Арт-протест в Росії, безпечний і ризикований
Російські художники винаходять все нові форми протесту проти всюдисущої цензури. У зв'язку з ювілеєм революції 1917 року популярним персонажем інсталяцій став Володимир Ілліч Ленін. Ось Новосибірська художниця Маяна Насибуллова відзначилась трьома роботами з циклу «Ленін для душі» на аукціоні «Тут вам не Москва». Власне, учасників аукціону було всього двоє: сама Маяна і відомий новосибірський художник Артем Лоскутов, ініціатор відомих за межами Росії «монстрацій». Ленініана Насибуллової складалася з трьох робіт - «Ленін-неваляшка», «Ленін-матрьошка» і «Ленін-качечка». Вождя світового пролетаріату Маяна стилізувала під іграшки для найменших. І «Ленін-качечка» мав успіх. Його купили за 4200 євро при стартовій ціні лише у 300 євро.
Не беруся судити з репродукції про суто художні переваги роботи. Втім, у сучасних художників-акціоністів майстерність часто не головне. Головне - це та художня інсталяція, яка супроводжує роботу і висловлює її зміст. У випадку з «Леніним для душі» сенс начебто зрозумілий. З вождем світового пролетаріату гратися сьогодні годиться тільки малюкам, а дорослі, які це роблять, уподібнюються дітям дошкільного віку.
Насибуллова згадує, що роботу над своєю маленькою ленініаною почала ще восени 2015 року. І заодно розповідає про технологію ліплення шедеврів: «Все почалося дуже просто. Був бюст Леніна - я зробила з нього форму, щоб відливати копії для себе і розфарбовувати, бо це прикольно. Спочатку я робила експонати з гіпсу, фарбованого акрилом. Ті, що на аукціоні, дещо складніші. Неваляшка - з пластику, матрьошка - з дерева, а качечка - з силікону з пищалкою».
Загалом, Леніна зараз малюють або ліплять виключно «по приколу». А в порівнянні з серією зліпків грудей «Марш вільних цицьок», яку Маяна демонструвала на виставці «Художнє порно», безсумнівний прогрес є, і за ціною, і за якістю. Зліпок грудей з цитатою з Дмитра Медведєва пішов лише за три тисячі євро. Силіконовий Ілліч з пищалкою і без будь-яких цитат легко його обійшов. Ленініану принаймні можна вільно, без обмежень, показувати дітям будь-якого віку, починаючи з немовлят.
І ще одна художниця-«приколістка», і теж з Сибіру, звернулася до ленінської теми. Наташа Юдіна з Томська опублікувала на сторінці у «ВКонтакте» свій новий витвір - волохатого Леніна з хутра. Ще вона опублікувала фото волохатих наручників, підписавши публікацію «З Росії з любов'ю». Знову-таки затишний плюшевий Ілліч замість неестетичних наручників, які можуть потягнути на реальний термін за розпалювання ненависті до конкретної соціальної групи - до працівників МВС. Але тут навіть з фотографії видно, що праці художниця в своє творіння вклала чимало, пошивши з хутра бюст вождя більшовиків.
Жартувати щодо Леніна в сучасній Росії набагато безпечніше, ніж щодо тих, хто зараз при владі. Адже стосовно засновника Радянської держави Путін і його соратники досі не визначилися, як до нього ставитися, так само як і до здійсненої під його керівництвом революції. Ілліч точно не є, на відміну від Сталіна, предметом поклоніння для однієї половини росіян і ненависті - для іншої половини.
Леніна в путінській Росії прийнято швидше лаяти, ніж хвалити, але і хулу, і хвалу Леніну представники різних політичних сил промовляють не від душі, а скоріше з обов'язку. Ось і влада вкотре збирається винести тіло Леніна з мавзолею, та все відкладає і відкладає похорон колишнього кумира, побоюючись протестів загалом лояльних до існуючого політичного режиму комуністів. Якщо кого і можуть обурити «монстрації» та інші художні інсталяції, пов'язані з Леніним і революцією 1917 року, так тільки функціонерів КПРФ і стариків-пенсіонерів.
Водночас Ленін - персонаж досить відомий і популярний, а в рік столітнього ювілею революції 1917 року - ще й затребуваний. Ставлення у більшості тих росіян, які ним цікавляться, до Ілліча переважно доброзичливе. Його вважають добрим, людяним і таким, що турбувався про благо людей, на відміну від садиста і вбивці Сталіна, який розстрілював людей сотнями тисяч. І багато хто з них «Леніна-качечку» сприйме як цілком допустимий добродушний жарт, не заглибившись у глибокий сенс кпини. Є, звичайно, переконані антикомуністи, які не втомлюються нагадувати росіянам про Леніна як творця «червоного терору», що за розмахом мало поступався сталінському, і творця тієї тоталітарної держави, яку після нього очолив Сталін. Але ці критики Леніна в сьогоднішній Росії в явній меншості.
А ось давайте уявимо собі, що якісь відважні художники-акціоністи продемонстрували б поважній публіці «Путіна-неваляшку», «Путіна-матрьошку» і «Путіна-качечку». А заодно і волохатого Путіна (або Медведєва, тому саме прізвище веліло!) з хутра або плюшу. Володимир Володимирович і його підлеглі такий гумор точно б не оцінили. І, боюся, сміливці-художники повторили б сумну долю Петра Павленського. Останній, нагадаю, через переслідування з боку ФСБ змушений був залишити Росію.
Павленський, до речі, був організатором колективної акції «Свобода» на підтримку Євромайдану в лютому 2014 року в Петербурзі біля храму Спаса на Крові. Як він тоді пояснював, сенс акції зі спаленням автомобільних покришок полягав у наступному: «Палаючі покришки, прапори України, чорні прапори і гуркіт ударів по залізу - це пісня звільнення і революції. Майдан необоротно поширюється і проникає в серце Імперії. Боротьба з імперським шовінізмом триває; храм Спаса на Крові - це місце, де народовольці здійснили успішний замах на імператора, що жорстоко розправлявся з визвольними повстаннями в Правобережній Україні, Польщі, Литві та Білорусі. Ми боремося за нашу і вашу свободу».
Зараз же російські художники-акціоністи в своїй більшості віддають перевагу акціям, які прямо не загрожують репресіями з боку влади. Хоча, з огляду на непередбачуваність реакції чиновників середнього рівня, так само як і різного роду православних активістів, що страждають від неробства, всяке може трапитись. Також не виключено, що у міру наближення президентських виборів художники зважаться і на політичні протестні акції. Поживемо - побачимо.