Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Кримське загострення

«13-19.03.2020»
19 березня, 2020 - 17:41

«Вода Дніпра, яку раніше отримувало населення Криму, ось уже шість років безглуздо зливається Україною в Чорне море», — пише в приуроченій до шостої річниці російської анексії Криму статті особливо часто цитований у Росії шведський «інформаційний» зливний бачок «Nyhetsbanken». Мені, у свою чергу, хотілося б лише трохи виправити автора публікації Стефана Лінгренда — не шість, а приблизно 10 мільйонів років вода Дніпра за принципом «то ж не діставайся ти нікому!» безглуздо зливається українськими націоналістами в Чорне море, хоча весь цей час мала живити рисівник, виробництво титану й військові бази в одвічно російському Криму.

Ну, ви зрозуміли, на тлі загальної паніки в когось навколо коронавірусу, а в когось через карантин, я все ж ризикну й напишу про святкування шостої річниці анексії Криму. Без пафосу й стогонів, в іронічному ключі, благо російську пропаганду цими днями (спасибі Путіну за це!) неможливо читати без сміху. Так-так, минуло шість років, але, коли на тлі катастрофічного падіння цін на нафту, що цієї середи досягло дна 2003 року, й, може бути й таке, ризикує зануритися в Маріїнську западину 1986-го, що поглинула СРСР, зростання паніки навколо коронавірусу, нарешті, всупереч загальному натхненню 2014-го тепер негативного ставлення більшості росіян до чергового обнулення президентських термінів Володимира Путіна, Кремлю знадобилося впорснути в інформаційний простір дозу хороших новин, окрім залежалої анексії Криму у списку ідей не знайшлося нічого хоч скількись підходящого.

Тож цього року чергова березнева поїздка Путіна до Криму вимушено як ніколи тривала. І, незважаючи на ризик, не були скасовані навіть зустрічі російського президента зі спеціально відібраною кримською «громадськістю». Яку не забули перевірити заздалегідь на наявність коронавірусу. До речі, про заходи проти пандемії коронавірусу в Криму, що вирізняються самогубною логікою. Напередодні для українських громадян був закритий в’їзд через пропускні пункти до Криму, а громадян Росії, які в’їжджають з неокупованої України почали відправляти на карантин. У той же час сполучення з Росією, де перші хворі з’явилися на півтора місяця раніше, ніж в Україні, досі ніяк не обмежується. А в приурочених до урочистостей публікаціях, присвячених розвитку туризму в окупованому Криму, місцеві чиновники й туроператори не натішаться з того, що через карантинні заходи в решті світу потік російських туристів на півострів неминуче зросте. Наче є різниця в країні походження смертельно небезпечного коронавірусу: від рідного російського штаму й смерть не страшна.

Що стосується Путіна, він у Криму, як собака під час щоденної прогулянки, помітив усі місця, що запам’яталися нам за попередні роки. Уже другий рік тривають нагородження будівельників Кримського моста, яким було обіцяно повторити в більш «потужних, великих, потрібних для країни об’єктах». Хоча, судячи з втрати Росією європейського ринку нафти, мова скоріше може йти максимум про нові поїздки президента до Криму й про нові нагородження, скільки лацканів вистачить. Потоптався по «Херсонесу — джерелу зародження й віри російського народу». Розповів, що «до XIII століття й українці — ті люди, які зараз себе вважають українцями і є такими, — всі: і ті, що проживали в Московському царстві, й ті, що проживали в Речі Посполитій, тобто в Польщі, всі православні називалися не інакше як руськими, і ніякої різниці у мові навіть у той час не було». Чим невимовно порадував не так навіть українських істориків і лінгвістів, як польських і російських.

По-перше, зробивши древнішими Московське царство й Річ Посполиту, що вийшли на історичну сцену тільки в XVI столітті, до часів Київської Русі. Не кажучи вже про начебто відсутність відмінностей у мові у населення середньовічної Русі. Яке спростували самі російські вчені, без малого три чверті століття тому, знайшовши перші новгородські берестяні грамоти, а з ними дізнавшись про новгородський койн. Фактично, навіть не в межах «тимчасово окупованих Польщею» України або Білорусі, на території самої нинішньої Росії, просто на добре знайомій Путіну дорозі з Петербурга в Москву (не кажучи вже про «Шляхи з варяг у греки»), вони відкрили самостійну зниклу до кінця середньовіччя внаслідок московського завоювання слов’янську мову, що бере свій початок навіть не з прасхідносло’вянского, а з праслов’янського рівня. От і виходить, дорікнувши і цього разу «сусідів» у «неповазі до нашої (під «нашою історією» в усіх випадках у Путіна мається на увазі не історія Росії, а рідкісна каша з історичних фейків у нього в голові. — А.П.) історії», російський президент насправді продемонстрував повну відсутність у нього самого згаданої тепер уже і в новій редакції російської Конституції «пам’яті предків». Ось так.

До речі, якщо ми вже почали говорити про уявну реальність, у якій живе російський президент, згадаю дуже кумедний сюжет його нинішньої зустрічі з кримської «громадськістю». Настільки кричущий, що його вже через годину стерли зі стенограми, опублікованій на кремлівському сайті. Але, спасибі, який дбайливо зберегла більшість інформаційних сайтів і місць для розміщення відеофайлів. «Це видно з фінансових документів. Крим у складі України був донором, хоча сам потребував допомоги, — розповів здивованій, здавалося б, уже звичній до всього публіці Путін. — Я це дуже добре знаю, мені колишні керівники (України. — А.П.) прямо говорили: «Так, ми розуміли, що Крим сам потребує допомоги й підтримки, але в інших частинах країни ще гірше». Тому звідси гроші брали й перерозподіляли».

Оцінили? Насправді всі роки в складі незалежної України кримський бюджет на 60-70% дотувався за рахунок інших областей. Точнісінько так само й після російської окупації Крим перетворився на другу за глибиною після Чечні бюджетну дірку Росії. Так, з 185,2 мільярдів рублів кримського бюджету 2020 року 134 мільярда рублів покривається з федерального бюджету. Якось забагато дотацій для регіону, який ще шість років тому, якщо вірити Путіну, фактично всю Україну годував. Чи не ховаються під цими «колишніми керівниками» Азаров з Януковичем?

І це тільки середа. Не ризикну навіть припустити, чого ще наговорить російський президент, який стрімко впадає в маразм, у другий день свого кримського візиту. А тепер додайте ще 14 років. Уявили?

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ