки «Iскандери»?

Росія дедалі більше стає на бік Вірменії
6 травня, 2021 - 19:30

На тлі проблем з діями російських шпигунів і диверсантів у Чехії та Болгарії Росія разом з Вірменією вляпалися в черговий скандал.

У листопаді минулого року була підписана угода між Азербайджаном, Вірменією та Росією про завершення війни за Нагорний Карабах. Уже тоді було зрозуміло, що так звана миротворча операція російських військ у регіоні послужить максимальному девальвуванню успіхів Баку і подальшому прикриттю зволікань Єревана у реалізації пунктів угоди. Зокрема, розблокуванню доступу Азербайджану до сухопутного сполучення з Нахічеванню і будівництву необхідної сучасної транспортної інфраструктури.

Вірменія ще в радянські часи всіляко опиралася будівництву шосейних доріг з Азербайджану до Нахічевані й тепер це робить з не меншим завзяттям.

Треба думати, що підписуючи угоду в листопаді минулого року, у Баку усвідомлювали можливу ??деструктивну роль Росії у його реалізації й узагалі в регіоні, але дійсність перевершила всі очікування.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв на відкритті Парку військових трофеїв торкнувся питання про уламки ракети комплексу «Іскандер-М», знайдені поблизу міста Шуша в Карабасі.

Ще в період війни азербайджанські військові стверджували, що з боку Вірменії були обстріли їхніх позицій цим комплексом. Пізніше прем’єр-міністр Нікол Пашинян навіть поскаржився на низьку ефективність «Іскандерів», але дуже швидко під тиском Москви сказав, що його ввели в оману і як справжній господар своїх слів узяв їх назад. Начебто комплекси ефективні.

У Москві на запит з Баку відповіли, що ніяких пусків «Іскандерів» не було. Звідки тоді Пашинян знає, що вони ефективні, якщо їх не використали. Чи все-таки пуски були?

І ось тепер президент Алієв в інтерв’ю Азербайджанському телебаченню досить докладно зупинився на цій проблемі. На головне запитання, як такі ракети опинилися у Вірменії, відповіді не отримав.

Недивним є обурення азербайджанського президента. Наявність ракет не викликає сумнівів. «Тут два шляхи: або контрабандним шляхом, або в порушення міжнародних норм і правил, тому що у вірменській армії можуть бути тільки «Іскандери-Е», тобто експортний варіант. Між ними велика різниця. Дальність польоту ракет «Іскандер-Е» становить 280 кілометрів. «Іскандер-М» — ракети більшої дальності. Дальність тут становить 500 кілометрів. Тобто у вірменській армії не могло бути ракет «Іскандер-М... Ці ракетні системи або були передані Вірменії, або ж незаконним шляхом викрадені і вивезені з Росії».

Цілком можливо, що комплекси «Іскандер-М» були постачені до Вірменії таємно, хоча навіщо це було робити, пояснити простою логікою неможливо. Зважаючи на особливості театру військових дій параметрів комплексів «Іскандер-Е» було цілком достатньо. Усе тоді було б офіційно і зрозуміло.

Є інше пояснення. У Єревані дуже болісно ставилися до постачанб російської зброї до Азербайджану. Якщо Вірменії вона передавалася практично безкоштовно, Баку все оплачував твердими грошима. Для того, щоб вірменські політики і військові не дуже нервували у Москві вирішили постачати їм комплекси «Іскандер-М». Адже в можливу й звитяжну війну Азербайджану за Нагірний Карабах ні в Кремлі, ні вірменське керівництво не вірили.

Про можливу контрабанду зброї президент Алієв теж розповів в інтерв’ю досить докладно. «Ми точно знаємо, що один вірменський торговець зброєю Давид Галустян, сидячи в Росії, незаконним шляхом придбав на російських військових заводах озброєння і відправив його пасажирськими літаками. Вартість цієї зброї оплатили діючі в Росії вірменські олігархи — Абрамян, Карапетян... Ми також повідомили російській стороні, що Давид Галустян є бізнес-партнером колишнього міністра оборони Вірменії Тонояна. Вони робили це також для отримання незаконного прибутку. Не випадково після гіркої поразки міністр оборони Вірменії, який погрожував Азербайджану новою війною, був знятий з посади. Один з його бізнес-партнерів Давид Галустян був заарештований. У Вірменії зараз триває слідство. Якщо воно вестиметься справедливо, то всі зазначені мною факти будуть виявлені. У нас є факти. Якщо знадобиться, ми готові їх розкрити... Тобто ми знаємо багато. Просто ми оприлюднимо деякі речі в потрібний час і потрібний момент... Тому вважаю, що всі партнери повинні бути щирими з нами. Тому що щирість і дружба мають бути взаємними».

Зрозуміло, що азербайджанський лідер виражається дипломатичною мовою, але тонкий натяк на товсті обставини він зробив, і адресат перебуває не в Єревані, а далеко на півночі.

У зв’язку з цим як не згадати досить смішні пасажі російського президента Володимира Путіна, що на окупований Донбас зброя надходить від зацікавлених організацій, а офіційна Росія начебто нічого про це не знає. Пусків «Іскандера-М» у Москві не зафіксували, а як уламки їхньої ракети опинилися біля Шуші не знають.

Усі ці російсько-вірменські ігри навколо ракети мають цілком зрозуміле політичне наповнення.

Як зазначалося, Вірменія фактично саботує виконання угоди від 9 листопада минулого року, зокрема щодо Зангезурського коридору зв’язку з Нахічеванню. Схоже, що у Баку починає уриватися терпець.

У своєму інтерв’ю президент Алієв чітко окреслив варіанти розв’язання проблеми. «Створення Зангезурського коридору повністю відповідає нашим національним, історичним і майбутнім інтересам. Ми реалізуємо Зангезурський коридор, хоче того Вірменія чи ні. Якщо захоче, буде легше вирішити це питання, якщо не захоче, вирішимо силою. Як я говорив це до війни, у період війни, нехай покинуть наші землі добровільно чи ми зробимо це силою. Так і сталося. Доля Зангезурського коридору буде такою самою».

У Москві серйозно занепокоїлися. Міністр закордонних справ Сергій Лавров їздив у три країни Південного Кавказу і треба думати, що отримав у Баку вичерпну інформацію про ймовірний розвиток подій.

Зараз Кремлю нова війна Азербайджану і Вірменії абсолютно не потрібна. У разі військового конфлікту він змушений буде втрутитися, але тут один крок і до зіткнення з Туреччиною. З усіма наслідками, що випливають з цього.

З іншого боку, змусити Єреван знову відступити неможливо через внутрішні причини, і тому взята тактика зволікань і затягування. Через це напруження в регіоні тільки зростає.

Україна з самого початку військової фази конфлікту за Карабах підтримувала Азербайджан. Це абсолютно правильна політика, яка цілком узгоджується з нашими досить тісними відносинами з Туреччиною.

Узагалі, активність Анкари як на Південному Кавказі, так і у військово-технічній співпраці з Україною дуже нервує Москву. Як сказав агентству EurAsia Daily керівник відділу Євразії Інституту країн СНД військовий експерт Володимир Євсєєв, «під Баку є база, військовий аеродром, на якому за допомогою ротації на постійній основі перебувають турецькі військовослужбовці. Москву не влаштовують надмірно тісні відносини Баку з Анкарою... Туреччина зміцнює військову співпрацю з Україною, що теж нас непокоїть».

Осередок напруженості на Південному Кавказі Кремль хоче використовувати, щоб відвернути увагу Туреччини від Чорного моря й Сирії. У Європі у Росії дуже великі проблеми, а з важливого регіону між Каспійським і Чорним морем Москва йти ніяк не хоче. Інакше все там і в Центральній Азії посиплеться як картковий будиночок.

Газета: 
Новини партнерів