COVID-19 і «ножі в спину» лікарям
Президент Зеленський дбає про те, щоб медики отримали доплати, а ліжка для хворих на COVID-19 були оснащені киснем. На цьому він наголосив, як повідомила прес-служба глави держави, під час селекторної наради 28 вересня з прем’єром, урядовцями і представниками правоохоронних органів: «Вже кінець місяця, і медпрацівники за декілька днів мають одержувати зарплати, а згідно з даними, які я отримав, договорів про доплату медикам підписано менше ніж на чверть від поданих заявок. Залишається відкритим питання і щодо забезпечення понад 80% ліжок киснем для хворих на COVID-19. Усі ці питання мають бути вирішені», – підкреслив Зеленський. А прем’єр Шмигаль додав, що Національна служба здоров’я України почала переводити кошти медзакладам за укладеними договорами для забезпечення доплат медичним працівникам з 25 вересня: «Протягом наступних двох днів 500 закладів охорони здоров’я отримають кошти. Інші заклади отримають їх після підписання ними контрактів до кінця тижня. Важливо зазначити, що понад 200 закладів ще досі не подали пропозиції про укладення договору з НСЗУ, що унеможливлює вчасну виплату доплат медичним працівникам. Контроль за виплатами – особисто на міністрі охорони здоров’я». А ще прес-служба повідомила, що під час наради було наголошено на необхідності вирішення питання з лікарнями другої хвилі та їхнім забезпеченням; а тим часом Національна служба здоров’я підписала менш ніж половину договорів про фінансування закладів охорони здоров’я, які його недоотримали у зв’язку з другим етапом реформи. От і все повідомлення. Ні, є ще заголовок великими літерами: «Глава держави вимагає, щоб медики отримали обіцяні підвищені зарплати вже цього місяця».
Я у прямій мові президента і прем’єра не змінив ані титлі, ані коми, дозволивши собі лише дещо стиснути супровідні речення. А тепер, шановні читачі, скажіть будь ласка: яку реальну інформаційну цінність має цей текст, розміщений на офіційному інтернет-представництві глави Української держави? Як на мене – мінімальну. Про які доплати йдеться? Про ті, які давно обіцяні медикам, що працюють із хворими на COVID-19, чи якісь інші? Яким є зміст договорів, що їх мають підписати медичні заклади? І яке загальне число цих закладів? Що означають слова Зеленського про «відкрите питання щодо забезпечення понад 80% ліжок киснем для хворих на COVID-19»? Які ліжка маються на увазі? У тих лікарнях, де приймають хворих на COVID-19? Чи у лікарнях другої хвилі? Чи ще про щось? Різниця принципова.
Якщо йдеться про лікарні, які приймали і приймають хворих на COVID-19, це означає, що кілька сотень із понад чотирьох тисяч померлих в Україні від коронавірусу стали жертвами не так пандемії, як злочинної недбалості влади. Бо ж, як з’ясувалося десь так півроку тому, подача кисню хворим у багатьох випадках ефективніша за використання апаратів штучної вентиляції легенів; так, саме завдяки подачі кисню лікарі «витягли» прем’єра Великої Британії Бориса Джонсона. Власне, тут нічого принципово нового – на початку ХХ століття кисневі подушки продавалися в аптеках, і радянська влада їх не ліквідувала – в часи мого дитинства вони також були в продажу. Потім вони кудись щезли, а системи централізованої подачі кисню в лікарнях перестали працювати… Та справа в іншому. Ви легко знайдете в Інтернеті описання того, як медики у квітні-травні імпровізували, намагаючись забезпечити пацієнтів киснем, тобто можливістю дихати… Врятувати вдалося не всіх, хоча гроші на кисневі апарати держава мала. З того часу начебто щось змінилося на краще. Що ж тоді значать оті сакраментальні 80%? Бо ж є забезпеченість хворих киснем за допомогою кисневих подушок, які бігцем розносять сестри, а є стаціонарні чи напівстаціонарні системи, та ще з автоматикою регулювання подачі…
Ми побіжно торкнулися лише одного речення повідомлення, а скільки виникло запитань, на які не знайти відповіді, бо для того потрібно мати значно більше інформації. То навіщо прес-служба глави держави публікує повідомлення, які змістовно порожні, крім констатації того факту, що нарада урядовців відбулася, а президент щось там констатує та вимагає?
Утім, у читачів існують можливості отримати об’єктивну інформацію про ситуацію з захворюванням на COVID-19 поза державними чинниками. Для цього знов-таки в пригоді стане Інтернет. На сайті Радіо «Свобода» читаємо розповідь про Світлану Федорову – головлікарку Миколаївського обласного центру лікування інфекційних хвороб; з початку весни цей медичний заклад на передовій у боротьбі з коронавірусною хворобою в області. На момент інтерв’ю з Федоровою 75% ліжок центру були зайняті хворими, і їхнє число зростало. При цьому, за словами головлікарки, всі пацієнти – важкі хворі із підтвердженим діагнозом COVID-19: «Робочий день, буває, починається о 3 ночі. Іноді я взагалі не йду додому. Ситуацію я не вважаю критичною. Адже критична – це коли в людей паніка. У нас паніки немає. Немає такого, що ми не знаємо, що робити завтра… Мені дуже боляче дивитися, як виснажується персонал. В мене пів року люди без відпусток, без вихідних, працюють день і ніч. Забули вже, коли були вдома. Мені соромно дивитися їм в очі».
А як справа із зарплатами, з надбавками? Які там надбавки! «Держава виділяє мені 3,5 мільйонів на місяць на лікарню, коли мені тільки на зарплати треба 5,5 мільйонів. Я сиджу і рахую: мені захисний одяг купити чи лікарям заплатити», - розповіла Федорова. Але попри жалюгідні зарплати ніхто з медперсоналу не звільнився: «Ми зараз як одна сім’я. Всі один за одного стіною. Якщо не вистачає рук, то я можу теж взяти участь у проведенні маніпуляцій і наприклад з санітарочкою помити хворого». Увага до захисту дає результати: у медцентрі наразі не захворів жоден лікар, бо у спецодязі працювали від самого початку, навіть коли в Миколаївській області офіційно не було жодного підтвердженого випадку COVID-19. При цьому автономної системи забезпечення електроенергією центр не має, а він є однією великою реанімацією з відповідною апаратурою – легко уявити наслідки тривалого відключення світла… Не думаю, що останнє – тільки миколаївське явище. Як і реалізація запевнень влади у доплаті 300% медперсоналу, який бореться з COVID-19. Як і дика напруженість роботи персоналу: «У нас були випадки, коли медсестри, медбрати непритомніли просто в реанімації. І спершу ми перебували по три-чотири години в зоні, коли почалася спека – це 40-60 хвилин, тому що люди дійсно втрачають свідомість». А гроші тим часом у держави є, і неабиякі; і людські ресурси також…
«Іноді, коли я пишу свої дописи у фейсбуці, мені пишуть, що немає ніякої епідемії і все це вигадки. Чомусь люди вважають, що ми на цьому заробляємо. Як це можна зробити, перебуваючи добами на роботі? Я не знаю, – каже Федорова. – В останні тижні скептицизм до коронавірусу потроху спадає. Але негативне ставлення до лікарів залишається. Ми не Італія, нам ніхто не аплодує, нам ножі в спину тикають».
Можливо, останній висновок лікарки надто різкий. А можливо, що і ні – особливо коли перечитаєш повідомлення прес-служби глави держави…
