Які ж несвоєчасні рішення можновладців. Коли вони за що-небудь, нарешті, зважуються взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, останній гетьман України

Iгри уяви: Журналістика – Археологія 1:0

«02.10–15.10.2020»
15 жовтня, 2020 - 20:08

Наприкінці вересня світові ЗМІ зарясніли заголовками «Гарем для загробного світу» (Daily Mail) або «Правителя стародавніх германців поховали в колі з шести жінок» (The Times). Рядові «рятувальні» розкопки на місці будівництва птахофабрики неподалік від Брюкке-Хакпфюффель, земля Саксонія-Ангальт у Німеччині, обернулися найгучнішою сенсацією, з якої журналісти звично поспішили вичавити максимальну кількість переглядів, шерів, лайків... Ключове слово «поспішили». Сподіваюся, ця одночасно і смішна і сумна для фахівців історія зможе розсмішити у ці похмурі осінні вихідні і вас.

Утім, почну з серйозного. Отже, влітку цього року, розчищаючи землю під будівництво птахоферми неподалік від невеликого (менше тисячі жителів) провінційного містечка за сто кілометрів на схід від Лейпцига, будівельники натрапили на стародавній цвинтар. Він, як і інші, не лише середньовічні, кладовища, являв собою кілька рядів могил, у яких були поховані кілька десятків (щось близько 80) людей різного достатку. Деякі з похованих, судячи з інвентарю, що супроводжував їх у загробний світ,  були вельми заможними людьми — зброя, скляні чаші, золоті прикраси та монети здебільшого вже розчищені  й вивчаються науковцями Державного музею передісторії в німецькому Галлі.

Той самий будівельний майданчик в землі Саксонія-Ангальт, недалеко від Брюкке-Хакпфюффель, коли на неї тільки-тільки потрапили археологи
Фото: Bild

Знахідки розповіли про широкі торгові й політичні зв’язки місцевих жителів. Деякі фібули (дорогоцінні прикраси) були виготовлені майстрами німецьких племен лангобардів і алеманів, а скляні посудини були привезені з Рейну, що належав у ту епоху франкам. Також була знайдена чудово збережена золота монета імператора Зенона, який правив з 474 по 491 роки. Усе разом це дозволило датувати цвинтар 470-540 роками, коротким відрізком часу, коли на цій території існувало тюрінзьке королівство. Те, що більшість з вас про нього навіть не чули, цілком відображає те обмежене, що відомо вченим про варварське королівство, що виникло в епоху Великого переселення народів і проіснувало всього 80 років, пало близько 510 року під спільними ударами інших німецьких племен — франків і алеманів. Безсумнівно, знахідка археологів дозволить їм багато чого довідатися як про жителів королівства, так і про його місце у світі ранньосередньовічних германців. А багато знахідок, як уже згадані скляні посудини, що ідеально збереглися (це рідкість для 1500 років у землі), прикрасять не один музей.

Прекрасно збережена скляна чаща з рейнських майстерень
Фото: Bild

Дорогоцінні застібки, ймовірно, належали похованому близько Брюкке-Хакпфюффель власнику Тюрінгського маєтку
Фото: Bild

Золота монета імператора Зенона (474-491), при якому впала Західна Римська імперія
Фото: Bild

Але було у цій знахідці й те, що, власне, привернуло увагу журналістів. На краю кладовища була знайдена величезна яма, у якій були поховані останки 11 тварин: чотирьох корів, п’яти коней і двох собак. У цій ямі також знайшли кілька бронзових фрагментів, які дали підставу припустити (тільки припустити), що це можуть бути фрагменти котла, що розрушився згодом  або був розбитий ще до того, як його кинули в яму з тваринами. Оскільки будівельники вимагали від науковців якнайшвидше звільнити будівельний майданчик, ділянка грунту з цієї ямою була витягнута із землі цілим глиняним блоком, і його ще тільки належить досліджувати. Власне, за словами німецьких археологів Сюзанни Фрідріх і Арнольда Мюля, це все, що відомо на цей момент, нагадаю, всього через кілька місяців після початку дослідження.

Та сама яма з останками 11 тварин і декількома фрагментами бронзи. В уяві журналістів, поховання Тюрінгського вождя. Весь цей шматок грунту пізніше був витягнутий у вигляді цілого глиняного блоку, і буде вивчений пізніше.
Фото: Bild

Тут читач, напевно, запитає мене, а як же давньогерманський вождь і його гарем?!

За появу на світ «давньогерманського вождя» рівною мірою відповідальні фантазія журналістів і згадана вище яма з тваринами, яку вони, за аналогією з багатьма більш ранніми похованнями, прийняли за поховання вождя. Ще раз повторю, через поспіх весь цей фрагмент грунту був витягнутий цілим блоком, і його тільки належить досліджувати. Проте, боязке припущення вчених про те, що виявлені разом з тваринами бронзові фрагменти могли представляти собою в минулому котел, були тут же інтерпретовані як залишки котла з прахом варварського короля. Хоч цей обряд поховання до V-VI ст. уже давно пішов у минуле. Що ще більше посилило непорозуміння, крайній ряд могил кладовища, що безпосередньо примикав до ями з тваринами, вимушено трохи вигинався. Ось його-то журналістська братія, за аналогією з курганами, й прийняла за шість могил, безпосередньо з нею пов’язаних, і охрестила «гаремом правителя стародавніх германців».

Фото: Bild

Нібито у них поховані шість рабинь-наложниць, які були принесені під час похорону в жертву, і пішли за своїм владикою у загробний світ. І ось тут найсмішніше. Як я вже згадував, розкопки проводилися поспіхом, вчені ледь встигали фіксувати розташування знахідок перед їхнім отриманням для подальшого дослідження. Тож стать більшості цих «наложниць», за одним винятком, поки невідома. «Виняток» — це чоловіче поховання, ось такий конфуз.

Попереду у німецьких вчених ще роки досліджень як самого кладовища, так і Тюрінзького маєтку, до якого воно належало. Власники якого, судячи з багатьох знахідок інвентарю, поховані серед звичайних могил. Востаннє поховання епохи Тюрінзького королівства розкопувалися близько півстоліття тому, і тепер у розпорядженні науки є нові, раніше невідомі методи дослідження, наприклад, ДНК. Ну, а історія про «гарем давньогерманського вождя» продовжує жити своїм життям. Хоч скільки самі дослідники намагалися її спростовувати. Поки писав цю статтю, натрапив на свіжу, датовану середою, публікацію на черговому британському науково-популярному ресурсі. Надто вже захоплююче для аматорського вуха це звучить.

Газета: 
Новини партнерів