Інтереси та ідеали
Є два погляди на відсіч Заходу експансіонізму Путіна і останньому епізоду – отруєнню в Солсбері. Ці погляди протилежні, і обидва правильні. Перший фіксує небачену одностайність, що виразилася в масовій висилці дипломатів і обіцянках більшого (таємні кремлівські списки тощо). Так, одностайність рідкісна, хоча не повна і не рівноцінна. А часом вимушена і неохоча. Але все одно неначе відповідь запорожцям, знахабнілим до не можу мовчати.
Другий погляд фіксує виключно жіночі шпилькові уколи замість відповіді (а що таке висилка дипломатів як не шпилькові уколи). У Кремлі розуміють тільки таку відсіч, яка їм дорого коштує. А висилка дипломатів не варто нічого (про репутацію я не кажу, тут чепчик давно за млином). Кремль і кремлівські бояться втрачати виключно гроші. Бо гроші - їхня кров, підтримка і покупка прихильників. Але символічно, що одночасно з висилкою дипломатів Німеччина остаточно погоджується на «Північний потік -2» за версією Газпрому.
Так, тривають розмови, що російські капітали і нерухомість у Лондоні піддадуть ретельній перевірці, і, мовляв, Абрамович вже тремтить як овечий хвіст. Завтра у нього «Челсі» реквізують, а у Прохорова - стадіон та баскетбольну команду в Америці.
Тримай кишеню ширше. Всі ці розмови на підвищених тонах і потрібні тільки для того, щоб зробити грізний вигляд і заспокоїти ліберальну громадськість власних країн, ми, мовляв, не дозволимо вбивати наших громадян їхнім газом.
Це все про людське око. Бо суворість тону і грізний палець - це ідеали. А купівельна спроможність Кремля і кремлівських - це інтереси. А також інвестиції і торгові розрахунки, настільки важливі для капіталів усього вільного світу, для якого Росія - ринок, і ринок великий. І газ Росія поставляє на взаємовигідних умовах, а це все інтереси.
Але не тільки. Путін - звичайно, хуліган і хам, але такому аморфному і потенційно небезпечному простору, як Росія, сильна рука начебто необхідна. Він тримає всіх в узді, а якщо його влада почне хитатися, то хто стежитиме за порядком на одній шостій? Ліберали-західники, які вміють тільки в фейсбуці пости писати? Ні, Путін - мерзенний, неначе двірник, що насмердів за столом, але він тримає заїжджий і осоружний двір Нігерії в снігах у відносній рівновазі.
Це тільки в кремлівських страшилках Захід спить і бачить, як захопити російську територію і її корисні копалини: за ті гроші, які Кремль платить своїм підданим за їхню немудру роботу в нелюдських умовах і суворому кліматі, інших економічно вигідних варіантів управління цими великими землями з майже відсутніми комунікаціями навіть не проглядається.
Думаєте, Захід дуже наляканий реваншизмом і експансіонізмом Путіна? Та зовсім. Поки Росія платоспроможна, жене газ і нафту за прийнятною ціною і тримає в узді своїх кошлатих козаків у верблюжих шапках, про що ще говорити? Ви думаєте, їм небайдужа Україна, вони всерйоз вимагають у Путіна повернути Крим і перестати баламутити Донбас? На словах - так, на ділі -ні.
Думаєте, їх лякають порівняння анексії Криму і анексії Судет, мовляв, Путін - це Гітлер часів мюнхенського договору, взяв Чехословаччину, скоро візьме і Польщу. Не візьме, не лякають.
Так, легка незручність за те, що не захистили Україну, як обіцяли, за Будапештським договором, має місце (бо тут слова розходяться зі справами), але знову ж таки - на рівні риторики. Ну, не захистили, ну, відрубав Крим і підвісив Донбас. Але як тільки Україна заговорює про повернення ядерної зброї, так відразу - ні. Бо, на словах, Україна - місце злочину Путіна, а насправді Україна для Заходу - не Польща, і Грузія - не Чехословаччина, а колишні республіки СРСР.
На Заході чудово вміють надувати щоки і втихомирювати, як Путіна властолюбного, так і власних неспокійних лібералів (але влада ж бо переважно у правих прагматиків) Ну, вимагають ці ліберали через свої газети дати жорстку відповідь мілітаристові Путіну. Надули щоки, погрозили пальцем, вислали дипломатів, але на жодні серйозні економічні санкції, що піддають ризику власні економічні інтереси, Захід не піде. Бо приводи піти на круті заходи були вже неодноразово, їх було - хоч з кашею їж, але - нічого, крім суворо насуплених брів.
Так, поведінка Росії - не конвенційна. Але покарання буде тоді і буде таке, щоб не нашкодити інтересам власних бізнесменів, які інвестують або торгують з дикою Росією. А інтереси ці обопільні, і що вигідно німецьким або англійським бізнесменам, то, виходить, вигідно і кремлівським.
Для Заходу Путін - ніякий не Гітлер, кишка тонка, ніякої експансії, здатної всерйоз налякати західний капітал, Путін здійснити не може. Так, можна погодитися: мовляв, привласнив Крим і Абхазію з Південною Осетією - молодець серед овець. Погодитися ніяк не можна: реноме погіршиться. Та й тільки. Політичні інтереси - інтереси економічні переважно. За малим винятком. Ось цей виняток і є санкції для того, щоб зробити вигляд, що з Путіним ми боремося всерйоз і надовго.
Боротьба з Путіним більше схожа на сигнали неспокійним правозахисникам: ми все бачимо, не хвилюйтеся так, ми на сторожі справедливості. Але ця варта - символічна, слова не конвертуються у справи або конвертуються давно і з такою втратою сенсу, що від грізного рику залишається тільки звук. Не так для Заходу страшний Путін, як його відсутність; краще похмурий пастух, який зганяє безсловесних овець у зграю, ніж стадо без пастуха, готове за кілька років розбрестися по білому світу і перетворитися на мінне поле непередбачуваності і нових загроз.
Путін - передбачуваний у своїй псевдонепередбачуваності, світ без Путіна для Заходу страшніший, бо шансів на демократичний розвиток Росії - немає, демократія - це лише гра за відомими правилами. А світ без Путіна - це ще більша анархія і загроза, ніж зараз. Адже Росія - неформатний концентраційний табір, а табором краще управляють місцеві капо, у них краще виходить ладнати з табірним народом.
Тому не відключать СВІФТ, не відмовляться від російського газу, не позбавлять кремлівських капіталу і нерухомості в Лондоні, а якщо позбавлять, то тільки дуже поганих хлопців, та й то для вигляду.
Інтереси перемагають ідеали всюди і завжди, томубо інтереси - для себе, ідеали - для інших.
