Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Голубці по-репортерськи

19 лютого, 2021 - 10:20

Так, вирішую: зараз швиденько, як завжди, складу план на день, включивши до нього зустріч у технікумі, де будуть навчати по-новому кухарів і кондитерів на чудовій техніці і майстри високого класу. Так, телефоную — нуль реакції. Ну, думаю, дев’ята ранку тільки, замети того дня були більш ніж пікові: ще, напевно, не доїхали.

Швиденько на своїй кухні опустила в окріп чудовенький такий, ладненький качан капусти — нехай готується до стриптизу — в плані голубців. Ближче до десятої телефоную знову — мовчання, до десятої тридцяти ще сподівалася на контакт, але час іде, і мені це не дуже вже й подобається. Моя капуста змирилася з гарячою ванною й охоче готувалася до роздягання.  Нехай остигає.

Зрозуміла, що технікум не відгукнеться, зв’язуюся з PR-директоркою Дашею — і вона підтверджує, що в навчальному закладі чи то канікули, чи то щось іще, вона точно не знає. Даші теж телефонувала разів зо три, але було недоступно.  Та вже після одинадцятої, слід зазначити, що не так часто й уважна до преси, зателефонувала сама директорка.  Домовилися про зв’язок після дванадцятої.

На кухні я швидко розібрала капусту не пошкодивши, м’ясо вже пропустила через м’ясорубку, рис теж у стійці «up», нашаткувала цибулю і моркву, обсмаживши на олії.  Так, дивлюся, час ще є для дистанційної зустрічі по телефону, і почала загортати в листя, додавши зелень та індійську спецію, до речі, багатообіцяючу й абсолютно до всього лояльну. Мені її привезла подруга-йог з Індії, і всі, хто цю пряність пробував, потім відчував себе кухарем (назви не пам’ятаю).

Ну, вирішила: нехай собі готуються до зустрічі мої голубці за столом.  Чесно кажучи, голубці готувала по-старому, на перевіреному усіма рецепті, в знайомому порядку, а майбутні кухарі, вступивши на навчання до двох, поки що пілотних, київських технікумів, може, вигадають щось нове, ось у вересні цього року вони першими випробують нову програму, запропоновану Міністерством освіти і науки України спільно з амбасадором реформи професійної освіти — Євгеном Клопотенком.  Мені сказали, що хочуть готувати кухарів світового класу.  Пілотний проект наразі розробляється, а до технікуму уже завезли найновіше обладнання.

Та мене найбільше порадувало, крім цих дуже цікавих і смачних ідей, те, що в технікумі є професіонали, які можуть по-новому готувати кухарів вищого класу і широким десантом.

Даша мені пояснила, що десь у квітні сценарій навчання буде більш визрілим, але я нагадую сама собі, продовжуючи розмову, я нагадую собі своє ж правило: потрібно уникати тривалих розмов про смачне, бо відчуваю, що я вже зголодніла.  Тут же згадала, як один тренер мені говорив, що терези — прилад, який викликає більше травм, ніж усі тренажери разом узяті.  От може жінка мати гарний вигляд і чудово почуватися, але побачивши цифри — засмутитися.  Ні, це в плани не входить, до того ж мої голубці ще в духовці, а я на телефоні, та й писати особливо нічого.  Дивно, але Даша попросила ще й прочитати написане, я їй чесно сказала, що тільки якщо буде що, бо особливо яскравих прикладів не зібрала.  Але на сайті я прочитала, що Євген Клопотенко сказав, що найголовніше — жодних котлет і радянського підходу до навчання.  Ну, гаразд, добре.  Щоправда, я проти котлет нічого не маю, але не можу з таким авторитетом сперечатися, головне — щоб це було дуже смачно, оригінально, по-новому і доступно.  Напевно, ми всі так думаємо.

Ось так, з перебіжками, почала збирати якісь слова, так можна пошептатися і з новою технікою на кухні технікуму.  Можна запитати у розумної техніки, яка знає секрети молекулярної кухні, чи можна голубці так приготувати, одягнути в нове вбрання, щоб і досвідченого капустяного однолюба закрутити в небувалому бенкеті, або запитати в 3D принтера, як він навчився робити смачний макіяж будь-якому прянику.  Так, можна підібрати будь-яку офіційну інформацію — її достатньо, але мені дуже хотілося намацати щось таке домашньо-довірче від співрозмовниці, щоб уловити суміш смаків, творчий настрій або навіть просто звичайну людську реакцію очікування.

 — Надішліть свої питання — і я відповім, — чую, відчуваю, вишкіл тут суворий.  Чорне-біле не називати, «так» і «ні» не говорити.  — І взагалі я дуже поспішаю, — почала співрозмовниця мене підганяти.

 — Чи можна я поставлю вам простеньке і навіть наївне запитання? Чи навчив особисто вас Клопотенко якогось особливого рецепту?

 — Причому тут це?  — відповідає мені. — Я і раніше, до спільної роботи готувала за його рецептами, — ну, вже щось, хоч і, як кажуть, без спецій, але присмак одкровення є, емоції й інтонації теж підключилися.  Ну що ж, приймаю застебнутість на всі ґудзики від фахівця як належне і вдаю, що ми дуже плідно поспілкувалися.  До речі, можливо, що я і сама ставлю якісь наївні і навіть легковажні запитання такій серйозній пані.  Ну, можливо. Я навіть не знаю, але мені подобаються тільки легковажні питання, адже вони й розкривають людину. Щоправда, дистанційність усе ускладнила, можливо, під час особистої зустрічі ми б розговорилися ще й як.

Ну, раз їхати у таку заметіль не треба, адже ні до кого, а ось настане весна — і будемо розфарбовувати пряники як хто захоче.  Мені ось би сподобалось зобразити на прянику гілочку лаванди, звичайно, лавандовим кольором, до речі, принтер має дуже велику палітру кольорів.

Так, час настав, піду-но до своїх голубців, вони, напевно, здадуться новим фахівцям архаїчними і немодними, хоча навряд чи сьогодні капуста і страви з неї використовуються в багатьох топових ресторанах світу, хоча вона дуже демократична.  Але навіть високого класу ресторани пропонують і карамелізовану капусту під соусом з хрону з голками північної ялини, чого у мене немає, фаршировану савойську сумішшю хліба, вершків, моркви, часнику, тим’яну, печінки, бекону, білих грибів... Ну мало що  вигадають ресторани, які дорожать клієнтами вибагливими. Так, тільки цих голубців існує понад сто рецептів, освоїти хоча б їх.

Може, сьогодні ще нарубати капусти, думаю.  Спокійно, в кулінарному сенсі цього слова, і по-старому — адже під час квашення вітамін С не втрачається, а нам він зараз дуже потрібен.  Ні, все-таки на сьогодні досить. На репортажик я назбирала щось, ну, як для карантинного періоду.  І знайшла я це, як відомо, в капусті.  Ну, в капусті хіба мало чого знаходили.

Газета: 
Новини партнерів