В Європі на генетичному рівні виникає спонтанна любов до народу, що повстав на захист своєї свободи.
Оксана Пахльовська, українська письменниця, культуролог, професор Римського університету «Ла Сап'єнца», доктор філологічних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

Чи настав в нашій країні час «релігійної революції»?

Про безлад і фальш, який ще треба подолати державі у ставленні до свят різних конфесій
5 серпня, 2020 - 10:34

Щойно завершилося головне мусульманське свято Курбан-байрам. Воно знаменує закінчення хаджу, тобто паломництва в Мекку і Медіну, яке цього року не було численним. Нагадаю, свято відзначається через 70 днів після свята Ораза-байрам, в 10-й день місяця Зуль-хіджа, на  знак пам’яті про жертвопринесення Ібраїма. Свято триває 4 дні. В Криму свято розпочалося намазом о шостій годині ранку в Палаці культури профспілок, який провів муфтій Криму Еміралі Аблаєв, потім по всіх мечетях відбулися проповіді та колективні молитви. Їх учасники були попереджені, що зібрання має відбутися в масках і з дотриманням дистанції. Люди приготували всім гостинні подарунки, а дітям багато солодощів.

Згадаймо, що в атеїстичний радянський період жодне з релігійних свят всіх релігій не відзначалось, зате свята релігії комуністичної відзначалися бучними парадами, маніфестаціями, демонстраціями і мітингами. Тепер, через 30 років після злому радянської ідеологічної системи, в громадян, а також у представників влади, чиновників, відроджується розуміння релігійних цінностей, і вони починають активно використовуватись у всіх напрямках політики, в тому числі і політики досить безбожної, для якої ні десять заповідей, ні символ віри, ні навіть «Пісня пісень Соломонових» з Біблії нічого не значать.

Так, протягом уже шести років окупаційна влада в Криму кожного дня оголошує мусульман терористами і екстремістами, заарештовує і судить їх за сфабрикованими обвинуваченнями, викрадає прямо перед телекамерами, як Ервіна Ібрагімова, відомостей про якого нема вже три роки, а російський Глава Криму дякує силовим структурам за брутальне поводження з обвинуваченими, та коли старійшини народу приходять до Ради міністрів, щоб отримати вибачення за огульне звинувачення, то Сергій Аксьонов ховається і не виходить. Однак коли наступає Курбан-байрам і «спікер парламенту» Владімір Константінов, і Сергій Аксьонов звертаються до них з облудними словами брехні — «Дорогіє мусульманє Крима!» Але хто цим словам повірить після незаконних масових репресій?

Отже, для вірян пострадянський період став часом наближення до правди і очищення від фальші, тепер не треба ховатися від райкому партії і демонструвати свій атеїзм, а для деяких чиновників навпаки, він став часом ще більш глибокої фальші, коли вони йдуть в храми, хрестяться та побожно стоять перед священниками і отримують благословення, хоч раніше обходили церкву десятою дорогою. Деякі ж чиновники, що раніше й гадки не мали про Пейсах, Хануку, стали запопадливо носити ярмулки.

Отже, тепер Україну вже не можна назвати країною державного атеїзму. Разом з тим, якщо раніше головною релігійною громадою в країні були християни кількох обрядів, то тепер релігійний ландшафт змінився. До нього додалася добре помітна мусульманська компонента, також перестали приховувати свою релігійність і представники інших конфесій, як ті ж іудеї.

Тепер чітко видно, що між релігіями нема чіткого пограниччя. Вони живуть і діють в умовах взаємної дифузії, і мають пристосовуватися до умов багатоконфесійного суспільства. Тепер Україна не тільки держава християн, але і держава мусульман, і держава іудеїв. Отже, логічно, що президент Володимир Зеленський запропонував надати вихідні представникам цих релігій у дні їхніх релігійних свят. Як вважає народний депутат Микола Княжицький, «Я не бачу нічого поганого в тому, щоб свята представників різних релігій, які живуть в Україні, були державними. Але треба уточнити в самих общин, як вони це  бачать. Можливо, потрібен не загальний вихідний, а неробочий день тільки для представників цієї конфесії».

Але й тут потрібні чимало уточнень. Мова йде про ці дні, як державні свята, чи просто як вихідні дні? Очевидно, що релігійні свята не можуть бути державними, допоки в нашій конституції написано, що Україна світська держава. Та й з інших причин теж. Бо держава є одна, а релігій і їх свят є багато, всі вони шановані, і так можна дійти до того, що більшість днів буде святковими і вихідними.

По-друге, чи мають ці дні бути вихідними для всіх громадян, чи тільки для представників тієї чи іншої релігії. В Криму колись було так, що Великдень і Різдво Христове були вихідними для всіх, а Курбан-байрам і Рамадан-байрам — тільки для мусульман. Звідси випливало дві незручності. По-перше, християни що  далі, то більше питали: а чому це, коли у нас свято, то мусульмани теж гуляють, а коли в них свято, то ми маємо працювати? По-друге, в дні мусульманських свят на підприємствах зі значним числом мусульман серед робітників не можна було організувати роботу, бо значна частка спеціалістів були відсутні, і підприємство все рівно або простоювало, або працювало впівсили. Тому в Криму, вже після окупації «влада» зраділа можливості підлеститися і до мусульман, і до християн, і  загальними вихідними для всіх були оголошені і християнські, і мусульманські свята.

Тому і материкова Україна, якщо буде намагатися реалізувати ідею Володимира Зеленського, опиниться перед цією дилемою — для всіх чи для окремих. Але тоді доведеться вчинити вже ж якось однаково: або оголосити вихідними Хануку і Пейсах, а також Курбан-байрам і Рамадан-байрам для всіх, і християн також, як Великдень і Різдво, або ж оголосити Великдень і Різдво вихідними... лише для християн. Тоді питання — а як будуть працювати в ці дні ті підприємства, колективи яких складаються, наприклад, з 95% християн, 5% мусульман, і 5% іудеїв?

Визнання державою рівними всіх релігійних конфесій, а також і атеїзму як права сповідувати будь яку релігію або не сповідувати жодної — це великий крок уперед пострадянських держав, це дійсно релігійна революція в світській державі. Але ви самі бачите, скільки в нас в цій справі ще безладу і фальші.  І треба проблему вирішити, і треба нікого не образити.

Газета: 
Новини партнерів